Справа 2 - 736-2009 рік
(2-377-2006 рік)
30.07.2009 року м.Алушта
Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого- судді Хотянової В.В.
при секретарі - Баєвої Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_2) , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4) про визнання договору купівлі-продажу частини будинку дійсним, про визнання права власності , поновлення строків позовної давності,
11.06.2003 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, яка є матір*ю дружини позивача. ОСОБА_5 належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1 та житловий будинок, який вона отримала як спадщину після смерті батька. У 1981 році ОСОБА_5 продала квартиру та будинок у м. Фрунзе і переїхала разом з ОСОБА_3 у місто Олександрія Кіровоградської області, де купила будинок, який був оформлений на ОСОБА_3 В цьому ж році ОСОБА_5 і ОСОБА_3 обміняли житловий будинок у м.Олександрія на 58/100 частин будинку АДРЕСА_2 та переїхали на постійне місце проживання в даний будинок. 31 січня 1983 року Алуштинським міським судом Кримської області було винесено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Цим же рішенням було розділено будинок АДРЕСА_3, який належав на праві спільної часткової власності подружжю.
За ОСОБА_3 визнано право власності на 29/100 частин будинку, а також за ОСОБА_5- 29/100 частин. У 1985 році позивач ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 переїхали до м.Алушти і поселились у будинок ОСОБА_5 У цьому ж році ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 29/100 частин будинку АДРЕСА_4, що складаються із двох жилих кімнат під літ «А» ( 1-2 та 1-5), сараю під літ.»В» . В рахунок оплати цього договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 квартиру, яка знаходилась у м. Фрунзе і у яку заселився син ОСОБА_3 та 5 тис. руб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після померлої ОСОБА_5 спадщину прийняла ОСОБА_2 ОСОБА_3 після смерті своєї дружини виїхав із спірного будинку. 10 квітня 1996 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_6 Ураховуючи викладене , ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу, який був укладений усно між ним та ОСОБА_3 - дійсним.
ОСОБА_3 помер 4 травня 2005 року. Ухвалою Алуштинського міського суду від 19 травня 2006 року правонаступником померлого ОСОБА_3 визнано ОСОБА_4
ОСОБА_1 помер 10 липня 2005 року. Ухвалою Алуштинського міського суду від 19 червня 2006 року правонаступником померлого ОСОБА_1 визнано ОСОБА_2
25.05.2009 року ОСОБА_2 доповнила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 29/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_5
В судовому засіданні позивач, її представник позов підтримали, просять визнати дійсним договір купівлі-продажу частини будинку , укладеного між ОСОБА_4 В*ячеславом Олександровичем та ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав 29/100 частин будинку АДРЕСА_6, що складається із: в літері «А» жила кімната № 1-2 площею 18, 9 кв.м, жила кімната № 1-5 площею 13, 2 кв.м., сарай літер «В» 20.07.1985 року, та визнати за Зав*яловою право власності на 29/100 часток домоволодіння АДРЕСА_7 , також поновити строки позовної давності для звернення до суду з зазначеним позовом , так як вони пропущені з поважних причин.
Відповідачка, її представник проти позову заперечують, пояснюючи, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ніколи не укладалась угода купівлі-продажу частки домоволодіння по АДРЕСА_8 будь-які докази укладання та виконання умов такої угоди відсутні, відсутній будь-який письмовий документ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який би містив в собі ознаки договору купівлі-продажу з зазначенням усіх істотних умов такого договору та з наявністю підписів сторін такого договору.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов необґрунтований , задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст. 41 ЦК УРСР в редакції 1963 року угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов*язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво - або багатосторонніми .
Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР в редакції 1963 року угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
Статтею 44 ЦК УРСР в редакції 1963 року також встановлено, що у письмовій формі повинні укладатись угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР та інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР в редакції 1963 року якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, в друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. Однак це правило не може застосовуватись, якщо сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 153 ЦК УРСР в редакції 1963 року передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Докази укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу частки будинку 20.07.1985 року відсутні, що випливає з наступного.
В матеріалах справи відсутній будь-який письмовий документ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який би містив в собі ознаки договору купівлі-продажу з зазначенням усіх істотних умов такого договору та з наявністю підписів сторін такого договору.
Посилання ОСОБА_5 на той факт, що в якості оплати за придбану частку домоволодіння, яка належить ОСОБА_3, він передав продавцеві (ОСОБА_3А.) квартиру у м. Фрунзе для проживання його сина та грошові кошти, не підтверджені жодними доказами. Сам факт того, що ОСОБА_3 замовив у БТІ довідку і 20 вересня 1993 року від нього було прийнято оплату за цю довідку, не може свідчити про намір оформити договір купівлі-продажу спірної частини будинку. Такі дії ОСОБА_3 після спливу майже 8-річного терміну не містять в собі ніякого взаємозв'язку з подіями, на які вказує ОСОБА_1 (свій переїзд в м.Алушту, поселення в АДРЕСА_9 та інше), а тому не може бути доказом того, що між ними нібито була укладена певна угода, яка потребувала нотаріального оформлення.
Надані позивачем чеки про сплату певних коштів не можуть свідчити про оплату придбаного товару, оскільки вони не містять в собі даних про призначення платежу, не підтверджують те, що сторонами було укладено договір купівлі-продажу, не зазначено ким відправлялись грошові переводи. Крім цього, з чеків вбачається, що призначена сума була адресована Варалашкіну , ОСОБА_3 в м. Фрунзе. Проте, чи саме відповідачу ОСОБА_3 чи іншій особі були адресовані ці кошти, не встановлено і не доказано позивачем. При цьому, відповідач ОСОБА_3 не мешкав в цьому місті , а тому не міг отримувати в м.Фрунзе ніяких грошових переказів. Позивачем не представлено доказів, котрі б свідчили про наявність у нього в м. Фрунзе квартири та подальшого відчуження цієї квартири на користь іншої особи, як розрахунок за договором купівлі-продажу. У разі наявності такої квартири та передання її іншій особі, яка не являється стороною спірного договору, не може свідчити про оплату придбаного майна, та виконання умов договору.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він у 1985 році переїхав жити нібито в придбану ним частку домоволодіння по вул. Горького, 25, в м.Алушта, не може свідчити про те, що тим самим він отримав придбане ним за договором купівлі-продажу майно. Зміст листів та інша переписка, на які посилається ОСОБА_1 також не містять в собі жодних ознак того, що між ним та ОСОБА_7 відбулась угода купівлі-продажу, оскільки стосуються лише побутових питань та взаємовідносин авторів листів та їх родичів. ОСОБА_3 ніколи не надав згоди на укладання угоди купівлі-продажу 29/100 частки домоволодіння та ніколи не отримував ніякі гроші чи інше майно в якості оплати за цю частку домоволодіння. Крім того, ОСОБА_3 продовжував весь цей час користуватися належною йому часткою спірного домоволодіння, ніс витрати по його утриманню, робив там ремонт і т.п., що виключає будь-яке відчуження цього майна на користь інших осіб.
Таким чином, матеріали справи достовірно свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніколи не укладався договір купівлі-продажу, не існувало ніякої домовленості щодо укладання такої угода, а відтак не могло бути ніякого виконання умов неіснуючої угоди, позивачем не надано ніяких доказів тому, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, тому позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу частки домоволодіння не можуть бути задоволені.
В доповненнях позовних вимог ОСОБА_8 просить визнати за нею право власності на 29/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_5
Згідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Так як договору купівлі-продажу частки домоволодіння між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було, тому у ОСОБА_5 не могло виникнути право власності на це майно.
У зв'язку з цим, немає підстав для визнання за правонаступником померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_8 права власності на спірну частку домоволодіння.
ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним, укладеного в 1985 році після спливу майже 18 років. До цього часу ОСОБА_1 не було заявлено жодних вимог щодо свого права на частку домоволодіння по вул. Горького, 25, в м.Алушта. При цьому, твердження позивача відносно того, що в цьому не було необхідності та не створювалось ніяких перешкод з боку ОСОБА_3 не можна вважати поважною причиною пропуску строку позовної давності.
Доводи позивачів, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були довірливі та гарні стосунки, як між родичами, спростовуються матеріалами справи. Так, зі змісту багатьох судових рішень, сторонами в яких були ОСОБА_3, ОСОБА_8 та її чоловік ОСОБА_1, вбачається, що між ними існували конфлікти , між родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і її чоловіком завжди були суперечки щодо домоволодіння № 25 по вул.Горького, в м.Алушта.
Підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності судом не встановлено, що є підставою для відмови в задоволенню пред*явленного позову.
На підставі ст.ст.47, 71, 80, 224, 225 ЦК України ( в редакції 1963 року), 1216 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_2) , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4) про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини будинку , укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав 29/100 частин будинку АДРЕСА_6, що складається із: в літері «А» жила кімната № 1-2 площею 18, 9 кв.м, жила кімната № 1-5 площею 13, 2 кв.м., сарай літер «В» ,
про визнання права власності на 29/100 часток домоволодіння АДРЕСА_7 за ОСОБА_2 , поновлення строків позовної давності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Алуштинський міський суд , шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду АРК м. Сімферополь або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: