Справа № 22-а-27571/08 Головуючий у І інстанції Маркова О.М.
Суддя-доповідач Коротких А.Ю.
16 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Мельничука В.П.,
при секретарі Дакал В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, -
У березні 2008 року позивач звернувся із вказаним позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив зобов'язати УПФУ у Білоцерківському районі Київської області здійснити з 01.07.2007 року перерахунок доплати до пенсії згідно зі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області як непрацюючий пенсіонер. Позивач зареєстрований та постійно проживає в с. Дрозди Білоцерківського району Київської області, яке відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Проте, до пенсії позивача проводиться доплата відповідно до ч. 2 ст. 39 вказаного Закону в розмірі, передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у сумі 5,20 грн. Відповідач також керувався п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: