18.11.2015 р. Справа№ 914/3224/15
Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи
за позовом:Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м.Київ;
до відповідача:Приватного підприємства «ПАРОМ-ЛЮКС», м.Львів;
про:стягнення 20 116 019,64 доларів США та 881 768,50 грн.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м.Київ до Приватного підприємства «ПАРОМ-ЛЮКС», м.Львів про стягнення 20 116 019,64 доларів США та 881 768,50 грн.
На адресу суду надійшло клопотання представника позивача №11/1-46863 від 12.11.2015 р. (зареєстроване канцелярією суду 17.11.2015 р. за вх.№49845/15) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Вказане клопотання мотивоване неможливістю представника прибути в судове засідання 23.11.2015 р. у зв'язку з великою відстанню, відсутністю часу і коштів на переїзд та скороченням штату працівників в процедурі ліквідації банку.
Розглянувши дане клопотання суд вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.
Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.
Зі змісту наведеної норми права слідує, що необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, який розглядає господарську справу.
Випадки, в яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не встановлені законом, проте, необхідність здійснення відеоконференції, на думку суду, визначається з врахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні стороною документів.
Ухвалою суду від 09.09.2015 р. про порушення провадження у справі №914/3224/15 позивача було зобов'язано подати ряд доказів, зокрема письмові докази надання кредиту позичальнику, письмовий розрахунок 781015,21 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків, а також надати оригінали долучених до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні. Явка повноважних представників сторін у судове засідання була визнана обов'язковою.
Ухвалою суду від 28.09.2015 р. зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 09.09.2015 р., явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 12.10.2015 р. зобов'язано позивача подати письмові докази надання кредиту позичальнику (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи); подати письмовий розрахунок 781 015,21 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків; вжити заходів для врегулювання спору в добровільному порядку, докази надати суду; провести звірку взаємних розрахунків з відповідачем, акт звірки подати суду; подати оригінали долучених до позову документів для огляду в судовому засіданні (оригінал кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014 р. з усіма додатками та подальшими договорами про внесення змін до кредитного договору). Явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 26.10.2015 р. зобов'язано позивача вжити заходів для врегулювання спору в добровільному порядку, докази надати суду; провести звірку взаємних розрахунків з відповідачем, акт звірки подати суду. Явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 09.11.2015 р. зобов'язано позивача вжити заходів для врегулювання спору в добровільному порядку, докази надати суду; провести звірку взаємних розрахунків з відповідачем, акт звірки подати суду. Явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.
Суд вважає, що проведення судового засідання у справі №914/3224/15 в режимі відеоконференції унеможливить виконання вищезазначених вимог ухвал суду, що, в свою чергу, може перешкодити з'ясуванню фактичних обставин справи, які мають істотне значення для повного і об'єктивного розгляду спору.
Позивач втретє звертається до суду з клопотанням про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, щоразу мотивуючи свої клопотання одними і тими ж обставинами, які, на його погляд, перешкоджають можливості прибути до Господарського суду Львіської області - великою відстанню, відсутністю часу і коштів на переїзд та скороченням штату працівників в процедурі ліквідації банку.
Ухвалами від 06.10.2015 р. та 26.10.2015 р. суд відмовляв в задоволенні поданих клопотань про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, звертаючи увагу позивача на необхідність виконання вимог ухвал суду в частині подання доказів та забезпечення явки повноважного представника.
Згідно з ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Проведення судового засідання в режимі відеоконференції позбавляє учасника процесу, який за допомогою відеоконференції бере участь у засіданні суду, можливості подати докази під час судового засідання, у тому числі й надати суду оригінали документів, ознайомитись із матеріалами справи, брати участь в огляді наданих іншою стороною документів.
На думку суду, проведення судового засідання у режимі відеоконференції повинно здійснюватись у виключних випадках, коли через об'єктивні причини учасник процесу не може брати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи.
Заявником належним чином не обгрунтовано неможливість прибуття представника в судове засідання в загальному порядку.
Посилання представника позивача на велику відстань між містами Києвом та Львовом та відсутність у представників банку часу на переїзд не заслуговує уваги, оскільки загальновідомим є той факт, що як залізничне, так і авто- та авіасполучення між містами станом на даний час є стабільним та може забезпечити вчасне прибуття представника для участі в судовому засіданні. Зрозумілим є і те, що представнику з метою належного виконання наданих йому позивачем повноважень необхідно витрачати певний час та забезпечувати представництво інтересів довірителя не лише в межах міста Києва, а й в інших адміністративно-територіальних одиницях, які не завжди є територіально наближеними до місця знаходження позивача.
Скорочення штату працівників в процедурі ліквідації банку також не може слугувати достатньою підставою для задоволення клопотання з огляду на наступне.
Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Суд виходить з того, що у разі неможливості конкретного представника прийняти особисту участь у судовому засіданні, позивач не позбавлений права надати відповідні докази засобами поштового зв'язку, а також можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника, як і інші обставини, підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України). Відсутність коштів для чи оплати послуг чи забезпечення відряджень представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні і невиконання інших вимог суду згідно ухвали.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі й витрат, пов'язаних з явкою представників сторін у засідання, якщо таку явку судом було визнано обов'язковою, проводиться судом за результатами вирішення спору у відповідності до ч.5 ст.49 ГПК України. Таким чином, у випадку встановлення судом підставності позовних вимог та задоволення позову позивач матиме змогу відшкодувати понесені витрати за рахунок відповідача.
Також суд вважає, що розгляд справи в режимі відеоконференції може значно збільшити час проведення судового засідання, а також ускладнити або унеможливити його проведення у випадку неналежної якості зв'язку чи виникнення технічних несправностей в системі відеоконференцзв'язку.
З огляду на викладене, беручи до уваги також складність справи та значну суму заборгованості, стягнення якої є предметом спору у справі, суд не вбачає можливості здійснювати розгляд господарської справи №914/3224/15 в режимі відеоконференції, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 74-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовити.
Суддя Мазовіта А.Б.