про повернення позовної заяви
20.11.15р. Справа № 904/10042/15
Суддя Мартинюк С.В. , розглянувши матеріали
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі
до Снігурівського відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Снігурівка
про повернення суми перерахованої пенсії
Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Снігурівського відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Снігурівка про повернення суми перерахованої пенсії.
Відповідно до ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, як підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За змістом ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 56 ГПК України, в редакції змін, внесених Законом України № 3382-VІ від 19.05.2011 року, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Отже, з урахуванням вимог ст.ст. 34, 56 ГПК України, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є примірник опису вкладень, із підписом працівника поштового зв'язку, що перевірив відповідність вкладення опису, та відбитком календарного штемпеля поштового повідомлення (п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Доданий до позовної заяви поштовий опис вкладень від 11.11.2015року, не може бути використаний в якості належного доказу надсилання позовної заяви з додатками відповідачу, оскільки останній містить лише перелік додатків, які направлені відповідачу, однак в зазначеному переліку відсутні докази направлення самої позовної заяви №5547/06 від 09.11.2015 року, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.
Також, позивачем не надано доказів сплати судового збору, проте останній, посилаючись на відсутність коштів, просить суд звільнити його від сплати судового збору відповідно до положень ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір".
За змістом приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п.3 листа Вищого господарського суду України N 01-06/2093/15 від 12.11.2015р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)).
Разом з тим, відповідно до положень пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" N 7 від 21.02.2013р. у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати що Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Позивачем в свою чергу не надано доказів, які б підтверджували те, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Крім того, Позивач не зазначив статусу Снігурівського відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Снігурівка.
Пунктом 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", ЗУ "Про акціонерні товариства", ЗУ "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".
Отже, враховуючи положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" і позовні вимоги при наступному зверненні до суду необхідно чітко визначити статус відповідача.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ в господарських судах України обмежений двохмісячним строком, враховуючи, що повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України, господарський суд повертає позов без розгляду.
Керуючись п. 4,6 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя С.В. Мартинюк