Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" листопада 2015 р.Справа № 18/197-04
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.
розглянувши заяву Державного підприємства Дублянський спиртовий завод про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група", м. Харків
до Державного підприємства "Дублянський спиртзавод", с. Дублянка
про стягнення 29792,66 грн.
за участю представників сторін:
стягувача - не з'явився
боржника (заявника) - Корба І.В., довіреність №333 від 25.08.2015 р.
06.11.2015 року до суду від боржника - Державного підприємства Дублянський спиртовий завод надійшла заява (вх. №44790) про визнання наказу господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі №18/197-04 таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2012 р. по справі № 5023/2934/12 затверджено реєстр конкурсних вимог кредиторів ДП "Дублянський спиртзавод" та визнано погашеними вимоги кредиторів, які не були заявлені у місячний строк з моменту публікації оголошення, які рахуються за даними бухгалтерського обліку боржника в сумі 5 746 919,00 грн. При цьому TOB "Фінансова група" протягом тридцяти днів з дня публікації оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" № 151 від 16.10.2012 р. про порушення господарським судом Харківської області справи про банкрутство ДП "Дублянський спиртзавод" не подало до господарського суду письмову заяву з вимогою до боржника, а також документи, що її підтверджують. Таким чином, вимоги стягувача - TOB "Фінансова група" щодо стягнення заборгованості з боржника - ДП "Дублянський спиртзавод" за наказом господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі № 18/197-04 відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є погашеними.
Ухвалою суду від 09.11.2015 р. дану заяву було прийнято до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2015 р.
Представник боржника (заявника) у судовому засіданні просить суд задовольнити заяву про визнання наказу господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі № 18/197-04 таким, що не підлягає виконанню. Подав до суду клопотання (вх.№46223 від 17.11.2015 р.) про долучення витребуваних судом документів, які долучено до матеріалів справи.
Стягувач про дату, місце і час розгляду заяви повідомлений належним чином, свого повноважного представника у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.
Згідно з ч. 3 ст. 117 ГКУ України господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
За таких обставин, суд, керуючись ч. 3 ст. 117 ГПК України, вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника стягувача.
Розглянувши заяву боржника про визнання наказу суду у даній справі таким, що не підлягає виконанню і додані до заяви докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2004 р. по справі №18/197-04 позовні вимоги ТОВ "Фінансова група" задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Дублянський спиртзавод" на користь ТОВ "Фінансова група" 66711,66 грн. основного боргу, 667,11 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього: 67496,77 грн.
На примусове виконання рішення суду стягувачеві видано наказ від 25.10.2004 р. (а.с. 13).
Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Як свідчать матеріали справи, постановою ВДВС Краснокутського РУЮ від 20.12.2013 р. поновлено виконавче провадження №18423752 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі №18/197-04 (а.с. 52).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5023/2934/12 про банкрутство ДП "Дублянський спиртзавод".
Таким чином, грошові вимоги ТОВ "Фінансова група" до ДП "Дублянський спиртовий завод" згідно рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2004 р. по справі №18/197-04 відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 02.07.2012 р. (редакція, що діяла на момент порушення справи про банкрутство) є конкурсними.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції від 02.07.2012 р. (редакція, що діяла на момент порушення справи про банкрутство) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції від 02.07.2012 р. (редакція, що діяла на момент порушення справи про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Окрім того, у п. 45 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкротство" № 15 від 18.12.2009 р. роз"яснено, що на підставі частини п'ятнадцятої ст. 11 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами ст. 14 цього Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі. Згідно з абзацом першим частини першої ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або незаявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.
Також у абз. 1 п. 8.12. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України, викладеною у п. 8.12 Рекомендацій від 04.06.2004 р. № 04-51193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" роз'яснено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2012 р. у справі № 5023/2934/12, яка набрала законної сили, затверджено реєстр грошових вимог конкурсних кредиторів, серед яких відсутня грошова вимога ТОВ "Фінансова група". Окрім того, у даній ухвалі суд визнав погашеними вимоги кредиторів, які не були заявлені у місячний строк з моменту публікації оголошення, які рахуються за даними бухгалтерського обліку боржника в сумі 5 746 919,00 грн.
Отже, TOB "Фінансова група" протягом тридцяти днів з дня публікації оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" № 151 від 16.10.2012 р. про порушення господарським судом Харківської області справи про банкрутство ДП "Дублянський спиртзавод" не подало до господарського суду письмову заяву з вимогою до боржника, а також документи, що її підтверджують.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги стягувача - TOB "Фінансова група" щодо стягнення заборгованості з боржника - ДП "Дублянський спиртзавод" за наказом господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі № 18/197-04 відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є погашеними.
Разом з тим, слід зазначити, що ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У даному випадку Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, в зв'язку з припиненням грошових зобов'язань в силу закону відповідно до ст. 598 ЦК України, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим ст. 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей цього Закону.
Дана правова позиція повністю узгоджується із позицією Президії Вищого господарського суду України, викладеній у абз. 2 п. 8.12. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-51193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якому роз'яснено, що погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, а стосовно зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - погашенням податкового зобов'язання у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Таким чином, вимоги ТОВ "Фінансова група" до Державного підприємства Дублянський спиртовий завод за спірними правовідносинами є припиненими.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) роз'яснено, що господарський суд вправі визнати виданий ним наказ таким, що не підлягає виконанню, у разі коли його видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. У розгляді заяви про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, судом було встановлено, що: господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство заявника й відтак стягувач за виданим наказом в силу частини першої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) набув статусу конкурсного кредитора; у встановлений Законом строк зазначений стягувач не звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство заявника. Тому на підставі частини другої статті 14 Закону заборгованість заявника (боржника за наказом господарського суду) є погашеною. Частина четверта статті 117 ГПК України надає господарському суду право визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у разі коли його видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з виконанням боржником або іншою особою або з інших причин. За таких обставин господарський суд законно і обґрунтовано визнав виданий ним наказ про стягнення із заявника на користь стягувача таким, що не підлягає виконанню (постанова Верховного Суду України від 20.05.2008 N 30/169).
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладені обставини і приписи закону, суд вважає за можливе задовольнити заяву стягувача про визнання наказу господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі № 18/197-04 таким, що не підлягає виконанню та визнати наказ господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі № 18/197-04 таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції від 02.07.2012 р., ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-3, 32-34, 43, 86, 115, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Державного підприємства Дублянський спиртовий завод про визнання наказу господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі № 18/197-04 таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати наказ господарського суду Харківської області від 25.10.2004 р. по справі № 18/197-04 про стягнення з Державного підприємства "Дублянський спиртзавод" (62052, с. Дублянка, Краснокутський район, Харківська область, вул. Перемоги,18, р/р 2600801312785 в КБ "Базис" м. Харкова, МФО 351760, код ЄДРПОУ 00375289) на користь ТОВ "Фінансова група" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, п/р 265063001372 в АКБ "Меркурій", МФО 351663, код ЄРДПОУ 32031789) основного боргу 66711,66 грн., держмита в розмірі 667,11 грн. та 118,00 грн. судових витрат.
Суддя О.В. Макаренко