Рішення від 16.11.2015 по справі 922/5621/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р.Справа № 922/5621/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, с. Старовірівка

про стягнення коштів та повернення майна

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 123200,00 грн. неустойки, 9024,31 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 9738,31 грн., 3% річних в сумі 631,70 грн. та судові витати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором оренди № 01-04-АР від 15.04.14 р. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача звільнити та передати за актом приймання-передачі (повернення) позивачу нерухоме майно загальною площею 300,00 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, 1-й поверх.

Представник позивача в судове засідання 16.11.15 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

На адресу суду повернулась копія ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження по справі від 08.10.15 р., яка була направлена на адресу відповідача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Вищезазначена ухвала була направлена на адресу: АДРЕСА_2, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15 квітня 2014 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідач, орендар) було укладено договір оренди майна №01-04-АР (далі - "договір суборенди"), відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 300,00 кв.м. (далі - "об'єкт суборенди"), а саме:

- нежитлове приміщення 1-го поверху №18 (підсобна) в літер "А-10", площею 6,5 кв.м.;

- частину нежитлового приміщення 1-го поверху №19 (основна) в літер "А-10", площею 91,1 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №20 (підсобна) в літер "А-10", площею 53,6 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №22 (підсобна) в літер "А-10", площею 3,7 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №23 (основна) в літер "А-10", площею 24,1 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №24 (підсобна) в літер "А-10", площею 7,7 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №25 (підсобна) в літер "А-10", площею 13,1 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №26 (підсобна) в літер "А-10", площею 4,9 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №27 (підсобна) в літер "А-10", площею 9,7 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №28 (підсобна) в літер "А-10", площею 4,9 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №29 (основна) в літер "А-10", площею 11,4 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №3 1 (підсобна) в літер "А-10", площею 32,6 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №32 (основна) в літер "А-10", площею 18,2 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №33 (підсобна) в літер "А-10", площею 11,1 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1-го поверху №34 (підсобна) в літер "А-10", площею 7,4 кв. м.

Факт передачі зазначеного майна відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі орендованого майна від 15.04.2014 р. (а.с. 21), підписаний між сторонами та скріплений печатками.

Право на користування об'єктом суборенди та на передачу його в користування третім особам виникло у позивача на підставі договору оренди майна №140401/1 від 01 квітня 2014 року (а.с. 14-16), укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Інвест".

Згідно з пунктом 4.2. договору суборенди, сторони встановили плату за користування об'єктом суборенди за один календарний місяць в розмірі 12320,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору суборенди, з дня підписання акту прийому-передачі, орендар зобов'язується щомісячно в строк до 5 числа кожного поточного місяця за поточний сплачувати орендодавцю орендну плату за користування об'єктом суборенди будь яким не забороненим діючим законодавством способом протягом всього строку дії договору суборенди.

Строк дії договору суборенди був встановлений в пункті 5.1. цього договору. Так, договір суборенди діяв з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і до закінчення строку оренди. Строк оренди за договором суборенди складав - один календарний рік з моменту підписання акту прийому-передачі до договору.

Відповідно до п. 5.2 договору суборенди, зміна та доповнення до цього договору допускається за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод.

Згідно з п. 5.3. договору суборенди, припинення дії цього договору здійснюється після закінчення строку, на який договір укладено, і в результаті дострокового розірвання договору.

Договір суборенди умов щодо автоматичної пролонгації терміну його дії не містить.

Договір суборенди і акт прийому-передачі до нього було підписано уповноваженими представниками сторін в один день - 15 квітня 2014 року.

Таким чином, договір суборенди припинив свою дію 15 квітня 2015 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

09 квітня 2015 року позивачем було вручено відповідачеві, під особистий підпис, повідомлення №04/09-1 (а.с. 22), в якому зокрема зазначалось, що договір суборенди припиняє свою дію 15 квітня 2015 року, у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено. Також позивач у повідомленні вказав, що після спливу строку суборенди не має наміру передавати об'єкт суборенди в строкове платне користування, а має на меті використовувати його у власній господарській діяльності з огляду на що, просив відповідача в строк до 18 квітня 2015 року звільнити об'єкт суборенди та повернути його за актом приймання-передачі (повернення) орендодавцеві.

Пунктом 2.3. договору суборенди встановлено, що у разі його припинення (у тому числі дострокового), об'єкт суборенди повертається орендарем орендодавцю протягом трьох календарних днів з дня припинення цього договору (утому числі дострокового). Приймання-передача (повернення) об'єкта суборенди здійснюється уповноваженою особою орендаря уповноваженій особі орендодавця за місцем розташування об'єкта суборенди і оформлюється двостороннім актом приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди. Акт прийому-передачі об'єкта суборенди складається у двох примірниках і підписується уповноваженими представниками сторін за цим договором. До дня підписання акту прийому-передачі (повернення) об'єкта суборенди, діє акт прийому-передачі об'єкта суборенди, за яким орендодавець передав орендарю об'єкт суборенди.

Проте, всупереч умовам договору суборенди та положенням законодавства України, відповідач у вказані строки у місце розташування об'єкта суборенди для здійснення процедури його приймання-передачі (повернення) - не з'явився, об'єкт суборенди не звільнив та за актом приймання-передачі (повернення) позивачеві не повернув.

На виконання п. 2.5. договору суборенди, де вказано, що у разі відсутності орендаря, або його уповноваженого представника для здійснення процедури приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди складається комісійний акт про неявку орендаря, або його уповноваженого представника, вказаний акт було складено позивачем 18.04.15 р. (а.с. 23).

Позивач зазначає, що в порушення норм діючого в Україні законодавства та положень договору суборенди, відповідач на момент звернення із позовною заявою до суду, об'єкт суборенди так і не звільнив, за актом приймання-передачі позивачу не повернув, що і стало причиною для звернення з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Крім того, відповідач має заборгованість за користування об'єктом суборенди за січень - квітень 2015 року в сумі 34120,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2015 року по справі 922/3478/15 присуджено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати за оренду за договором від 15 квітня 2014 року №01-04-АР в сумі 34120,00 грн. та неустойку за прострочення грошового зобов'язанні по сплаті орендної плати у січні 2015 року в розмірі 555,76 грн. 76 коп. в межах заявленого позивачем періоду нарахування з 05.01.2015 року по 12.05.2015 року.

Оскільки, станом на час розгляду справи, відповідач грошове зобов'язання (плату за оренду майна) не виконав, позивач також просить стягнути з відповідача 9024,31 грн. пені (за прострочення грошових зобов'язань по сплаті орендної плати у лютому, березні та квітні 2015 року), інфляційні втрати в сумі 9738,31 грн. та 3% річних в сумі 631,70 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Як вже було зазначено, строк дії договору суборенди був встановлений в пункті 5.1. цього договору. Так, договір суборенди діяв з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і до закінчення строку оренди. Строк оренди за договором суборенди складав - один календарний рік з моменту підписання акту прийому-передачі до договору.

Згідно з п. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Договір суборенди і акт прийому-передачі до нього було підписано уповноваженими І представниками сторін в один день - 15 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.3. договору суборенди встановлено, що у разі його припинення (у тому числі дострокового), об'єкт суборенди повертається орендарем орендодавцю протягом трьох календарних днів з дня припинення цього договору (утому числі дострокового). Приймання-передача (повернення) об'єкта суборенди здійснюється уповноваженою особою орендаря уповноваженій особі орендодавця за місцем розташування об'єкта суборенди і оформляється двостороннім актом приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди. Акт прийому-передачі об'єкта суборенди складається у двох примірниках і підписується уповноваженими представниками сторін за цим договором. До дня підписання акту прийому-передачі (повернення) об'єкта суборенди, діє акт прийому-передачі об'єкта суборенди, за яким орендодавець передав орендарю об'єкт суборенди.

Оскільки відповідач обов'язку щодо повернення об'єкту суборенди не виконав, суд приходить до висновку, що вимога про зобов'язання відповідача звільнити та передати за актом приймання-передачі (повернення) позивачу нерухоме майно загальною площею 300,00 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, 1-й поверх, є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкту суборенди, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом суборенди за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-70гс14).

Обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі N 3-85гс14).

Як вже було зазначено, відповідач всупереч вищезазначеним приписам цивільного законодавства та умовам договору суборенди, будучи належно повідомленим про припинення договору суборенди, у вказані строки в місце розташування об'єкта суборенди для здійснення процедури його приймання-передачі (повернення) - не з'явився, об'єкт суборенди не звільнив та за актом приймання-передачі (повернення) позивачеві не повернув.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у порушенні зобов'язання щодо повернення об'єкту суборенди.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування неустойки позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 123200,00 грн. неустойки законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 9024,31 грн. пені (за прострочення грошових зобов'язань по сплаті орендної плати у лютому, березні та квітні 2015 року), інфляційних втрат в сумі 9738,31 грн. та 3% річних в сумі 631,70 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2015 року по справі 922/3478/15 присуджено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати за оренду за договором від 15 квітня 2014 року №01-04-АР в сумі 34120,00 грн. та неустойку за прострочення грошового зобов'язанні по сплаті орендної плати у січні 2015 року в розмірі 555,76 грн. 76 коп. в межах заявленого позивачем періоду нарахування з 05.01.2015 року по 12.05.2015 року.

Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, тобто, 17.08.15 р.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 ГПК України).

Таким чином, суд вважає встановленим факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди №01-04-АР від 15.04.2014 р. у розмірі 34120,00 за період січень - квітень 2015 року.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору суборенди сторони погодили, що у разі прострочення сплати орендної плати чи прострочення поповнення суми гарантійного платежу до розміру і в строки, передбачені цим договором, орендар повинен сплатити орендодавцю штраф у розмірі: від 1 до 10 днів - траф у розмірі 5% від простроченої суми за кожний день прострочення; від 10 днів до 30 - штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний день прострочення; більше 30 днів - штраф у розмірі 15% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 9024,31 грн. пені (за прострочення грошових зобов'язань по сплаті орендної плати у лютому, березні та квітні 2015 року) законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 9738,31 грн. та 3% річних в сумі 631,70 грн. за період з 05.01.15 р. по 05.10.15 р. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) звільнити та передати за актом приймання-передачі (повернення) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_2) нерухоме майно загальною площею 300 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: