16 листопада 2015 р. Справа № 13/145/2011/5003
Господарський суд Вінницької області
у складі головуючого судді Тісецького С.С.,
при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В.,
розглянувши в приміщенні суду скаргу селянського (фермерського) господарства "Луч" на бездіяльність відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції при виконанні судового рішення у справі
за позовом : прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (вул. Мєчнікова,16а, м. Київ, 01601; вул. Соборна,15 а, м.Вінниця, 21050)
до : селянського (фермерського) господарства "Луч" (вул. Шевченка, 38, с. Юрківка, Тульчинський район, Вінницька область, 23620)
про стягнення 335 998,19 грн..
за участю представників сторін :
прокурор прокуратури м. Вінниці : Безпалюк А.О., - за посвідченням
Державне ПАТ "НАК "Украгролізинг" : Шалигіна В.І. - за довіреністю
СФГ "Луч" : Свиридов В.Ф. - за довіреністю; Брезденюк А.П. - голова
Відділ ДВС Тульчинського районного управління юстиції : не з'явився
В провадженні господарського суду Вінницької області перебувала справа № 13/145/2011/5003 за позовом прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" до селянського (фермерського) господарства "Луч" про стягнення 335998,19 грн..
За результатами розгляду вказаної справи, 18.10.2011 року судом винесено рішення, яким позов задоволено та стягнуто з селянського (фермерського) господарства "Луч" на користь відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 153 491,18 грн. - лізингових платежів за фактичний строк користування предметом лізингу; 150 097,40 грн. - різниці між залишковою вартістю та її експертною оцінкою; 13 131,41 грн. - пені, 15 569,91 грн. - інфляційних нарахувань та 5 847,90 грн. - 3% річних. Також стягнуто з відповідача в доход Держаного бюджету 3 381,39 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року, рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2011 року у справі № 13/145/2011/5003 залишено без змін.
15.03.2012 року на виконання вказаного вище судового рішення, судом були видані відповідні накази.
05.10.2015 року до канцелярії суду надійшла скарга селянського (фермерського) господарства "Луч" б/н від 05.10.2015 року на бездіяльність відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції при виконанні судового рішення у справі № 13/145/2011/5003.
Ухвалою суду від 07.10.2015 року у справі № 13/145/2011/5003 вказану вище скаргу було призначено до розгляду на 02.11.2015 року.
В зв'язку із необхідністю витребування додаткових письмових доказів, ухвалою суду від 02.11.2015 року відкладено розгляд даної скарги на16.11.2015 року.
06.11.2015 року від позивача до суду надійшло письмове пояснення № 761 від 06.11.2015 року щодо таких обставин.
Відділом державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції за період з 05.04.2012 року по 23.04.2015 року сім раз виносились постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника, постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження та постанови про повернення наказу без виконання.
Вінницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" всі заяви до відділу ДВС Тульчинського РУЮ направляла рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції.
В свою чергу ДВС Тульчинського РУЮ постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про повернення виконавчого провадження направляв як простою так і рекомендованою кореспонденцією, зокрема : постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2012 року ВП № 32845367 направлено простою кореспонденцією, але на конверті стоять відмітки вихідної пошти № 1642-1647 і на супроводжуючому листі зазначено вихідний номер 1645; постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2014 року ВП № 44277130 направлено рекомендованою кореспонденцією, де також на конверті зазначені вихідні номери вкладень в конверт з 2150 по 2156 і на супроводжуючому листі зазначено вихідний номер 2150; постанову про повернення виконавчого документа від 23.04.2015 року ВП № 46413932 направлено рекомендованою кореспонденцією, де також на конверті зазначені вихідні номери вкладень з 799 по 802 і на супроводжуючому листі зазначено вихідний номер 799.
12.11.2012 року було здійснено виїзд за юридичною адресою скаржника та складено акт про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення. В акті зазначена загальна сума заборгованості 676 815,92 станом на 12.11.2012 року.
На всіх супроводжуючих листах відділу ДВС Тульчинського РУЮ вказано, що постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про повернення виконавчого документа адресовані в дві адреси : Вінницьку філію Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" та СФГ "Луч".
12.08.2015 року скаржнику була направлена заява про порушення справи про банкрутство за № 551 з копіями документів, в тому числі і копіями документів по справі № 13/145/2011/5003, а саме : рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2011 року, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року, наказу від 15.03.2012 року, постанова відділу ДВС Тульчинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження ВП № 46413932 від 06.02.2015 року та постанова про повернення виконавчого документа ВП № 46513932 від 23.04.2015 року.
Як зазначає скаржник, йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження по вказаному наказу лише при отриманні заяви про порушення справи про банкрутство, в зв'язку з чим, на думку позивача, скаржником пропущений десяти денний термін для подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарського суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Також позивач вказує, що в період знаходження чотирьох наказів в відділі ДВС Тульчинського РУЮ з 2009 року до квітня 2015 року, будь-яких коштів в рахунок погашення заборгованості від відділу ДВС Тульчинського РУЮ не поступало, а лише частково невеликими сумами СФГ "Луч" самостійно сплачувало кошти. Однак після винесення ухвали про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство до розгляду (ухвала у справі № 902/1130/15 від 17.08.2015 року), скаржник добровільно сплатив в період з 03.09.2015 року по 05.15 року кошти у сумі 214 789,55 грн. в рахунок погашення боргу по наказах у справах № 12/101-09 від 07.07.2009 року, № 12/102-09 від 24.07.2009 року, № 13/7/2011/5003 від 04.03.2011 року.
З огляду на викладене, позивач просить долучити вказані пояснення до справи та заяву скаржника залишити без задоволення.
На визначену дату 16.11.2015 року в судове засідання з'явилися прокурор прокуратури м. Вінниці, представники позивача та відповідача (скаржника).
Відділ ДВС Тульчинського районного управління юстиції правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався. Направлення ухвали суду від 02.11.2015 року на адресу відділу ДВС Тульчинського РУЮ, а саме : вул. Леніна, 47, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, підтверджується реєстром поштових відправлень № 1359 від 06.11.2015 року.
Згідно абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відділу ДВС Тульчинського РУЮ належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відсутність представника органу ДВС в судовому засіданні не перешкоджає розгляду скарги по суті.
В ході розгляду скарги по суті, представник відповідача, підтримав вимоги викладені у скарзі в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в ній. Представник позивача щодо поданої скарги заперечила.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали поданої скарги, надавши юридичну оцінку наявних у справі доказів, суд з'ясував наступне.
Як вбачається із змісту скарги, при отриманні в серпні 2015 року копії заяви державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укрлізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Укрлізинг" про порушення справи про банкрутство СФГ "Луч" та 09.09.2015 року, під час розгляду господарським судом Вінницької області справи № 902/1130/15, за зазначеною заявою СФГ було надано деякі постанови про відкриття виконавчих проваджень, але не надано докази направлення зазначених постанов на адресу СФГ.
Тому, 25.08.2015 року та 14.09.2015 року СФГ звернулося із запитами до відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції про надання інформації щодо винесення та направлення на адресу СФГ "Луч" рекомендованими поштовими відправленнями постанов про відкриття виконавчих проваджень.
25.09.2015 року відділом державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції за № 1990 вих. надано додаткову відповідь про те, що державним виконавцем виносились постанови про відкриття виконавчих проваджень на виконання рішень господарського суду, в т.ч. у справі № 13/145/2011/5003, які всупереч вимогам ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" не направлялись до СФГ рекомендованими листами з повідомленням про вручення.
З відповідей виконавчої служби від 27.08.2015 року за № 1716 та від 23.09.2015 року за № 1933/3-25 вбачається, що виконавчою службою виносились постанови з метою виконання наказу господарського суду у справі № 13/145/2011/5003, 10.04.2012 року, 10.09.2012 року, 21.01.2013 року, 07.08.2014 року, 06.02.2015 року.
Також скаржник вказує, що не дотримання виконавчою службою вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо надсилання на адресу СФГ "Луч" копій постанов про відкриття виконавчих проваджень рекомендованими листами з повідомленням про вручення, свідчить про порушення передбачених законом прав СФГ. При цьому, всупереч вимогам ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" до відому СФГ не було доведено, що при відкритті виконавчих проваджень, боржник зобов'язується самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
Тому, виконавчою службою, всупереч вимогам ст. 27 Закону без повідомлення СФГ про відкриття виконавчого провадження та встановлення строків добровільного виконання рішення суду проводились дії з метою виконання рішення суду.
Зазначені порушення, які допускались виконавчою службою також свідчать про те, що у СФГ були передбачені законом підстави вважати, що закінчились строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, які передбачено ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", тобто строки сплати та примусового стягнення заборгованості.
Незважаючи на наведені обставини, після того, як СФГ "Луч" стало відомо, що позивач наполягає на повернені боргу, СФГ "Луч" перерахувало на рахунок Украгролізингу: 50 000 грн. як погашення боргу за наказом № 12/101-09 від 21 липня 2009 року, 41 289,55 грн. як погашення боргу за наказом № 12/102-09 від 24 липня 2009 року, 78 500 грн. як погашення заборгованості за наказом № 13/7/2011/5003.
Законом України "Про виконавче провадження" встановлено такі стадії звернення до виконання наказу господарського суду як : отримання наказу кредитором, направлення наказу до виконавчої служби, винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, направлення зазначеної постанови боржнику рекомендованим відправленням з повідомленням про отримання.
Не дотримання виконавчою службою зазначених вимог Закону України "Про виконавче провадження" при зверненні наказу про виконання рішення суду свідчить про неправомірність дій.
Про те, що виконавчою службою не дотримано вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", СФГ "Луч" стало відомо з відповіді відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції за № 1990 вих. від 25 вересня 2015 року.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд визнати такими що не відповідають вимогам законів дії відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції при зверненні до виконання наказу господарського суду у справі № 13/145/2011/5003.
Окрім того, згідно листа відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції № 2669/3-14 від 16.11.2015 року, по наказу господарського суду Вінницької області № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 року про стягнення з СФГ "Луч" боргу на користь ВФ НАК "Украгролізинг", державними виконавцями відділу протягом 2012 - 2013 років вся кореспонденція надсилалась сторонам відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження". Реєстри поштових відправлень надати до суду немає можливості, так як термін зберігання становить один рік. При цьому, всі державні виконавці в яких перебував на виконанні даний наказ господарського суду у відділі ДВС не працюють.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як встановлено судом, відділом державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 року по справі № 13/145/2011/5003 приймались постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме : 10.04.2012 року, 10.09.2012 року, 21.01.2013 року, 07.08.2013 року, 06.08.2014 року та 06.02.2015 року.
Листом відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції № 1990 вих від 25.09.2015 року підтверджено, що постанови про відкриття виконавчих проваджень за період з 2013 - 2015 роки щодо примусового виконання, зокрема, наказу № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 року, виданого господарським судом про стягнення з СФГ "Луч" на користь ВФ НАК "Украгролізинг" були направленні простою кореспонденцією.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону на момент прийняття вказаних постанов), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п. 9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Беручи до уваги, що постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного вище судового наказу, всупереч наведеним приписам законодавства, надсилалися органом ДВС на адресу боржника простою кореспонденцією, суд приходить до висновку, що скарга селянського (фермерського) господарства "Луч" б/н від 05.10.2015 року на бездіяльність відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції при виконанні судового рішення у справі № 13/145/2011/5003 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 86, 115, 121-2 ГПК України, -
1. Задоволити скаргу селянського (фермерського) господарства "Луч" б/н від 05.10.2015 року на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції при виконанні судового рішення у справі № 13/145/2011/5003 повністю.
2. Визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 року по справі № 13/145/2011/5003 в частині невиконання вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
3. Копію ухвали направити згідно переліку рекомендованим листом.
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. 6 прим.:
1 - до справи;
2, 3 - позивачу - вул. Мечнікова,16-а, м. Київ, 01601; вул. Примакова, 23, м. Вінниця, 21019;
4 - відповідачу - вул. Шевченка, 38, с. Юрківка, Тульчинський район, Вінницька область, 23620;
5 - прокурору м. Вінниці - пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020;
6 - відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції - вул. Леніна, 47, м. Тульчин, Вінницька область, 23600.