18 листопада 2015 року Справа № 922/3064/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіХодаківської І.П.,
суддівДанилової Т.Б.,
Фролової Г.М.,
розглянувши
касаційну скаргуКомунального підприємства "Жилкомсервіс"
на постанову від 03.09.2015 Харківського апеляційного господарського суду
у справі№922/3064/15 господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Брайт"
доКомунального підприємства "Жилкомсервіс"
про за зустрічним позовом до простягнення 120405,60 грн. Комунального підприємства "Жилкомсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Брайт" визнання недійсним договору
Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову від 03.09.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/3064/15 господарського суду Харківської області.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
19.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Брайт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про стягнення 120405,60 грн. 22.06.2015 Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" було подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Брайт" про визнання недійсним договору.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати.
На момент подання позову ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п. 2,1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Згідно п.п.2 та 5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справлявся судовий збір в розмірі 1 мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року. При поданні касаційної скарги на рішення суду судовий збір справлявся у розмірі 70% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 2408,12 + 1218,00 грн.
З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України № 484-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.
Відповідно до пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, що діє з 01.09.2015 року, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Касаційну скаргу подано 16.09.2015.
Таким чином, сума судового збору має складати 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Однак, як вбачається з долученого скаржником до касаційної скарги платіжного доручення №61566 від 14.09.2015 р. Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" сплачено лише 1461,60 грн., що не відповідає розміру встановленої Законом ставки судового збору.
З урахуванням наведеного, платіжне доручення №61566 від 14.09.2015 р. не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі.
Згідно з п.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
За приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за №3).
У касаційній скарзі міститься перелік норм права, які на думку касатора порушені судом при розгляді зустрічного позову, але не зазначено жодної норми права порушеної судом при прийнятті оскаржуваної в касаційному порядку постанови та не зазначено суті порушення судом апеляційної інстанції цих норм щодо первісного позову.
При цьому, вимога про визнання недійсним договору пов'язана з вимогою стягнення заборгованості по цьому договору.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86, 110, 111, пунктами 4, 6 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Жилкомсервіс" на постанову від 03.09.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/3064/15 господарського суду Харківської області повернути без розгляду.
Головуючий суддя Ходаківська І.П.
Судді Данилова Т.Б.
Фролова Г.М.