10 листопада 2015 року Справа № 918/211/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Погребняка В.Я.,
суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал"
на ухвалугосподарського суду Рівненської області від 23.06.2015 року
та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року
у справі№ 918/221/15 господарського суду Рівненської області
за заявоюПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури"
доПублічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод"
пробанкрутство
за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" - Кривенда М.В., дов. № 14 від 25.09.2015 року; директор Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" - Веремчук С.Л.,
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.06.2015 року у справі № 918/221/15 (суддя - Заголдна Я.В.) задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" (далі - ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод") на бездіяльність розпорядника майна - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича, усунено його від виконання обов'язків розпорядника майна боржника і призначено розпорядником майна - арбітражного керуючого Янчука Володимира Володимировича.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року у справі № 918/221/15 (головуючий суддя - Дужич С.П., суддя - Мамченко Ю.А., суддя - Демидюк О.О.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.06.2015 року у справі № 918/211/15 залишено без змін, а апеляційні скарги арбітражного керуючого Янчука О.М. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал") - без задоволення.
Не погодившись із ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.06.2015 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року у справі № 918/221/15, ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.06.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року у справі № 918/221/15 скасувати.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Арбітражний керуючий Янчук О.М. подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", в якому підтримує доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі.
Також до Вищого господарського суду України звернулось ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" з відзивом на касаційну скаргу ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", в якому просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.06.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року у справі № 918/221/15 залишити без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.04.2015 року порушено провадження у справі № 918/211/15 про банкрутство ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 2 330 739,83 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Янчука О.М. та призначено проведення попереднього засідання суду на 09.06.2015 року.
02.04.2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення за № 16487 про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод".
08.06.2015 року ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" подав до суду скаргу на бездіяльність розпорядника майна арбітражного керуючого Янчука О.М., в обґрунтування якої зазначав, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.04.2015 року було зобов'язано розпорядника майна Янчука О.М. подати у строк до 19.05.2015 року до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та у строк до 01.05.2015 року провести інвентаризацію майна боржника, визначити його вартість; надати суду відомості про майно боржника; документально підтверджений висновок про фінансове становище боржника, а також про можливість проведення санації боржника; висновок щодо наявності ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; документально підтверджений звіт про проведену роботу. Проте, станом на 08.06.2015 року арбітражним керуючим Янчуком О.М., як розпорядником майна, не проведено інвентаризацію майна боржника, не проведено аналізу фінансово-господарської діяльності боржника не розглянуто разом з боржником заявлені кредиторські вимоги до боржника та самостійно включено до реєстру вимог кредиторів вимоги заявника, які боржник не визнає.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.06.2015 року у справі № 918/211/15 скаргу ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" на бездіяльність розпорядника майна - арбітражного керуючого Янчука О.М. задоволено, усунуто арбітражного керуючого Янчука О.М. від виконання обов'язків розпорядника майна боржника - ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" з припиненням його повноважень, як розпорядника майна боржника у справі, та призначено розпорядником майна боржника - ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" арбітражного керуючого Янчука В.В.
Переглянувши вказану ухвалу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та залишив її без змін.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розпорядником майна не виконано вимоги ухвали господарського суду від 01.04.2015 року, якою його було зобов'язано подати до господарського суду у строк до 19.05.2015 року відомості про результати розгляду вимог кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів і подати його до суду на затвердження, а також до 01.05.2015 року провести інвентаризацію майна боржника, визначити його вартість; надати суду відомості про майно боржника; документально підтверджений висновок про фінансове становище боржника, а також про можливість проведення санації боржника; висновок щодо наявності ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; документально підтверджений звіт про проведену роботу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 08.06.2015 року арбітражним керуючим Янчуком О.М., як розпорядником майна, не проведено інвентаризацію майна боржника, не проведено аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, а реєстр вимог кредиторів ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" подано 22.06.2015 року без врахування результатів розгляду вимог кредиторів боржником, які додані до матеріалів справи ще 09.06.2015 року. Реєстр вимог кредиторів не затверджено, а збори кредиторів боржника, на яких визначається кількісний склад та формується комітет кредиторів, не скликались.
Також, суди попередніх інстанцій вказали на те, що розпорядником майна у даній справі, всупереч вимогам чинного законодавства не доведено належними доказами створення перешкод його діям як розпорядника майна у належному виконанні покладених на нього Законом про банкрутство обов'язків, а також відсутні докази застосування ним до боржника положень ст. 16616 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 22 Закону про банкрутство обов'язками розпорядника майна є, зокрема, організація та забезпечення проведення разом з боржником інвентаризації майна боржника та визначення його вартості не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство; розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.
За приписами ст. 98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, яке здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів або за власною ініціативою.
Враховуючи стислі строки вчинення процесуальних дій у процедурі розпорядження майном боржника, господарський суд у разі невиконання або неналежного (зокрема, несвоєчасного) виконання розпорядником майна своїх обов'язків (розгляд заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості тощо) має за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або з власної ініціативи припинити повноваження розпорядника майна і призначити нового розпорядника майна відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 114 Закону про банкрутство (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року №4212-VI) від 28.03.2013 року №01-06/606/2013).
Враховуючи вказані норми законодавства та встановлені обставини справи суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про необхідність усунення арбітражного керуючого Янчука О.М. від виконання ним обов'язків розпорядника майна боржника - ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" на підставі ст. 114 Закону про банкрутство.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати заяву на участь у даній справі. У разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом. Під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.
Повторне призначення розпорядника майна у справі у разі припинення повноважень попереднього розпорядника майна, здійснюється без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Виходячи з зазначених обставин, суди попередніх інстанцій правомірно призначили розпорядника майна ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а саме арбітражного керуючого Янчука В.В.
Відхиляючи клопотання ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" про відсторонення керівника боржника від виконання обов'язків, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 18 Закону про банкрутство, підставою для відсторонення керівника боржника від посади є підтверджені відомості про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, проте таких відомостей ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" в господарський суд не надало.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.06.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року у справі № 918/221/15 залишити без змін.
Головуючий: Погребняк В.Я.
Судді: Білошкап О.В.
Жукова Л.В.