Провадження № 1-кп/734/186/15 Справа № 734/3400/15-к
іменем України
19 листопада 2015 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015270300000061 від 04 квітня 2015 року, яке надійшло до суду від військової прокуратури Деснянського гарнізону 16 жовтня 2015 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Бурімка, Чорнобаївського району, Черкаської області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, курсанта 1 навчальної роти військової частини польова пошта НОМЕР_1 , військове звання «старший солдат», одруженого, на утриманні має трьох малолітніх дітей, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
28 січня 2015 року, обвинувачений ОСОБА_5 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14 січня 2015 року, та в той же день був направлений для проходження військової служби до військової частини польова пошта НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 №19 від 28 січня 2015 року, обвинувачений ОСОБА_5 був призначений на посаду курсанта 1 навчальної роти указаної військової частини та зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення, а також відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни.
У відповідності до вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, обвинувачений ОСОБА_5 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У порушення вищевказаних вимог, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової частини НОМЕР_1 обвинувачений ОСОБА_5 09 березня 2015 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, самовільно залишив територію указаної військової частини, тобто обвинувачений ОСОБА_5 самовільно залишив місце несення служби та не виконував обов'язки військової служби, до моменту повернення у військову частину 27 вересня 2015 року.
Під час незаконного перебування за межами військової частини обвинувачений ОСОБА_5 до органів місцевої влади і військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити, тобто обвинувачений ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину, в умовах особливого періоду, який відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VII, розпочався 17 березня 2014 року.
Таким чином, старший солдат - обвинувачений ОСОБА_5 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , 09 березня 2015 року, приблизно о 09 год. 00 хв. в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, умисно, з метою тимчасового невиконання обов'язків військової служби, не одержавши дозволу відповідного начальника, самовільно залишив військову частину. Під час незаконного перебування за межами указаної військової частини обвинувачений ОСОБА_5 до органів місцевої влади і військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Фактичні обставини його вчинення та зібрані докази не оспорював та показав, що 28 січня 2015 року він був призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений для проходження військової служби до військової частини польова пошта НОМЕР_1 . Вдома залишилась дружина з двома малолітніми дітьми, які часто хворіють; була вагітною, вагітність якої проходила тяжко; не мала сторонньої допомоги, яка їй була необхідна. Після чергової розмови з дружиною, він, 09 березня 2015 року, самовільно залишив військову частину та поїхав додому для вирішення вказаних питань. Повернувся в військову частину лише 27 вересня 2015 року.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає. Учасникам процесу роз'яснено, що в такому разі, вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
При встановлених обставинах суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на особливий період, самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 в умовах особливого періоду, тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що він засуджується вперше, визнає свою вину та розкаюється у скоєнному; його сімейний стан, що на утриманні має трьох малолітніх дітей; його позитивні характеристики з місця проживання, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин і вважає вказані обставини, як обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тому вважає можливим призначити ОСОБА_5 більш м'яке покарання, ніж передбачене ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді арешту.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 обраний у виді тримання під вартою.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.
Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374 і 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у вигляді арешту строком 3 (три) місяці з відбуванням покарання на гауптвахті відділення Військової служби правопорядку ( АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто, з 27 вересня 2015 року.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 частини 4 ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 , який перебуває під вартою, - у такий же строк, із моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому і прокурору вирок суду вручається негайно після його проголошення.
Суддя
Козелецького районного суду ОСОБА_1