Справа № 750/11388/15-к
Провадження № 1-кс/750/3121/15
19 листопада 2015 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 , -
18.11.2015 р. до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , означена саме тією, як «скарга на незаконне затримання», в котрій та просить визнати затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується у СІЗО Чернігівської області незаконним та негайно звільнити останнього з під варти.
Оскільки, саме особою, яка подала такий документ до суду, тієї означений як «скарга», законом визначений конкретний порядок подачі такої скарги на підставі ст. 303 КПК України, і такі скарги відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України «…розглядаються слідчим суддею місцевого суду…». Але, як передбачено положеннями ст. 303 КПК України існує виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час проведення досудового розслідування слідчому судді.
Так, діюче законодавство, а саме глава 26 КПК України у ч. 1 ст. 303 КПК розмежовує 8 позицій щодо можливого абсолютно різного за правовим змістом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, де у пунктах 1-8 цієї норми закону перераховані наступні, такі як:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - що може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Зазначене вище, відповідно передбачає окремий специфічний вид їх розгляду у судових засіданнях, котрі відрізняються колом учасників процесу, порядком розгляду, строком того, а крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 304 КПК України передбачається і строк, протягом якого можливе подання такої скарги щодо названих рішень, дій чи бездіяльності (протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії, або бездіяльності). Але особа, яка звернулась до суду обмежилась лише загальним посиланням на назву процесуального документа, означивши такий, як «скарга», при цьому не послалась на будь-яку із норм, що містить глава 26 КПК України.
Виходячи з цього, вирішення питання з приводу, як зазначає особа, яка подала скаргу, «про незаконне затримання» не входять до компетенції слідчого судді при розгляді саме скарг у відповідності до вимог ст. 306 КПК України, оскільки, як зазначено вище, саме конкретні норми, передбачені у ст. ст. 303, 304 КПК України і є визначальними для суду в частині встановлення порядку розгляду.
Відповідно до чого, суд, виходячи із положень ст. 26 КПК України «Диспозитивність» не може обрати та запропонувати свій порядок розгляду скарги, оскільки згідно частини 1 названої статті Закону, саме сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України.
Законом не передбачені інші форми реагування суду на таку ситуацію, як пересилання скарги, виділенні її в частині, усунення недоліків, тощо, в зв'язку з тим, що це не є компетенцією суду і не може бути виконане тим, оскільки є предметом волевиявлення саме особи, яка подала скаргу і не перешкоджає її праву на подальший судовий захист у встановленому законом порядку.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Як слідує з матеріалів скарги ОСОБА_3 на даний час утримується в СІЗО Чернігівської області, що також підтверджено листом слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернігівської області ОСОБА_4 на телефонний запит суду, з приводу встановлення місця перебування підозрюваного ОСОБА_3 .
Враховуючи, що на території Деснянського району м. Чернігова, що входить до юрисдикції Деснянського районного суду м. Чернігова така установа, як СІЗО Чернігівської області не знаходиться, а отже і не знаходиться особа позбавлена свободи, позаяк така утримується у вказаній установі, зазначене унеможливлює розгляд такої скарги саме у цьому суду, а подана скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Зазначене не є перешкодою для захисту прав людину у порядку та спосіб, передбачені законом.
Керуючись ст. ст. 206 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_2 повернути тій, як таку, що не підлягає розгляду в цьому суді.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Чернігівської області протягом 5 діб з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1