Справа № 670/670/14-к
№ 1-кп/680/48/15
"19" листопада 2015 р. смт.Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 27 червня 2014 року за №12014240100000176, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Чернишево, Роздольненського району, АР Крим, працює пекарем в ТОВ «Насолода Україна», зі середньою освітою, не одруженого, інваліда ІІІ групи з дитинства, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с.Подолянське Віньковецького району Хмельницької області, не працюючої, зі середньою освітою, не одруженої, яка зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимої;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Охрімівці Віньковецького району Хмельницької області, не працюючого, зі середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
встановив:
Близько 23 години 50 хвилин 26 червня 2014 року в квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи умисно, групою осіб, спричинили ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Злочин вчинено за таких обставин.
26 червня 2014 року ОСОБА_7 розповіла співмешканцю ОСОБА_6 про її побиття ОСОБА_5 , відтак ОСОБА_6 запропонував поїхати до кривдника з метою примусити просити вибачення. ОСОБА_6 заздалегідь підготував дві дерев'яні палки із металевими наконечниками з одного кінця, а ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_8 та попросила поїхати з ними до ОСОБА_5 . Цього ж дня біля 23 год 50 хв на автомобілі марки «Mersedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_8 , вони втрьох приїхали до ОСОБА_5 . ОСОБА_7 пересвідчилась, що ОСОБА_5 знаходиться в квартирі за місцем проживання, про що повідомила чоловікам. ОСОБА_6 взяв дерев'яні палки, які ніс в поліетиленовому пакеті, а ОСОБА_8 з автомобіля металеву палку, підійшли до вхідних дверей квартири, при цьому ОСОБА_6 і ОСОБА_8 зупинились на відстані від дверей, щоб не бути в полі зору. Перед квартирою ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 дерев'яну палку. Коли ОСОБА_5 відчинив двері ОСОБА_7 , запитавши чи буде він просити пробачення, палкою нанесла йому один удар по голові, після чого в квартиру забігли ОСОБА_6 і ОСОБА_8 . ОСОБА_6 почав наносити ОСОБА_5 в коридорі удари палкою по тілу. ОСОБА_5 , відступаючи назад, впав на кухні, а ОСОБА_6 продовжив наносити йому удари палкою у верхню частину тулуба та ОСОБА_8 металевою палкою по ногах. Коли на запитання ОСОБА_5 чи буде той ще бити ОСОБА_7 отримав негативну відповідь, вони припинили побиття та втрьох одразу вийшли з квартири.
Обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні злочину визнав повністю, щиросердечно розкаявся, надав показання, що 26 червня 2014 року він приїхав до своєї співмешканки ОСОБА_7 , яка розповіла йому про побиття ОСОБА_5 , тому він запропонував поїхати до останнього вечором і примусити попросити пробачення. Для самозахисту, при можливому виникненні конфлікту, він підготував дві дерев'яні палиці, які знайшов у сараї. ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_8 та запропонувала поїхати з ними, на що останній погодився. Біля 23 год 50 хв на автомобілі під керуванням ОСОБА_8 , втрьох, поїхали до помешкання ОСОБА_5 . ОСОБА_7 пішла перевірити, чи знаходиться той вдома. Коли повернулася ОСОБА_7 , він взяв дерев'яні палки, які знаходилися в пакеті, і вони разом пішли до квартири ОСОБА_5 де він передав ОСОБА_7 одну із палиць. Він та ОСОБА_8 стали за стіною, а ОСОБА_11 перед дверима квартири. Коли ОСОБА_5 відчинив двері, ОСОБА_7 запитала, чи буде той просити пробачення, але ОСОБА_5 засміявся, тоді вона нанесла йому удар палкою по голові. ОСОБА_5 почав виривати палку з її рук, тоді він, з метою недопущення її побиття ОСОБА_5 , почав наносити удари палкою по останньому, який відступаючи по коридору квартири подався назад, як він ( ОСОБА_6 ) зрозумів, у кухню, де послизнувся і впав, а він та ОСОБА_8 вдвох почали наносити йому удари - він особисто дерев'яною палкою у верхню частину тулубу, а ОСОБА_8 по ногах, кількість ударів не рахував. Коли на запитання ОСОБА_5 , чи буде той ще бити ОСОБА_7 , отримав негативну відповідь, припинив наносити удари, і вони втрьох одразу вийшли з квартири, а ОСОБА_5 залишився лежати на підлозі кухні.
Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що із самого початку співпрацював зі слідством, повністю відшкодував ОСОБА_12 матеріальну та моральну шкоду, хворіє з дитинства вадою серця та потребує постійного лікування, жалкує про скоєне та просить суд суворо не карати.
Обвинувачена ОСОБА_7 винною себе у вчиненні злочину визнала частково, мотивуючи тим, що нанесла потерпілому лише один удар, надала показання, що мала образу на ОСОБА_5 , оскільки він 20 червня 2014 року наніс їй тілесні ушкодження, з приводу чого вона зверталась із заявою в міліцію. Про даний випадок вона розповіла співмешканцю ОСОБА_6 в телефонній розмові та в день приїзду 26 червня 2014 року. Така поведінка ОСОБА_5 обурила ОСОБА_13 і він запропонував поговорити з ним та примусити вибачитись. Вона зателефонувала до ОСОБА_8 та запропонувала поїхати з ними, оскільки побоювалась, що ОСОБА_5 може побити ОСОБА_6 , який хворий. ОСОБА_8 погодився, оскільки знав про конфлікт між нею і ОСОБА_5 та також мав конфлікт з останнім. Коли приїхав ОСОБА_8 вони втрьох поїхали до будинку ОСОБА_5 де вона пішла подивитись чи є останній дома та переконалася в цьому побачивши, що ОСОБА_5 курив на балконі. Вона повернулася до автомобіля і разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 пішли в будинок до квартири ОСОБА_5 . Біля дверей квартири ОСОБА_6 передав їй палку. Коли ОСОБА_5 відчинив двері, вона запитала його, чи буде він просити пробачення, але той засміявся, тоді вона нанесла йому удар палкою по голові. ОСОБА_5 хотів вирвати палку з її рук, тоді ОСОБА_6 зайшов у коридор квартири та почав наносити йому удари палкою. Вона в цей час стояла біля дверей і будучи шокована спостерігала, ОСОБА_6 наносив удари палкою по руках, від чого ОСОБА_5 впав у кухні, а потім туди зайшов маючи металеву палку ОСОБА_8 та почав бити ОСОБА_5 по ногах. Коли на запитання ОСОБА_5 чи буде той ще бити ОСОБА_7 . ОСОБА_6 отримав негативну відповідь, то припинив наносити удари і вони втрьох зразу ж вийшли з квартири, а ОСОБА_5 залишився лежати на підлозі кухні.
Обвинувачена ОСОБА_7 зазначила, що із самого початку співпрацювала зі слідством, повністю відшкодувала ОСОБА_12 матеріальну та моральну шкоду, на даний час є вагітною, жалкує про скоєне та просить суд суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_8 винним себе у вчиненні злочину визнав повністю, щиросердечно розкаявся у вчиненому, та дав показання, що вечором 26 червня 2014 року до нього зателефонувала ОСОБА_7 і попросила приїхати до неї. Коли він приїхав автомобілем, ОСОБА_7 вийшла з ОСОБА_6 , якого він раніше не знав, і вони разом поїхали. По дорозі ОСОБА_7 сказала, що потрібно поїхати до ОСОБА_5 , примусити попросити вибачення. Він зупинив автомобіль на автостоянці, Кубрицька пішла подивитись, чи дома ОСОБА_5 . Коли вона повернулась, то всі разом пішли до будинку. Підійшовши до квартири ОСОБА_5 він із ОСОБА_6 стали за стіною, а ОСОБА_7 подзвонила в двері. Коли ОСОБА_5 відчинив двері ОСОБА_7 запитала, чи буде він просити пробачення, та вдарила палицею по голові останнього. Коли той хотів вирвати палицю зайшов ОСОБА_6 та почав бити палкою ОСОБА_5 , який подався по коридору назад в кухню де впав. ОСОБА_6 бив ОСОБА_5 палкою по всьому тілу. Він стояв поряд з ОСОБА_7 в коридорі, відтак вона наказала йому бити ОСОБА_5 і він наніс два удари підібраною на кухні металічною палкою по нижній частині тіла ОСОБА_5 , який лежав та просив припинити побиття, говорив, що більше не буде ображати ОСОБА_14 . Він кинув палицю і всі разом вийшли з квартири.
Обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що повністю відшкодував ОСОБА_12 матеріальну та моральну шкоду, здійснює догляд за престарілою матір'ю -інвалідом І групи, жалкує про скоєне та просить суд суворо не карати.
Окрім визнання вини обвинуваченими їх винність у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень підтверджується сукупністю зібраних по справі і досліджених в судовому засіданні доказів.
Потерпілий ОСОБА_5 дав показання, що 26 червня 2014 року біля 24 години до нього в двері подзвонили. Відчинивши двері побачив ОСОБА_7 , з якою раніше підтримував близькі стосунки, яка запитала, чи буде він просити у неї пробачення і одразу ж нанесла один удар палкою по голові. Через декілька секунд з'явилися за кута стіни ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , забігли в коридор квартири і почали одночасно, хаотично наносити удари по всьому тілу, при цьому у ОСОБА_6 теж була дерев'яна палка, а у ОСОБА_8 - металевий предмет, схожий на арматуру. Він відступав назад і від ударів впав у кухні. При цьому він не може конкретизувати дії кожного та кількість нанесених кожним ударів, оскільки увертався, закривав голову руками від ударів. Коли вони після побиття виходили із квартири, то ОСОБА_7 побачила, що він ще рухається і запропонувала ОСОБА_6 ще додати йому. ОСОБА_6 повернувся і ще наніс кілька ударів, а ОСОБА_8 вже пішов. Він втратив свідомість, коли прийшов до себе, почав кликати на допомогу.
Потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що обвинувачені повністю відшкодували завдану йому моральну та матеріальну шкоду, претензій до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в нього немає, проте вважає, що після події злочину ОСОБА_7 не покаялася.
Показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтверджується важкий стан та факт побиття ОСОБА_5 .
Згідно з даними витягу з кримінального провадження № 12014240100000176 від 27 червня 2014 року, правова кваліфікація ч.2 ст.121 КК України, особи, яких повідомлено про підозру є ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .
Даними протоколів огляду місця події та фото таблицями, з яких вбачаються факти вчинених злочинів (а.с.12-23, 80-82, 92-94).
Протоколами проведення слідчого експерименту від 28 червня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтверджується місце побиття потерпілого, предмети, якими наносили удари, механізм нанесення ударів. (а.с. 129-136, 166-167).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту на досудовому слідстві ОСОБА_6 добровільно видав слідчому дві дерев'яні палки, обмотані ізоляційною стрічкою, та вказав, що вони є знаряддями злочину.
При цьому показання обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_6 узгоджуються між собою та з показаннями потерпілого ОСОБА_5 щодо учасників та знаряддя злочину, механізму нанесення ударів.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №210 від 07 серпня 2014 року в потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження:
- у вигляді відкритого перелому правої великогомілкової кістки в нижній третині, забійної рани в ділянці правої гомілки в нижній третині по медіальній поверхні, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, могли утворитись від не менше 1 травматичної дії (удару) в ділянку нижньої третини правої гомілки тупими твердими предметами, в даному випадку такими предметами могли бути палиці;
- у вигляді перелому 9,10 ребер правої половини грудної клітки по задній поверхні, перелому 9 ребра лівої половини грудної клітки по задній поверхні, забою серця, двобічного пневмотораксу, підшкірної емфіземи з обох сторін, синців в ділянці спини, які в сукупності по своєму характеру відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, які могли утворитись від не менше 2-3 травматичних дій (ударів) по грудній клітині тупими твердими предметами, в даному випадку такими предметами могли бути палиці.
Крім того, відповідно до цього висновку експертизи тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого акроміального паростка правої лопатки, синця в ділянці акроміального паростка правої лопатки - в сукупності, за своїм характером, відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я - понад 21 день;
Тілесні ушкодження у вигляді саден,синців та гематом в ділянці голови, лівого плечового суглобу, ліктьових суглобів, шиї, обох гомілок, обох верхніх кінцівок, крововиливу під кон'юнктиву правого очного яблука, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку І-ІІ ст., забійної рани в ділянці правої виличної кістки, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
За цим висновком експертизи вище вказані тілесні ушкодження могли утворитись від травматичних дій ( ударів) тупими твердими предметами, в даному випадку такими предметами могли бути палиці.
Висновком експерта №211 від 15 серпня 2014 року констатовано, що наявні у ОСОБА_5 тілесні ушкодження, крім ушкоджень в ділянці ліктьових суглобів, - не є характерними для утворення їх при падінні із висоти власного зросту.
Даними висновку судово-медичної експертизи №81-мк від 30 липня 2014 року встановлено, що на одязі ОСОБА_5 виявлені наступні пошкодження тканини:
- одиночний, проникаюче-наскрізний розрив тканини середньої третини задньої поверхні правого рукава трикотажної футболки, який міг утворитись від одноразової дії на тканину правого рукава цієї футболки якогось твердого, тупого, із вмістом двухвалентного заліза, травмуючого предмета чи знаряддя, із невизначеною формою та розмірами його контактної поверхні, яка супроводжувалась первинним зачепом та послідуючим позамежним розтягом тканини;
- чотири окремі, проникаюче-наскрізні розриви тканини середньої та нижньої третин передньої поверхні правої штанини спортивних трикотажних штанів могли утворитись як одночасно, так і в невідомій послідовності один за одним від одноразової чи багаторазової дії на тканину правої штанини якогось твердого, тупого, із вмістом двухвалентного заліза, травмуючого предмета чи знаряддя, із невизначеною формою та розмірами його контактної поверхні, яка супроводжувалась позамежним розтягом тканини.
Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №503 від 03 липня 2014 року, сліди крові вилученої під час огляду місця події, є кров'ю людини при визначені групової належності якої виявлені антигени В і Н, та може належати особі (особам), в крові якої (яких) містяться антигени В та Н, в тому числі і потерпілому ОСОБА_5 (а.с.234-235).
Таким чином, дослідивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що дії обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, оскільки вони усвідомлювали суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачали їх суспільно-небезпечні наслідки та бажали їх настання.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні стверджували, що ОСОБА_8 наносив удари потерпілому металевим предметом, називаючи його «монтіровкою», арматурою та ломом. Сам потерпілий стверджував, що бачив в руках у ОСОБА_8 металевий предмет.
На дерев'яних палках, які добровільно видав ОСОБА_6 , вказавши, що саме ними він та ОСОБА_7 наносили удари потерпілому, містяться залізні наконечники.
Таким чином, дані висновків експертиз узгоджуються з показаннями потерпілого щодо великої кількості нанесених йому ударів дерев'яними та металевою палками, які носили хаотичний характер, з прикладанням значної фізичної сили, а також показаннями ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо знарядь злочину.
Крім того узгоджуються між собою показання всіх обвинувачених та потерпілого ОСОБА_5 щодо наявності конфлікту з приводу побиття останнім ОСОБА_7 .
Не заслуговують на увагу твердження обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника, щодо відсутності умислу на завдання шкоди здоров'ю потерпілого та кваліфікації її дій за ч.2 ст.125 КК України з таких підстав.
Із досліджених судом доказів встановлено, що побиття ОСОБА_5 не було випадковим. Цьому передували інші конфлікти між ним та обвинуваченими (побиття ОСОБА_5 ОСОБА_7 , пошкодження шин автомобіля ОСОБА_8 ), що свідчить про наявність у кожного свого мотиву.
Обрані обвинуваченими спосіб вчинення злочину, знаряддя злочину, відображають причинний зв'язок між їх діяннями і наслідками, та обрані ними відповідно до поставленої цілі, що свідчить про усвідомлення кожним результатів і наслідків своїх дій.
Так, сумнівними є показаннями обвинувачених, які в пізню пору доби, втрьох, із дерев'яними та металевою палками, направились до потерпілого з'ясовувати стосунки (просити вибачень), що вони побоювались розправи з його сторони, мали намір лише поговорити, а палки взяли для самозахисту. Зазначене лише свідчить про спрямованість їх умислу на завдання потерпілому тілесних ушкоджень.
За змістом ч.1 ст.28 КК України злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.
Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погоджені стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» у разі, коли до кримінальної відповідальності притягнуто кількох осіб, які діяли спільно з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого чи заподіяння шкоди його здоров'ю, належить з'ясовувати і зазначати у вироку характер їхніх дій, ступінь участі у вчиненні злочину кожної з них. Дії осіб, які безпосередньо брали участь у позбавленні життя потерпілого або заподіянні шкоди його здоров'ю, потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за умисне вбивство чи умисне заподіяння шкоди здоров'ю, а дії організаторів, підбурювачів і пособників, які не були співвиконавцями злочинів, - за тими ж статтями з посиланням на відповідну частину ст.27 КК.
Отже, про те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діяли групою осіб, свідчить одночасність та узгодженість їх дій щодо об'єкта злочину, його об'єктивної сторони, розрахунок на підтримку один одного.
Крім того, кваліфікація злочинних дій за ч.2 ст.121 КК України за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину групою осіб» має місце і в тому випадку, якщо у злочині брали участь декілька виконавців без попередньої змови між собою.
Таким чином, дослідивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що дії обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.
Відповідно до положень, передбачених ст.65 КК України, дотримуючись принципу індивідуалізації відповідальності, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є тяжким, роль кожного із них у вчиненні протиправних дій, дані про їх особи та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання кожного з них.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд враховує, як пом'якшуючі покарання та такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини - визнання ним вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, небайдуже ставлення до потреб потерпілого в лікуванні, що виразилось в наданні коштів, повне відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди; його особу - вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, є інвалідом ІІІ групи з дитинства ( вада серця), та потребує постійного лікування, здійснює догляд за матір'ю - інвалідом ІІ групи.
Обставин, обтяжуючих покарання ОСОБА_6 , не встановлено.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд вважає можливим призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.121 КК України, на підставі ст.69 КК України у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 пп.2,3 ст.76 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує, як пом'якшуючі покарання та такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини - часткове визнання нею вини, щире каяття, небайдуже ставлення до потреб потерпілого в лікуванні, що виразилось в наданні коштів, повне відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди; її особу - вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває на даний час в стані вагітності.
Обставин, обтяжуючих покарання ОСОБА_7 , не встановлено.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд вважає можливим призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.121 КК України, на підставі ст.69 КК України у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 пп.2,3 ст.76 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд враховує, як пом'якшуючі покарання та такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини - визнання ним вини та каяття, небайдуже ставлення до потреб потерпілого в лікуванні, що виразилось в наданні коштів, повне відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди; його особу - вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, здійснює догляд за особою похилого віку матір'ю - інвалідом І групи.
Обставин, обтяжуючих покарання ОСОБА_8 , не встановлено.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд вважає можливим призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.121 КК України, на підставі ст.69 КК України у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 пп.2,3 ст.76 КК України.
Також суд враховує думку потерпілого, який претензій до обвинувачених немає, не наполягав на їх суворому покаранні та щодо міри покарання покладався на думку суду.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнити з випробуванням із іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язків:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнити з випробуванням із іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язків:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання звільнити з випробуванням із іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язків:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжні заходи судом не застосовувалися.
Стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області процесуальні витрати в сумі 176 (сто сімдесят шість) гривень 90 копійок у рівних частках по 58 (п'ятдесят вісім) гривень 97 копійок з кожного.
Речові докази у справі, що зберігаються в Віньковецькому РВ УМВСУ в Хмельницькій області:
- дві дерев'яні палиці, металеву палицю, змив із автомобіля, змиви із підлоги та стіни квартири АДРЕСА_1 - знищити;
- трикотажну футболку, спортивні штани, трикотажні шкарпетки - повернути ОСОБА_17 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається через Новоушицький районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1