16 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4225/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, -
15 вересня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 /надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3М./ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2015 року № Ф- 0054111701/396.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року відкрито провадження у справі 816/4225/15 за вказаним позовом.
Також 12 жовтня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.09.2015 №0059081701/580, №0059212204/583, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.09.2015 №0059411701/585.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 15 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі № 816/4382/15 за вказаним позовом (суддя Соколенко Ф.Ф.)
Ухвалою суду від 15.10.2015 об'єднано в одне провадження позовні вимоги у справі № 816/4225/15 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та позовні вимоги у справі № 816/4382/15 фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, об'єднаному провадженню присвоєно №816/4225/15.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 16.09.2015 №0059081701/580, вимоги від 31.08.2015 року № Ф- 0054111701/396, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2015 №0059411701/585 послугували висновки акту перевірки від 31.08.2015 № 82/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 про завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат за 2013 - 2014 роки, у зв'язку з чим занижено суму доходу та відповідно податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 16.09.2015 №0059212204/583 був висновок перевірки про порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виявилось у неоприбуткуванні (несвоєчасному оприбуткуванні) готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книгах обліку розрахункових операцій.
Позивач вважає висновки перевірки безпідставними, зважаючи на те, що витрати, які задекларовано у 2013-2014 роках, підтверджені документально, реальність господарських операцій податковим органом під сумнів не ставилася. Зауважувала, що фактично вказане в акті порушення не впливає на визначення загальної суми чистого оподаткованого доходу, як об'єкта оподаткування, від здійснення всіх видів економічної діяльності, а відтак не може бути підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та донарахування недоїмки та штрафних санкцій по сплати єдиного внеску.
Також позивач стверджувала, що факт оприбуткування готівки позивачем підтверджується проведенням отриманої виручки через реєстратор розрахункових операцій, роздрукуванням денного звіту та вклеюванням останнього до КОРО, тому застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є необґрунтованим.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У письмових запереченнях представник відповідача в обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій зазначав, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 неправомірно віднесено до складу витрат за період 2013 - 2014 роки суми витрат на оплату комунальних послуг та послуг оренди, які не пов'язані безпосередньо з отриманням доходу від здійснення діяльності з надання маркетингових послуг та послуг по просуванню товарів, чим порушено п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виразилося у неоприбуткуванні (не своєчасному оприбуткуванні) готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків РРО на загальну суму 393 грн 68 коп., що послугувало підставою для застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» /т.1 а.с.101-103, т.2 а.с.171 -173/.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець 18.02.2013, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ /т.2 а.с.104/
Кременчуцькою ОДПІ на підставі наказу №39 від 23.07.2015 /т.1 а.с.49/ проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 19.02.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт №82/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 31.08.2015 /т.1, а.с. 51-74/, в якому зафіксовано порушення, зокрема:
- п. 2 ст. 7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 розділу III Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в результаті чого за період, що перевірявся, донараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 32 921 грн 01 коп. в т.ч. по періодах: за 2013 рік у розмірі 2 486 грн 83 коп., за 2014 рік у розмірі 30 434 грн 18 коп.;
- п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по ПДФО на суму 30 418 грн 70 коп., в тому числі за 2013 рік у розмірі 1075 грн, за 2014 рік у розмірі 29 343 грн 70 коп.;
- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків РРО на загальну суму 393 грн 68 коп.
На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийнято, зокрема:
- податкове повідомлення - рішення від 16.09.2015 №0059081701/580, відповідно до якого ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 38 023 грн 37 коп., в тому числі за основним платежем - 30 418 грн 70 коп., та штрафними (фінансовими) санкціями - 7 604 грн 67 коп /т.2 а.с. 145/;
- рішення від 16.09.2015 №0059411701/585 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1770 грн 39 коп /т. 2 а.с.144/;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2015 №Ф-0054111701/396, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 32 921 грн 01 коп /т.1 а.с.32/;
- податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 № НОМЕР_2, відповідно до якого до ОСОБА_3 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1968 грн 40 коп. /т.2 а.с. 146/.
Позивач не погодилася із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою, рішенням про застосування штрафних санкцій, у зв'язку з чим оскаржила їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 16.09.2015 №0059081701/580, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 38 023 грн 37 коп., в тому числі за основним платежем - 30 418 грн 70 коп., та штрафними (фінансовими) санкціями - 7 604 грн 67 коп, суд виходить з наступного.
Зміст акта перевірки №82/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 31.08.2015 свідчить, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб послугував висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 2013 рік в сумі 7166,67 грн та за 2014 рік у сумі 172 610 грн.
При перевірці правильності формування валового доходу за період з 19.02.2013 по 31.12.2014 заниження валового доходу не встановлено.
В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 включала до складу валового доходу за 2013 рік суму 7166,67 грн від ТОВ «Імперіал Тобако» та від ТОВ «УДК» за надані маркетингові послуги, інформаційні послуги, послуги з просування товару, консультаційні послуги, послуги з розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуги з дослідження кон'юнктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуги з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг, при цьому перевіркою правильності визначення валових витрат за період з 19.02.2013 по 31.12.2013 встановлено порушення п. 177.4. статті 177 Податкового кодексу України та завищення валових витрат на 7166,67 грн через відсутність документального підтвердження пов'язаності понесених витрат в зв'язку з одержанням доходу від надання маркетингових послуг, інформаційних послуг, послуг з просування товару, консультаційних послуг, послуг з розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуг з дослідження кон'юнктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуг з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг.
Також в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 включала до складу валового доходу за 2014 рік суму 297 133,33 грн від ТОВ «Імперіал Тобако», ТОВ «УДК», ПП «Парадігм ОСОБА_4», ТОВ «СТВ-Центр», ТОВ «СТВ-Харків», ТОВ «Корона-Сервіс», ПАТ «ВГП» за надані маркетингові послуги, інформаційні послуги, послуги з просування товару, консультаційні послуги, послуги з розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуги з дослідження кон'юнктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуги з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг, при цьому до складу витрат по даному виду доходів були включені витрати на оплату комунальних послуг та послуг оренди в сумі 172 610 грн. Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено порушення п. 177.4. статті 177 Податкового кодексу України та завищення валових витрат на 172 610 грн через відсутність документального підтвердження пов'язаності понесених витрат в зв'язку з одержанням доходу від надання маркетингових послуг, інформаційних послуг, послуг з просування товару, консультаційних послуг, послуг з розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуг з дослідження кон'юнктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуг з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг.
Згідно з пп. 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
В силу приписів пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що розмір чистого оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця залежить від суми витрат, які мають бути документально підтверджені, пов'язані з провадженням господарської діяльності платника податків, а також відноситися до категорії витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до п.138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В акті перевірки зауважень щодо документального підтвердження задекларованих позивачем витрат за 2013 - 2014 рік не зазначено.
Натомість податковим органом завищення валових витрат позивача за 2013 рік на суму 7166,67 грн мотивовано відсутністю документального підтвердження пов'язаності понесених витрат із одержанням доходу від надання маркетингових послуг та інших подібних послуг.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, у якій відображено суму загального річного оподатковуваного доходу - 478 508 грн., суму податкових зобов'язань з податку на доходи - 1708 грн /т. 2 а.с. 148 - 149/. У додатку № 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» визначено види економічної діяльності, за здійснення якого одержано дохід: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20); а також вартість документально підтверджених витрат, у тому числі вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг.
Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки не визначено, які саме витрати на суму 7166,67 грн позивачем віднесено до складу витрат за 2013 рік неправомірно, якими первинними документами вказані витрати підтверджувалися, що унеможливлює підтвердити обґрунтованість вказаного висновку перевірки.
При цьому суд зауважує, що встановлення завищення витрат на суму, яка відповідає отриманому доходу, без дослідження конкретного виду витрат, підстав їх включення до загальної суми витрат та співвіднесення із отриманим доходом, суперечить нормам податкового законодавства.
З огляду на викладене, висновок податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 7166,67 грн за період з 19.02.2013 по 31.12.2013 є необґрунтованим.
Стосовно висновку перевірки про завищення ФОП ОСОБА_3 витрат на 172 610 грн, у зв'язку із включенням до їх складу вартості комунальних послуг та послуг оренди, за відсутності документально підтвердженого зв'язку цих витрат із доходом, отриманим за надані маркетингові послуги та інші подібні послуги від ТОВ «Імперіал Тобако», ТОВ «УДК», ПП «Парадігм ОСОБА_4», ТОВ «СТВ-Центр», ТОВ «СТВ-Харків», ТОВ «Корона-Сервіс», ПАТ «ВГП», суд враховує наступне.
Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, у якій відображено суму загального річного оподатковуваного доходу - 2 432 296,63 грн., суму податкових зобов'язань з податку на доходи - 8694,92 грн /т. 2 а.с. 151 - 152/. У додатку № 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» визначено, зокрема, вид економічної діяльності, за здійснення якого одержано дохід - дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (код 73.20) та суму доходу за вказаним видом діяльності - 290 590 грн, суму інших витрат, що відноситься до отримання зазначеного доходу, - 172 610 грн./т. 2 а.с.153/.
На підтвердження підстав формування витрат в сумі 172 610 грн позивачем долучено до матеріалів справи бухгалтерську довідку щодо розрахунку вказаної суми /т. 2 а.с. 198/, а також копії первинних документів (актів виконаних робіт), платіжних документів, якими підтверджено понесення позивачем витрат на оренду приміщень, які використовуються у торгівельній діяльності позивача, сплачених ПП «Фірма «Ковіта», витрат на оплату постачання електричної енергії, послуг водопостачання та водовідведення, понаднормовий скид забруднень, пожежне спостереження орендованих приміщень /т. 1 а.с. 133 - 190, т. 3 а.с. 77 - 79/.
У матеріалах справи наявний договір оренди будівлі магазину від 28.05.2014, укладений між позивачем (орендар) та ПП «Фірма «Ковіта» (орендодавець), згідно із яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлю магазину № 325 загальною площею 822,10 кв. м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Радянська, 22, для здійснення торгівельної діяльності /т. 1 а.с. 197 - 200/.
Відповідно до п. 4.2. договору в розмір орендної плати не включаються наступні комунальні послуги: плата за холодне водопостачання, газ, каналізацію, електроенергію, вивіз сміття, витрати на утримання внутрішньо будинкових мереж, плата за телефонний зв'язок, переговори, інші послуги, які оплачуються орендарем окремо на показників лічильників та виставлених рахунків, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі до цього договору. За умовами пункту 4.5. договору охорона орендованого майна здійснюється орендарем самостійно.
Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1. і діє до 28.05.2019 року (пункт 11.2. договору).
Договір оренди будівлі магазину від 28.05.2014 нотаріально посвідчений 28.05.2014. Право оренди на нерухоме майно за позивачем на підставі зазначеного договору зареєстровано 28.05.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /т. 3 а.с. 41/. Акт приймання-передачі будівлі магазину складено 29.05.2014 /т. 2 а.с. 248/.
В силу вимог підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Підпунктом 138.8.5. пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються, в тому числі: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень.
За приписами підпункту 138.10.2 пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, які належать до витрат операційної діяльності, включають витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг включають витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).
З огляду на викладене, витрати на оплату комунальних послуг, послуг охорони, спрямованих утримання основних засобів, які використовуються у господарській діяльності, послуг оренди основних засобів, є витратами операційної діяльності, які можуть бути включені фізичною особою-підприємцем до складу витрат згідно із вимогами пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 документально підтверджено витрати на суму 172 610 грн, понесені у ході здійснення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Натомість податковий орган посилався виключно на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат по видам господарської діяльності, по яким фактично такі витрати не були понесені, тобто зазначено витрати, які не пов'язані безпосередньо з отриманими доходами від здійснення діяльності з надання маркетингових послуг та послуг по просуванню товару.
Так, пунктом 179.1. статті 179 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 179.9. статті 179 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 11.12.2013 № 793 (чинним на час спірних правовідносин).
Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, визначено, що у додатку 5 до декларації "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності": 1) доходи, отримані від провадження кожного виду економічної діяльності, відображаються в окремому рядку розділу I із зазначенням у колонці 2 назви і коду виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за здійснення якого одержано дохід; 2) у колонці 3 вказується сума одержаного доходу від провадження окремого виду економічної діяльності; 3) у колонках 4, 5 та 6 відображається сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг). Значення колонок 4, 5 та 6 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Кодексу; 4) у колонці 7 відображається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується за такою формулою: колонка 3 - колонка 4 - колонка 5 - колонка 6 (пункт 6 розділу 4 Інструкції)
Дослідивши зміст податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2014 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, суд не вбачає факту позивачем завищення витрат, які б спричинили заниження оподаткованого доходу у колонці 7, та відповідно, заниження податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, суд бере до уваги, що зміст договорів позивача із ТОВ «Корона-Сервіс», ПАТ «ВГП» про надання маркетингових послуг та інших подібних послуг /т. 2 а.с. 226 - 229/ передбачав обов'язок позивача вивчати споживчий попит у місцях продажу товару, розміщувати інформацію про товар у місцях продажу тощо, тому витрати на утримання місць продажу товарів були пов'язані із отриманням доходу від маркетингових та інших послуг.
З огляду на викладене суд вважає помилковим висновок податкового органу про завищення позивачем витрат за 2014 рік на 172 610 грн, що спричинило заниження оподаткованого доходу, та відповідно, заниження податку з доходів фізичних осіб.
Враховуючи наведене, податкове повідомлення - рішення від 16.09.2015 №0059081701/580, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 38 023 грн 37 коп., в тому числі за основним платежем - 30 418 грн 70 коп., та штрафними (фінансовими) санкціями - 7 604 грн 67 коп, є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2015 №Ф-0054111701/396, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 32 921 грн 01 коп, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до п.11 ст.8 вказаного Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За змістом акту перевірки висновок про заниження позивачем суми єдиного внеску ґрунтується лише на твердженні про заниження позивачем суми доходу за період, що перевірявся, в сумі 179776,67 грн, в тому числі за 2013 рік на суму 7166,67 грн, за 2014 рік - на суму 172 610 грн.
Беручи до уваги те, що в ході розгляду справи не знайшов підтвердження факт заниження позивачем суми доходу за період, що перевірявся, в розмірі 179776,67 грн, донарахування позивачу єдиного внеску є безпідставним.
За таких обставин, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2015 №Ф-0054111701/396 є необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Враховуючи наведене, рішення від 16.09.2015 №0059411701/585 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1770 грн 39 коп, прийняте Кременчуцькою ОДПІ у зв'язку з донарахуванням суми єдиного внеску в розмірі 38 023 грн 37 коп. згідно статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є також безпідставним, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 16.09.2015 № НОМЕР_2, відповідно до якого до ОСОБА_3 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1968 грн 40 коп., суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що штрафні санкції згідно із вказаним податковим повідомленням-рішенням застосовано до позивача на підставі п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 за порушення пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
В акті перевірки зазначено, що в порушення пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні перевіркою встановлено не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 393,68 грн, а саме в ІІ розділі КОРО до РРО фіскальні номери НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 записи щодо оприбуткування готівкових коштів на підставі звітного фіскального чеку № 1132 за 01.12.2014 виконано 02.12.2014, звітного фіскального чеку № 60 за 11.09.2014 виконано 12.09.2014, звітного фіскального чеку № 46 за 27.09.2013 виконано 28.09.2013.
Відповідно до пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/951 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Згідно із пунктом 7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 № 614 (чинного до 18.10.2013), використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Пунктом 6 розділу 4 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013№ 417, який набрав чинності з 18.10.2013, також встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Матеріалами справи підтверджено, що записи у КОРО до РРО НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 оприбуткування готівкових коштів на підставі звітного фіскального чеку № 1132 від 02.12.2014 виконано 02.12.2014, звітного фіскального чеку № 60 від 12.09.2014 виконано 12.09.2014, звітного фіскального чеку № 46 від 28.09.2013 виконано 28.09.2013 /т. 3 а.с. 13 - 24/.
Довідкою Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» від 05.01.2015 № 13-13-09-7/13 підтверджено, що 01.12.2014 з 18 год. 39 хв. до 22 год. 00 хв мало місце відключення електричної енергії в будинку № 6 по вул.. Інтернаціоналістів /т. 3 а.с. 86/. Відповідні обставини зафіксовані також у поясненні ОСОБА_3, довідці ПП «Іва» /т. 3 а.с. 87 -88 З огляду на викладене, вбачається, що позивач не мав можливості 01.12.2014 роздрукувати чек № 1132 на РРО, зареєстрований за господарською одиницею - магазином «Маркет Опт» за адресою м. Кременчук, вул. Інтернаціоналістів, 6. Зважаючи на те, що розділ ІІ КОРО підлягає заповненню на підставі звітних фіскальних чеків, позивачем внесено відомості до КОРО до РРО НОМЕР_3 02.12.2014 на підставі чеку № 1132 від 02.12.2014.
У КОРО до РРО НОМЕР_4, НОМЕР_5 позивачем також виконувалися записи у ІІ розділі датою фіскальних звітних чеків.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 № НОМЕР_2 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання адміністративного позову ФОП ОСОБА_3 сплачено судовий збір у сумі 974 грн 40 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №137 від 10.09.2015, №47 від 28.09.2015, №32 від 08.10.2015 /т.1 а.с. 3, т.2 а.с. 127-128/
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 974 грн 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань з Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 0059081701/580 від 16 вересня 2015 року, № 0059212204/583 від 16 вересня 2015 року.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 серпня 2015 року № Ф-0054111701/396.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 0059411701/585 від 16 вересня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 974 грн. 40 коп. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2015 року.
Суддя М.В. Довгопол