м. Миколаїв
11 листопада 2015 року Справа № 814/3697/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, пр. відповідача ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екотранс", вул. Проектна, 3-в, м. Миколаїв, 54058
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС Миколаївської області, вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029
проскасування податкового повідомлення - рішення від 29.04.2015 р. № НОМЕР_1, від 29.04.2015р. № НОМЕР_2,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 29.04.2015 року.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Т-Пласт», ТОВ «Багор-Грейн», ТОВ «Лаботекс-М», ТОВ «Стіл-Сервіс» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими документами. Позивач не допускав порушень норм Податкового Кодексу України, тому податкові повідомлення -рішення від 29.04.2015 року належить скасувати.
Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у позові, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки, яким встановлені порушення позивачем вимог законодавства в частині формування витрат та податкового кредиту про правовідносинам, за якими не встановлено реальності здійснення господарських операцій та встановлення заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в результаті не відображення у їх складі списання(ліквідації) основних фондів за самостійним рішенням платника податку.
Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи суд дійшов висновку:
Актом № 217/14-04-22-02/23616583 від 14.04.2015 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено, що ТОВ «ЕКОТРАНС» у перевіряємому періоді надавало послуги з переробки насіння соняшника на олію з давальницької сировини та лабораторні послуги.
1)Перевіркою встановлені взаємовідносини ТОВ «Екотранс» з ТОВ»Т-Пласт» в серпні 2013 року . Позивач надав до перевірки договір поставки № 45 від 08.08.2013 року, за умовами якого постачальник ТОВ «Т-пласт» зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити стержень фторопластовий. До договору надані: специфікація № 1 від 08.08.2013, податкова накладна, видаткова накладна від 22.08.2013 року. Позивач оплатив товар. Позивач також надав товарно-транспортну накладну від 23.08.2013 року, але прибутковий ордер від 22.08.2013 року, тому відповідач робить висновок про неможливість підтвердити факт перевезення даного товару.
2) Перевіркою встановлені правовідносини позивача з ТОВ «Багор-Грейн» за жовтень 2013 року. За умовами договору поставки № 15/04 від 15.04.2013 року ТОВ «Багор-Грейн» зобов'язується поставити покупцю - позивачу: паси плоскі, стрічки конвеєрні, що підтверджується специфікацією № 2 від 23.10.2013, видатковою накладною від 23.10.2013, податковою накладною від 17.10.2013, 23.10.2013. Оплата здійснена у безготівковій формі. Прибутковий ордер від 23.10.2013 року, а отримання вантажу вантажоотримувачем, від перевізника ТОВ «Делівері» від 24.10.2013, в зв'язку з чим неможливо підтвердити факт перевезення даного товару.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що прибуткові ордери помилково виписані 22.08.2013 та 23.10.2013, по даті податкових та видаткових накладних, а не по даті фактичного отримання товару, але товар був реально отриманий, оприбуткований на склад та використаний в господарській діяльності.
3)Перевіркою ТОВ «Екотранс» встановлено взаємовідносини з ТОВ «Лаботекс-М» за вересень 2013 року , що підтверджується договором поставки від 11.12.2013 року, за умовами якого постачальник ТОВ «Лаботекс-М» зобов'язується поставити хімреактиви, лабораторний посуд, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар. Перевезення товару здійснював позивач, що підтверджується подорожнім листом від 06.09.2013 року. Перевіркою встановлено, що угода не мала реального характеру, оскільки визнана нікчемною по ланцюгу постачання від ПП «Єуротрейд» до ТОВ «Лаботекс-М».
4)Перевіркою ТОВ «Екотранс» встановлено відображення взаємовідносин з ТОВ «Стіл-Сервіс», з яким укладено договір поставки № 22/10-14 від 22.10.2014, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити лист мідний. До перевірки надано видаткова накладна від 30.10.2014, податкові накладні від 28.10.2014, 30.10.2014, накладна на вантаж по маршруту Харків-Миколаїв, перевізник ТОВ ТК «САТ», однак підприємство знаходиться в м. Донецьк та у податкової інспекції відсутня будь-яка інформація стосовно орендованих чи власних приміщень у м. Харкові.
Позивач надав суду лист ТОВ «Стіл-Сервіс» від 17.04.105 року, в якому зазначено, що товар придбаний ТОВ «Стіл-Сервіс» знаходився на складі у його контрагентів, які знаходяться в м.Харкові.
Відповідач донарахував позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість , в зв'язку з неможливістю підтвердити здійснення господарських операцій ТОВ «Стіл-Сервіс» з контрагентами постачальниками та неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіл-Сервіс», оскільки воно знаходиться в м.Донецьк.
На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7600 грн. та 1900 грн. штрафних санкцій та № НОМЕР_2 від 29.04.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на сум 415584 грн. та 103 896 грн. штрафних санкцій.
Відповідно до п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Позивач надав всі первинні документи, що підтверджують укладання та виконання умов договору з його контрагентами ТОВ «Т-Пласт», ТОВ «Багор-Грейн», ТОВ « Лаботекс-М», ТОВ «Стіл-Сервіс», а саме договора, податкові та видаткові накладні, прибуткові накладні, документи, що підтверджують оприбуткування товарів, акти на списання товарів зі складу, інвентаризаційна опис товарно-матеріальних цінностей, транспортування товару, докази оплати товару.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що угоди, які були укладені між позивачем та ТОВ «Т-Пласт», ТОВ «Багор-Грейн», ТОВ « Лаботекс-М», ТОВ «Стіл-Сервіс» спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Товар, який придбавався позивачем притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності. Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагенами.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Екотранс»( орендар) укладено договір від 30.12.2010 року № 11-17/45 оренди майна з ЗАТ «Зерноторгівельна компанія Олсідз - Україна» (ПрАТ «Зерноторгівельна компанія Королекс-Україна»(ОСОБА_4), за умовами якого орендодавець зобов'язаний передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування майно, перелік якого визначений в Додатку № 1 до договору. Акт приймання-передачі від 30.12.2010 року підтверджує факт передачі майна. В період дії договору оренди позивач здійснював ремонт орендованого майна, суму вказаних ремонтів відображав на рахунку 10 «Основні засоби», яка в подальшому амортизувалась та відображалась по рахунку 13 «Знос необоротних активів». Позивач надав до перевірки додаткові угоди № 10 від 08.02.2010, № 11 від 01.04.2013 та акти прийому-передачі майна від 08.02.2013 та 01.04.2013 року до договору оренди майна від 30.12.2010. ТОВ «Екотранс» надав накази про списання об'єктів капітальних ремонтів основних засобів № 23/4 від 08.02.2013, № 56/5 від 01.04.2013.
Відповідач у акті зазначив, що ТОВ «Екотрнас» відповідно до вимог п.189.9 ст.189 ПК України не нарахувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість у момент списання основних засобів. Списання основних засобів відбулось за рішенням підприємства, про що свідчать надані до перевірки накази на списання.
Відповідач донарахував позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 407 145 грн. на підставі п.189.9 ст.189 ПК України, у зв'язку з ненарахуванням податку на додану вартість в результаті ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку.
Згідно з п.189.9 ст.189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Відповідач обґрунтовує правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення тим, що ч.2 п.189.9 ст.189 ПК України цієї статті на позивача не розповсюджується, оскільки платник податків - позивач за власною згодою вирішив повернути орендоване майно, тому повинен був донарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму того майна, яке обліковувалось на балансі позивача по бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби».
Позивач здійснював капітальний ремонт орендованого майна відповідно до умов п.5.4 договору оренди від 30.12.2010 року та суму, витрачену на ремонт орендованого майна відображав на рахунку 10 «Основні засоби».
Відповідно до п.3.1 договору строк дії договору до 25.12.2013 року. ОСОБА_4 звернувся до позивача з листами від 31.01.2013 та 25.03.2013 року, в яких просив повернути орендоване майно. Позивач не є власником орендованого майна, тому відповідно до умов договору повинен повернути орендоване майно на вимогу власника.
Таким чином, ліквідація основних засобів відбулась без згоди платника податків, тому ч.2 п.189.9.ст.189 ПК України розповсюджується на позивача та грошові зобов'язання з податку на додану вартість не повинні нараховуватись.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України. Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, відповідач не довів, що податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015 року прийняті правомірно, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.04.2015 року та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 29.04.2015 року.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» судовий збір в сумі 7 934,70 грн. (сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 70 коп.), сплачений платіжним дорученням № 961 від 22.09.2015, за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Гордієнко
Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 16.11.2015.