ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
12 листопада 2015 року 16 год.15 хв. Справа № 813/4366/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,
за відсутності представників сторін,
розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про поновлення на роботі, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про поновлення на роботі на посаді головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Краснолуцького міського управління юстиції.
Ухвалою суду від 17.08.2015 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 12.11.2015 року відповідно до положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 02.02.2015 року позивача, з порушенням ст.32 КЗпП, звільнено з посади головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Краснолуцького міського управління юстиції відповідно до п.6 ст.36 КЗпП у зв'язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством. Зазначає, що про переїзд установи до іншої місцевості позивача особисто не було повідомлено, відмову від переїзду остання не надавала. Крім того, з наказом про звільнення позивач не ознайомлена, трудову книжку не отримувала. А, відтак, таке звільнення вважає незаконним і з грубим порушенням норм чинного законодавства.
В судове засідання 12.11.2015 року позивач не прибула, подала через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Позиція відповідача викладена у наданих письмових заперечення, у яких зазначено наступне. Згідно акту №16 «Про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом Головного управління юстиції у Луганській області від 25.11.2014 року №46-В» від 01.12.2014 року позивача було повідомлено про необхідність переїзду до м. Рубіжне для подальшого продовження роботи та про звільнення на підставі п.6 ст. 36 Кодексу законів про працю України у разі відмови позивача від переведення в іншу місцевість. Після попередження позивач відмовилась від переїзду до м. Рубіжне для подальшого продовження роботи, а тому відповідно до наказу Головного управління юстиції у Луганській області від 02.02.2015 року № 216 останню було звільнено з посади згідно п.6 ст. 36 Кодексу законів про працю України на підставі акту №16 від 01.12.2014 року. Відтак, вважає, що процедуру та порядок звільнення ОСОБА_1 порушено не було, а відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працюючи в реєстраційній службі Краснолуцького міського управління юстиції з травня 2014 року займала посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
02.02.2015 року наказом в.о. начальника Головного управління юстиції у Луганській області №216 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Краснолуцького міського управління юстиції на підставі акту від 01.12.2014 року №16.
Вважаючи таке звільнення з роботи незаконним, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, в тому числі і щодо оплати праці.
Відтак, спір, який виник між ОСОБА_1 та Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області, є публічно-правовим.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатись своїми здібностями до продуктивної і творчої праці регулюються Кодексом законів про працю України.
Згідно з ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом в.о. начальника Головного управління юстиції у Луганській області від 25.11.2014 року №46-В «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» зобов'язано забезпечити переміщення територіальних органів та установ юстиції Луганської області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Крім того, зобов'язано начальника відділу кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 довести до відома всіх працівників Головного управління юстиції у Луганській області, підпорядкованих територіальних органів та установ юстиції Луганської області про переміщення відповідних органів та установ, запропонувати їм переведення на роботу в іншу місцевість разом з відповідним органом або установою юстиції, одночасно попередивши про наступне звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у разі відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом із органом або установою.
Проте, судом встановлено, що ОСОБА_1 з вищезазначеним наказом ознайомлено не було, як і не запропоновано переведення на роботу в іншу місцевість разом з органом або установою юстиції та не попереджено про наслідки відмови від такого переведення. Доказів протилежного відповідачем не надано, натомість в своїх запереченнях на позовну заяву останній посилається на те, що наказ №46-В від 25.11.2014 року було розміщено на офіційному сайті управління, а тому позивачу мало бути відомо про такий. З даного приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до пп. 1 п. 8 Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 № 3 на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади розміщується така інформація, зокрема, для міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади:
- найменування органу;
- основні завдання та нормативно-правові засади діяльності;
- структура та керівництво органу;
- прізвища, імена та по батькові керівників;
- місцезнаходження апарату, урядових органів державного управління, утворених у його складі, територіальних органів та відповідних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій (поштові адреси, номери телефонів, факсів, адреси офіційних веб-сайтів та електронної пошти);
- основні функції структурних підрозділів, а також прізвища, імена, по батькові, номери телефонів, адреси електронної пошти їх керівників;
- нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу;
- плани підготовки органом проектів регуляторних актів та зміни до них;
- повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів, проекти цих актів і аналіз їх регуляторного впливу;
- звіти про відстеження результативності прийнятих органом регуляторних актів;
- відомості про регуляторну діяльність органу;
- перелік та порядок надання адміністративних послуг органами виконавчої влади і бюджетними установами, які перебувають в їх управлінні та яким делеговані повноваження з надання таких послуг;
- відомості про взаємодію з громадською радою при органі виконавчої влади;
- відомості про проведення консультацій з громадськістю, громадської експертизи та врахування громадської думки у своїй діяльності;
- зразки документів та інших матеріалів, необхідних для звернення громадян до органу;
- розпорядок роботи органу та час прийому керівництва;
- підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління органу;
- цільові програми у відповідній сфері;
- відомості про проведення закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти;
- державні інформаційні ресурси з питань, що належать до компетенції органу;
- поточні та заплановані заходи і події у відповідній сфері;
- відомості про наявні вакансії.
Однак, вищезазначеним Порядком не передбачено розміщення на офіційному веб-сайті органа виконавчої влади наказів, які стосуються кадрових питань, переміщень органів.
Крім того, згідно п. 1 вищевказаного Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється з метою підвищення ефективності та прозорості діяльності цих органів шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що відбуваються у державі.
А тому, факт розміщення наказів на офіційному сайті не можна вважати єдиним та належним доказом ознайомлення працівника установи з даним документом.
Окрім того, статтею 36 КЗпП України врегульовано питання щодо підстав припинення трудового договору.
Так, відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
З вказаної норми слідує те, що у випадках коли працівник відмовляється від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством має подати роботодавцю письмову відмову від такого переведення.
Однак, судом встановлено, що позивач відмови від переїзду з м.Красний Луч до м.Рубіжне для подальшого продовження роботи не надавала.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за № 110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п. 4.1. власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Згідно п.102 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242 під час ознайомлення з наказом (розпорядженням) згаданими у ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному бланку проставляються їх підписи із зазначенням дати ознайомлення.
Проте, суд встановив, що з наказом про звільнення позивача не ознайомлювали, трудову книжку не видали. Вказане підтверджується позивачем та матеріалами справи, зокрема наказом про звільнення, який надав відповідач і на якому відсутній підпис позивача про ознайомлення з таким. Знову ж таки, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядуванн, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно з ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням положень вищевказаних статей, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та вирішити питання про скасування наказу про звільнення.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що винесений відповідачем наказ № 216 від 02.02.2015 року Про звільнення ОСОБА_1 є протиправним і підлягає скасуванню.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати наказ № 216 від 02.02.2015 року Про звільнення ОСОБА_1.
2.Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Краснолуцького міського управління юстиції у Луганської області.
3.Постанову в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2015 року.
Суддя Сакалош В.М.