22 жовтня 2015 року м. Київ 810/3895/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лучанське-2» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лучанське-2» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2015 № 000471501.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 95 000, 00 грн., оскільки СТОВ «Лучанське-2» було виконано необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування вказаного податку за відповідний період, які встановлені ст. 200 Податкового кодексу України.
Позивач зазначає про те, що головним бухгалтером СТОВ «Лучанське-2» було помилково вказано невірний період, за який заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Так, зокрема, вірним періодом є листопад 2014 року, а не жовтень 2014 року, який вказаний в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість на грудень 2014 року від 29.01.2015.
Проте, позивач зазначає про те, що помилка у зазначені періоду, в якому виникла сума залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, не позбавляє платника податку права на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав на те, що позивачем в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 19.01.2015 було неправомірно вказано період, за який заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зокрема жовтень 2014 року, оскільки у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року від 17.11.2014 задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 5 230, 00 грн., що в свою чергу, свідчить про недотримання позивачем порядку умов отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які передбачені в ст. 200 Податкового кодексу України.
22.10.2015 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується підписом представника відповідача на розписці про отримання судової повістки, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.
На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
З 10.03.2015 по 19.03.2015 Білоцерківською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування СТОВ «Лучанське-2» (код ЄДРПОУ 32405431) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах за грудень 2014 року, за результатами проведення якої був складений акт від 19.03.2015 № 351/15-1/32405431. Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення позивачем вимог п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим СТОВ «Лучанське-2» було завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 95 000, 00 грн., в тому числі: на рахунок платника у банку у сумі 55 000, 00 грн., та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 40 000, 00 грн. У вказаному акті перевірки контролюючим органом було зазначено, що позивачем зазначено у додатку 2 (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, зокрема в графі 2 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, з вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного (звітного) періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду)», що періодом, в якому виникло бюджетне відшкодування, є жовтень 2014 року, в той час як в поданій позивачем податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року позивачем задекларовано в рядку 18 «Позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) року» в сумі 5 230, 00 грн.
Контролюючим органом було зазначено, що позивачем було невірно вказано період, за який виникло бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Окрім того, посадовими особами Білоцерківської ОБДПІ ГУ ДФС у Київській області було зазначено про те, що позивачем не надано до перевірки первинної документації, яка б підтверджувала факт оплати СТОВ «Лучанське-2» товарі (робіт та послуг), які були надані останньому відповідними контрагентами.
У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про те, що СТОВ «Лучанське-2» було завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року на загальну суму 95 000, 00 грн.
На підставі акта перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.03.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника податку та в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 95 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 23 750, 00 грн. Як вбачаться з матеріалів справи, позивач, не погодившись з винесенням вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся зі скаргою вих. № 39 від 08.04.2015 до Головного управління ДФС у Київській області, у якій просив відповідний податковий орган скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.03.2015.
Головним управлінням ДФС у Київській області було розглянуто зазначену скаргу позивача та винесено рішення № 1527/10/10-36-10-01-04 від 04.06.2015, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.03.2015 було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Надалі СТОВ «Лучанське-2» звернулося зі скаргою вих. № 64 від 18.06.2015 до Державної фіскальної служби України, у якій просило контролюючий орган скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС у Київській області № 1527/10/10-36-10-01-04 від 04.06.2015 про відмову у задоволенні первинної скарги.
Розглянувши вищевказану скаргу, Державною фіскальною службою України було відмовлено у її задоволення та залишено без змін податкове повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС у Київській області № 1527/10/10-36-10-01-04 від 04.06.2015, про що було прийнято рішення № 17017/6/99-99-10-01-04-25 від 12.08.2015.
Не погодившись з вищевказаними рішеннями податкових органів щодо залишення без змін податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасувати, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктами 200.2-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Пунктом 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодекс України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Пунктом 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Лучанське-2» було подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київської області наступні податкові декларації з податку на додану вартість:
- податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 року від 17.11.2014, згідно з якою сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 25 податкової декларації), складає 5 230, 00 грн.
- податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 15.12.2014, в якій позивачем самостійно визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) в розмірі 119 287, 00 грн.
- податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 19.01.2015, в якій позивачем задеклароване позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) в сумі 1 377, 00 грн., визначено суму залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду, в розмірі 119 287, 00 грн. та зазначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 95 000, 00 грн., з яких : на рахунок платника у банку в сумі 55 000, 00 грн. та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 40 000, 00 грн. Сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), становить 22 910, 00 грн.
При цьому, у Додатку 2 до податкової декларації, який є розшифровкою до рядку 22 декларації, позивачем відображено, що періодом, у якому виникла сума від'ємного значення, є жовтень 2014 року.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про те, що головним бухгалтером СТОВ «Лучанське-2» під час заповнення податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року від 19.01.2015, зокрема, додатку 2, було помилково вказано невірний період, за який заявлено вказану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Так, зокрема, позивачем зазначено про те, що періодом, в межах якого утворилось від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, є листопад 2014 року., а не жовтень 2014 року, як вказано у відповідній податковій декларації з ПДВ (додатку 2).
При цьому, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що СТОВ «Лучанське-2» було неправомірно зазначено в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 19.01.2015 період, за який заявлено суму бюджетного відшкодування в розмірі 95 000, 00 грн., зокрема, за жовтень 2014 року, оскільки у вказаному періоді позивачем було визначено позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного вказаного звітного періоду в сумі 5 230, 00 грн., що в свою чергу, свідчить про безпідставність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 95 000, 00 грн., в тому числі на рахунок платника податку в сумі 55 000, 00 грн. та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 40 000, 00 грн.
Проте, суд не приймає до уваги вказані твердження відповідача, у зв'язку з наступним.
Процедура заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (далі Порядок № 966)
Відповідно до розділу 5 Порядку 3 № 966 встановлено, що, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18; якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19.
Сума від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 + рядок 21), відображається у рядку 22 (п. 4 Розділу 5 Порядку № 966).
Відповідно до п. 1 розділу 6 Порядку № 966 облік сум залишків від'ємного значення, що виникли в звітних (податкових) періодах до 01 лютого 2015 року, здійснюється в (Д2) (додаток 2), результати якого відображаються в розділі IV декларації.
Судом було досліджено зміст поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 19.01.2015 та додатку № 2 до вказаної декларації та встановлено, що позивачем було зазначено, що жовтень 2014 року є звітним (податковим) періодом, в якому виникла сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 117 910, 00 грн., у той час, як в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року від 17.11.2015 позивачем зазначена сума позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 5 230, 00 грн.
Окрім того, судом було проаналізовано зміст податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 15.12.2014 року та встановлено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 119 287, 00 грн.
Отже, порівнявши зміст вищевказаних податкових декларацій з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про те, що вірним періодом, за який заявлено суму бюджетного відшкодування є саме листопад 2014 року, а не жовтень 2014.
Суд погоджується з позицією відповідача в частині того, що позивачем не вірно зазначено в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 19.01.2015 період, за який заявлено суму бюджетного відшкодування в розмірі 95 000, 00 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що положення ст. 200 Податкового кодексу України не обмежують право платника податку заявити про повернення суми бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло від'ємне значення.
Суд вбачає за доцільне зазначити і про те, що відповідна помилка в заповненні головним бухгалтером «СТОВ «Лучанське-2» податкової декларації за грудень 2014 року від 19.01.2015, зокрема Додатку № 2 до неї (Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), не вплинула на розрахунки позивача із бюджетом або на визначення розміру від'ємного значення. Зворотного відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведено.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 15.12.2014 була прийнята контролюючим органом 18.12.2015, що підтверджується квитанцією № 1, тобто, до моменту проведення перевірки.
Проте, як вбачається зі змісту акта перевірки, податковим органом під час перевірки було здійснено дослідження виключно податкових декларацій за жовтень 2014 та грудень 2014 року, що в свою чергу, на думку суду, свідчить про неповний характер здійсненої перевірки.
Також, слід зазначити і про те, у відповідності до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, завданням контролюючого органу у разі визначення платнику податків грошових зобов'язань за результатами перевірки податкової звітності, складеної з методологічними помилками, є з'ясування економічної суті господарських операцій та визначення податкових зобов'язань як у бік їх збільшення, так і у бік їх зменшення.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що з аналізу вищенаведених норм, виходячи із сутності бюджетного відшкодування, викладеної в пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 та в п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.
На підтвердження оплати СТОВ «Лучанське-2» отриманих від відповідних контрагентів товарів (робіт та послуг), позивачем було долучено до матеріалів справи банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, що позивачем було здійснено розрахунок за отримані товари (роботи та послуги) на загальну суму 3 619 221, 93 грн.
Судом було досліджено зміст вказаних банківських виписок та встановлено, що останні є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт оплати СТОВ «Лучанське-2» відповідних товарів та послуг.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про те, що позивачем були дотримані умови щодо отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за відповідний період.
Суд звертає увагу, що сума, розрахована за правилами статті 200 Податкового кодексу України, набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету.
Отже, отримання платником податку відповідної суми бюджетного відшкодування є його безпосереднім правом, яке повинно бути реалізоване за умови дотримання вимог, які передбачені в ст. 200 Податкового кодексу України.
Проте, виявлена відповідачем помилка фактично позбавила платника податків права на розпорядженням наявним у нього від'ємним значенням в порядку, визначеного пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, у той час як матеріали справи свідчать про дотримання позивачем вимог законодавства щодо визначення суми бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період, у зв'язку з чим зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) суд вважає протиправними.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 237 грн. 50 коп. підлягає стягненню на його користь з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № НОМЕР_1 від 30.03.2015.
3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лучанське-2» (09544, Київська область, Таращанський район, село Лука, ідентифікаційний код 32405431) судовий збір у розмірі 237 (двісті тридцять сім) грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (09117, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 12, ідентифікаційний код 38614712).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.