10.2.3
Іменем України
13 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/904/15
Луганський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кисельової Є. О.
за участю секретаря - Бутенко К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Новопсковського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги на безробіття,-
Новопсковський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення незаконної суми отриманої допомоги на безробіття.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 13.08.2013 відповідач звернувся до Новопсковського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, якого 13.08.2013 постановлено на облік та наданий статус безробітного. Новопсковському районному центрі зайнятості відповідач перебував на обліку як безробітний з 13.08.2013 по 18.03.2014 та йому була призначена допомога по безробіттю з 20.08.2013 по 18.03.2014.
У зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, відповідача на підставі заяви від 06.09.2013 було направлено на навчання за професією «продавець непродовольчих товарів», термін навчання складав 5,2 місяці з 09.09.2013 по 10.02.2014. 06.09.2013 між позивачем і відповідачем був укладений договір № 122213090600001 щодо його професійного навчання.
Наказом ДНЗ «Луганський центр ПТО ДСЗ» від 09.09.2013 № 70-3-3НН ОСОБА_1 зараховано до складу навчальної групи зі строком навчання з 09.09.2013 по 10.02.2014.
Згідно договору, укладеного між Новопсковським районним центром зайнятості і ЛД УДП ПЗ «Укрпошта» від 06.09.2014 № 1222-156 з додатковою угодою від 08.01.2014 № 1, відповідача за період навчання було забезпечено проживанням в гуртожитку ЛД УДП ПЗ «Укрпошта» з 09.09.2013 по 10.02.2014.
18.03.2014 відповідачу припинена реєстрація безробітного на підставі поданої ним заяви про припинення реєстрації узв'язку з відмовою від послуг центру зайнятості.
Позивачем було проведено розслідування страхового випадку та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення, яким встановлено, що в період перебування в статусі безробітного і отримання допомоги по безробіттю, з 27.08.2013 відповідач був зарахований на навчання до Старобільського професійного ліцею і отримав стипендію, про що не повідомив центр зайнятості. Результати вказаної перевірки оформлені актом перевірки від 16.05.2014 № 62.
Позивачем 27.05.2014 за № 22/04-1557 було підготовлено повідомлення відповідачу про повернення суми незаконно отриманих коштів, яке разом із наказом про повернення коштів та актом страхового випадку та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідач отримав особисто - 29.05.2014.
Проте станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач у добровільному порядку не повернув зазначені кошти, у зв'язку з чим просить стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю та кошти витрачені на професійне навчання в розмірі 15 695, 83 грн. на користь Новопсковського районного центру та зобов'язати його перерахувати борг на рахунок центру зайнятості.
Представник позивача та відповідач в судове засідання не прибули, однак від них до канцелярії суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на п.ідставі наявних доказів, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення», яким визначені правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» у цьому Законі, серед іншого, терміни вживаються в такому значенні: 2) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; 7) зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно; 14) повна зайнятість - зайнятість працівника за нормою робочого часу, передбаченою згідно із законодавством, колективним або трудовим договором.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: 1) здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», управління майном; 3) ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг; 5) організовують професійне навчання зареєстрованих безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; 18) проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; 21) забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (тут і надалі посилання на нормиЗакону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Пунктом 6.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок № 307), визначено, що допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), був зареєстрований в Новопсковському районному центрі зайнятості як незайнята особа та отримав статус безробітного 13 серпня 2013 року. У статусі безробітного останній перебував на обліку в Новопсковському районному центрі зайнятості з 13.08.2013 по 18.03.2014, про що свідчить витяг з наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 (а. с. 19-20), заява про надання статусу безробітного від 13.08.2013, заява ОСОБА_1 про припинення реєстрації безробітного з 18.03.2014 у зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості (а. с. 9, 18).
06.09.2013 між позивачем та відповідачем на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.09.2013 було укладено договір № 122213090600001 про професійне навчання у ДНЗ «ЛУГАНСЬКИЙ ЦЕНТР ПТО ДСЗ» за професією «Продавець непродовольчих товарів» із строком навчання з 09.09.2013 по 01.02.2014 (5,2 міс.) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню (а.с.10,11).
Також 06.09.2013 між Новопсковським районним центром зайнятості та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» («Виконавець») було укладено договір № 1222-156 про надання послуг проживання безробітним громадянам, відповідно до умов якого виконавець протягом строку дії цього договору зобов'язується надати Новопсковському районному центру зайнятості послуги щодо проживання 1 (однієї) особи в період з 09.09.2013 по 10.02.2014 згідно із списком осіб, направлених на проживання (а.с.12-16).
З матеріалів справи вбачається, що за направленням Новопсковського районного центру зайнятості та у відповідності до наказу від 09.09.2013 № 70-З-СНН ОСОБА_1 зараховано до складу навчальної групи № 64-ПТН-13 строком навчання з 09.09.2013 по 10.02.2014, що підтверджується копією відмітки про прийняття на професійне навчання (а.с.17) та посвідченням про відрядження від 09.09.2013 № 8 (а.с.34,35).
Також відповідно до відмітки про прийняття на проживання, за направленням Новопсковського районного центру зайнятості, зареєстровано безробітного ОСОБА_1 та забезпечено поселенням до гуртожитку з 09.09.2013 по 10.02.2014 (а.с.18).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатами якого складено акт від 16 травня 2014 року за № 62, виявлено, що в період перебування на обліку у центрі зайнятості (з 13.08.2013 по 18.03.2014 року), допомогу по безробіттю призначено ОСОБА_1 20.08.2015, останній у період з 27.08.2013 по 18.10.2014 навчався у професійному ліцеї (а. с.).
Відповідно до наказу від 27.08.2013 № 4 «З-УДЗ» ОСОБА_1 було зараховано на навчання до Старобільського професійного ліцею у групу № 18 (1 курс), контингенту «Т» за професією - Перукар (перукар-модельєр), з терміном навчання - 1,5 року (а.с.22).
Наказом Старобільського професійного ліцею від 18.10.2013 № 19 «В-УДЗ» ОСОБА_1 на підставі поданої заяви, враховуючи сімейні обставини, відраховано з 18.10.2013 зі складу учнів групи № 18 (1 курс), контингенту «Т» за професією - Перукар (перукар-модельєр) (а.с.23).
Згідно відомостей наданих Старобільким професійним ліцеєм на запит Новопсковсьвокого районного центру зайнятості вбачається, що ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1), був зарахований до Старобільського професійного ліцею 27.08.2013 згідно наказу № 4 «З-УДЗ» та отримував стипендію з вересня по жовтень 2013 року, 18.10.2013 був відрахований згідно наказу № 19 «В-УДЗ» (а.с.24). Вказане також підтверджується довідкою наданою Старобільським професійним ліцеєм від 10.02.2014 № 14, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з вересня по жовтень 2013 року отримав стипендію у розмірі 550,00 грн., а саме: за вересень - 275,00 грн., жовтень - 275,00 грн. (а.с.25).
Судом в ході розгляду справи було спрямовано запит до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 02.11.2015 № 812/904/15/18531 стосовно надання інформації чи дійсно були здійсненні виплати з вересня по жовтень 2013 року стипендії ОСОБА_1 за час навчання у Старобільському професійному ліцеї (а.с. 94)
Так, 09.11.2015 за вих. № 3106/2/12-30-10 Старобільською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області було надано відповідь на зазначений вище судовий запит, з якої вбачається, що ОСОБА_1 за час навчання у Старобільському професійному ліцеї, отримав стипендію за 3 квартал 2013 року у розмірі 275,00 грн., за 4 квартал 2013 року у розмірі 275,00 грн. (а.с. 98).
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 5.5 Порядку № 307, визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Пунктом 6.14 Порядку № 307, передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі - Порядок № 60/62).
Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).
Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до вимог частини другої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановою від 20 березня 2013 року № 198 затвердив Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, який визначає процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, територіальним органом Державної служби зайнятості (далі - територіальний орган) з метою отримання ними соціальних послуг (пункт 1).
Згідно підпункту 2 пункту 7 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, підставами для відмови у наданні статусу безробітного є встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості навчався у Старобільському професійному ліцеї та отримував стипендію, а тому з огляду на вимоги Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» у періоді з 13.08.2013 по 18.03.2014 ОСОБА_1 відносився до зайнятого населення.
Оскільки судом достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1, не повідомив позивача, що він у період з 27.08.2013 по 18.10.2013 навчався у Старобільському професійному ліцеї, внаслідок чого в період з 20.08.2013 по 18.03.2014 незаконно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 15 695,83 грн., оскільки відносився до зайнятого населення. Вказані обставини підтверджуються актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 28 липня 2015 року № 403 та наказом Новопсковського районного центру зайнятості від 23.05.2015 року № 83 про повернення коштів.
Відповідач наказ Новопсковського районного центру зайнятості від 23.05.2015 № 83 про забезпечення повернення коштів не оскаржував.
Таким чином, на день розгляду справи заборгованість у сумі 15 695,83 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачено.
Оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач з огляду на вимоги Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» у період з 13.08.2013 по 18.03.2014 включно відносився до зайнятого населення, у зв'язку з чим незаконно отримав матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 15 695,83 грн., не оскаржив наказу Новопсковського районного центру зайнятості про повернення коштів в установленому законом порядку та протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення позивача, на день розгляду справи добровільно залишок заборгованості не повернув, позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача у письмових запереченнях на те, що з наказом Старобільського пофесійного ліцею від 27.08.2013 №4 «З-УДЗ» про зарахування до складу учнів, прийнятих на навчання він не був ознайомлений, жодного дня не відвідував заняття,оскільки навчався в «Луганський центр ПТО ДЗС» та коштів не отримував, та у зв'язку з необхідністю захисту своїх прав звернувся до Старобільського РВ УМВС України у Луганській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, але станом на час розгляду даної адміністративної справи кримінальне провадження № 12015130580000297 знаходиться на досудовому розслідуванні, ще не передано до суду для розгляду, а тому дана справа не може бути розглянута поки не буде прийнято рішення за наслідками розгляду кримінальної справи по кримінальному провадженню № 12015130580000297, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджено меріалами справи, що кримінальне провадження № 12015130580000297 знаходиться на досудовому розслідуванні, ще не передано до суду для розгляду, а як наслідок судом станом на день розгляду даної справи ще не прийнято рішення за наслідками розгляду кримінальної справи по кримінальному провадженню № 12015130580000297, тому посилання відповідача вважаються безпідставними та незмістовними.
Також суд роз'яснює відповідачу, якщо за наслідками розгляду кримінальної справи по кримінальному провадженню№ 12015130580000297, судом будуть встановлені обставини, про які зазначає відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідач має право звернутися до Луганського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд даної адміністративної справи за нововиявленими обставинами.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Новопсковського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги на безробіття задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) незаконно отриману допомогу по безробіттю та кошти витрачені на професійне навчання на користь Новопсковського районного центру зайнятості у сумі 15 695,83 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень 83 коп.) та зобов'язати перерахувати борг на рахунок УДКСУ в Новопсковському районі № 37173974900223, код 37942461, МФО 804013 ГУДКУ у Луганській області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 16 листопада 2015 року.
Суддя ОСОБА_2