27 жовтня 2015 року
Справа № 808/3408/15
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
до: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжя
про: стягнення коштів у сумі 19890,07грн.
Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулось до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Запоріжжя про стягнення з відповідача заборгованість не відшкодованих сум витрат на виплату особам, які тимчасово переїхали з Донецької та Луганської областей у загальній сумі 19890,07грн. Позивач обґрунтовує свої вимоги Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 29.09.1999 №1105-ХІV (далі - Закон №1105-ХІV), Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 (далі - Порядок № 5-4/4). Позивач вважає, що заборгованість по виплатах пенсій та щомісячних цільових грошових допомог особам, які тимчасово переїхали з Донецької області має відшкодувати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя в повному обсязі. Зазначає, що відповідач не відшкодовує у добровільному порядку понесені позивачем витрати за вересень-грудень 2014 року у розмірі 19890,07грн. на виплату пенсій вимушеним переселенцям, а тому просить стягнути їх у судовому порядку.
Ухвалою суду від 30.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 16.07.2015. За клопотанням сторін провадження у справі зупинялось. Судове засідання призначено на 27.10.2015.
В судове засідання 27.10.2015 позивач не прибув, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, 27.10.2015 направив суду письмові заперечення на позов, згідно з якими позовні вимоги не визнає у повному обсязі. У запереченнях на позов зазначав, що вимогу про відшкодування має право заявити лише орган, до якого проводиться відшкодування, а саме Пенсійний фонд України, оскільки невідшкодування може порушувати тільки його права. Вказує, що фінансування видатків на страхові виплати та відшкодування інших витрат по цих особах має специфіку і здійснюється згідно з листом виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2014 № 552-08-01, яким передбачено, що такі особи для продовження страхових виплат повинні звернутися із заявою встановленого зразка до відділення виконавчої дирекції Фонду за місцем тимчасового перебування, надати копію паспорта та ідентифікаційного коду. Оскільки, вказані особи до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя не звертались, у відповідача відсутні будь-які документи, що підтверджують їх право на отримання як страхових виплат так і пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Просить у задоволенні позову відмовити.
Також, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначаються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи).
Відповідно до ст. 1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У свою чергу, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я регламентовані Законом України від 23.09.1999 № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон України № 1105-ХІV від 23.09.1999).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1105-ХІV від 23.09.1999 нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1105-ХІV від 23.09.1999 об'єкт соціального страхування - це страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування.
Статтею 20 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV визначено, що за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
За приписами ст.ст. 27, 28 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні. Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частинами 7, 8 ст. 42 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV встановлено, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.
У разі якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров'я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сім'ї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.
Із системного аналізу законодавства у відповідній сфері правовідносин вбачається, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. При цьому відсутність висновків відповідних медичних закладів, якими підтверджується причинний зв'язок смерті потерпілих з одержаним каліцтвом або професійним захворюванням, виключає підстави для відшкодування відповідачем витрат на виплату цим особам пенсій.
Така позиція узгоджується з постановою Верховного суду України від 23.05.2011 по справі № 21-48а11 (№ рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16062625), в якій зазначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Натомість, УПФУ в Орджонікідзевському районі не надано доказів, що призначені ним пенсії по інвалідності призначались у зв'язку з інвалідністю отриманою внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання; пенсії по втраті годувальника призначені особам, - годувальник яких помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
Згідно постанови КМУ від 07.11.2014р. № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" продовження страхових виплат особам, які переміщені на контрольовану територію здійснюється за умови наявності довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або проведення антитерористичної операції відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014.
Особи, які звернулися до набуття чинності постанови КМУ від 07.11.2014р. №595 обслуговуються за раніше визначеним порядком, але при цьому повинні бути попереджені про необхідність в місячний термін з дня набрання чинності цієї постанови пройти реєстрацію та отримати довідку.
Однак, як свідчать матеріали справи, особи зазначені у адміністративному позові до відділення Фонду не звертались та довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або проведення антитерористичної операції не надавали.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року (зареєстровано МЮУ 16.05.2003 року за № 376/7697) був затверджений Порядок відшкодувань витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що є застрахованими згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", як передбачено п. 2 цього Порядку.
Відповідно до п. 5 Порядку, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат по особових справах потерпілих, складають Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат.
Згідно п. 6 Порядку, головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат та подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
На підставі п. п. 7, 8 Порядку відшкодування, відповідні кошти перераховуються Пенсійному фонду України на централізованому рівні безпосередньо Фондом соціального страхування від нещасних випадків, про що складається акт, а не стягуються в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги. У свою чергу відповідач надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак - у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м.Запоріжжя про стягнення коштів за вересень-грудень 2014 року у сумі 19890,07грн. відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції
Суддя О.М. Нечипуренко