Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2015 р. Справа № 805/4774/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Козаченка А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького апеляційного господарського суду про стягнення заборгованості.
На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 18.05.2013 року працював на посаді секретаря судового засідання Донецького апеляційного господарського суду. На підставі наказу № 127-к 20.11.2014 року позивача було звільнено за власним бажанням.
Посилаючись на вимоги ст. 83, 115, 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України позивач зазначає, що відповідач був зобов*язаний провести розрахунок та сплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, натомість свого зобов'язання не виконав.
На підставі вищенаведених правових вимог та викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з 01.10.2014 року по 21.11.2014 року в розмірі 3151, 83грн.; компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 18.05.2013 року по 17.05.2014 року та 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 18.05.2013 року по 21.11.2014 року в розмірі 2667, 12грн.; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки.
Позивач до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надав.
Представник відповідача не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення, відповідно до змісту яких просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до копії трудової книжки АХ № 594571, позивач з 18.05.2013 року працював на посаді секретаря судового засідання Донецького апеляційного господарського суду.
21.11.2014 року, на підставі наказу № 127-К від 21.11.2014 року позивача було звільнено із займаної посади за власним бажанням.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 98 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Відповідно до ст. 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу”, джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669-VII.
Як встановлено ст. 1 цього Закону № 1669, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Так як Указ Президента України набрав чинності 14.04.2014 року, а Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України станом на час розгляду справи не прийнято, то суд зазначає, що з 14.04.2014 року по сьогоднішній триває антитеррористична операція у зоні проведення якої проживає позивач.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Постановою Правління Національного Банку України “Про призупинення здійснення фінансових операцій” від 6 серпня 2014 року № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.
Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 7 листопада 2014 року “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Цією ж постановою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), пунктом 2 якого визначено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.
Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов'язки (п. 4 Тимчасового порядку).
Згідно ст. 1 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” від 13 січня 2013 року № 85-VIII, метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Таким чином, законодавець встановив, що громадянам, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, а також громадянам, які тимчасово переселені, до 31 грудня 2015 року має бути погашена заборгованість із виплати заробітної плати, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції.
Станом на час прийняття рішення по справі Закон України від 13 січня 2015 року № 85-VIII “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” (або його окремі положення) таким, що не відповідає Конституції України - не визнавався.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що вирішення питання щодо погашення заборгованості із виплати заробітної плати є передчасним, оскільки за приписами ст. 1 Закону № 85-VIII відповідні заходи повинні бути вжиті до 31 грудня 2015 року та не потребують прийняття відповідного судового рішення щодо зобов'язання нарахування та виплати або стягнення заробітної плати.
Таким чином суд зазначає, що позивачу, як особі яка проживає на території проведення АТО, нарахована заборгованість по заробітній платі має бути виплачена до 31 грудня 2015 року. Оскільки, позов заявлений до закінчення встановлених строків звернення до суду, що передбачене законодавством, суд вважає, що на час звернення до суду вказана позовна вимога є передчасною.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи статей 11, 71 КАС України, суд дійшов до висновку що, враховуючі вищенаведені правові норми, дії відповідача є правомірними, а тому відповідно позовні вимоги позивача - задоволенню не підлягають.
Так як вищенаведені позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, тому також не підлягають задоволенню вимоги стосовно стягнення компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 18.05.2013 року по 17.05.2014 року та 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 18.05.2013 року по 21.11.2014 року в розмірі 2667, 12грн.; стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки.
Керуючись, ст.ст. 2, 9, 69-71, 86, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Козаченко А.В.