26 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/7639/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
04.07.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Нікополь Дніпропетровської області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 740,33 грн
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що СПД ФОП ОСОБА_2 повинна у встановлені законом строки сплачувати самостійно визначені у розрахунках суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а оскільки відповідачем за 2010 рік не сплачено зазначених внесків, у нього утворилася заборгованість в сумі 740,33 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 06.07.2011р. відкрито провадження у справі №2а/0470/7639/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.07.11р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, які належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі, розгляд даної справи було відкладено на 26.07.2011р.
Сторони вдруге в судове засідання не з'явились, хоч були належним чином повідомлені; причин неявки в судове засідання не повідомили.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 КАС України).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши надані документи і матеріали адміністративного позову, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м.Нікополь Дніпропетровської області під №04220307808 та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року та Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно із частиною 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Відповідно до вищевказаної Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за підсумками року платники, зазначені в підпунктах 2.1.3 (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)), та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції, надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 25 цієї Інструкції. Розмір мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються пп.4.7 п.4 Інструкції шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків. Для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування ( єдиний податок) розмір страхового внеску за період з січня по червень 2010 року становить 42 %.( сума єдиного податку - 60 х 42 % = 25,20грн.).
Відповідно до змін внесених до підпункту 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності , які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску визначається зазначеними особами самостійно, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Отже, за період з липня по грудень 2010р. розмір мінімального страхового внеску до ПФ за липень-вересень 2010р. складає 294,82 ( 33,2% від мінімальної заробітної плати 888,00грн), за жовтень-листопад 2010р. складає 301,12грн. (33,2% від мінімальної заробітної плати 907,00грн), за грудень 2010р. складає 306,10грн (33,2% від мінімальної заробітної плати 922,00грн.)
Як вбачається зі справи, 24.03.11р. відповідачем подано позивачу звіт про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010р., в якому самостійно визначено суму страхових внесків в розмірі 1944,00 грн., а сума фактично сплачених страхових внесків зазначена в розмірі 976,45 грн.
В подальшому відповідачем погашено зазначені ним у звіті страхові внески на загальну суму 1203,67 грн., докази сплати відповідачем решти суми страхових внесків (740,33 грн.) у справі відсутні.
Відповідно до ст.12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно ч.2 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у зазначені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, тобто недоїмкою.
Згідно розрахунку боргу відповідача зі сплати страхових внесків станом на 15.04.2011р., наданого позивачем, загальна заборгованість по сплаті страхових внесків (недоїмка) становить 740,33 грн., яка виникла в результаті несплати страхових внесків за 2010 рік і залишається не погашеною відповідачем.
Статтею 23 вказаного Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
На підставі викладеного суд вважає вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 740,33 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Нікополь Дніпропетровської області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 740,33 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (інд. номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 740,33 грн. (сімсот сорок гривень 33 копійки).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1