09 грудня 2014 р. Справа № 804/16563/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.04.2014р. №0004931701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 91089,00грн. за січень 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що зроблений відповідачем за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року, висновок про порушення позивачем приписів п.102.5 ст.102, абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.4.6.6 п.4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011р. №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228 (далі - Порядок №1492), та про завищення ним внаслідок цього суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (показники рядків 22 та 24 податкової декларації за січень 2014 року) є помилковим. Так, позивачем не було подано до контролюючого органу заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, тому строки давності для подання такої заяви, встановлені п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, порушені ним не були. При цьому вказана норма закону не встановлює строку давності для існування залишку від'ємного значення податку на додану вартість в податковій звітності та для реалізації платником податку свого права на використання цього залишку у складі податкового кредиту наступного податкового періоду згідно приписів п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та п.п.4.6.6 п.4.6 Порядку №1492, що і було зроблено позивачем.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав пред'явлений позов та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач, як платник податків, з огляду на наявність у нього залишку від'ємного значення податку на додану вартість, періоди виникнення якого квітень 2008 року - грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та листопад 2010 року, фактично мав право на отримання відповідного бюджетного відшкодування та право подати заяви на повернення надміру сплаченого податку на додану вартість у межах строків давності, встановлених п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України (1095 днів), однак, позивач таким правом не скористався та відповідних заяв до відповідача не подавав, тому не мав після спливу вказаних строків відносити вищеозначену суму нього залишку від'ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (показники рядків 22 та 24 податкової декларації за січень 2014 року).
Представник відповідача у судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні пред'явленого адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3Г.) (р.н.о.к.п.п.2225712532) перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), як платник податків, зокрема, також є платником податку на додану вартість.
На підставі приписів ст.76, п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України в.о. начальника відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ОСОБА_4 та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ОСОБА_5 було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за січень 2014 року.
За результатами означеної камеральної перевірки складено акт від 19.03.2014р. №882/1701/НОМЕР_1, яким зафіксовано встановлене під час перевірки порушення позивачем приписів п.102.5 ст.102, абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України та п.п.4.6.6 п.4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011р. №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228 (далі - Порядок №1492), що призвело до завищення ФОП ОСОБА_3 суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (показники рядків 22 та 24 податкової декларації за січень 2014 року), на 91089,00грн.
Наведені висновки обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_3 фактично у попередніх податкових періодах мав право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що виникло у нього за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, періоди виникнення якого квітень 2008 року - грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та листопад 2010 року, однак, не скористався правом на отримання суми бюджетного відшкодування в межах строку, встановленого п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, та відповідних заяв до відповідача не подавав, тому не мав після спливу вказаних строків відносити вищеозначену суму нього залишку від'ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (показники рядків 22 та 24 податкової декларації за січень 2014 року).
На підставі акту перевірки від 19.03.2014р. №882/1701/НОМЕР_1 Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 30 квітня 2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0004931701, яким ФОП ОСОБА_3 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 91089,00грн. (а.с.7).
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за січень 2014 року №9007796520 від 18.02.2014р. залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 92735,00грн. (рядок 21), а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 92692,00грн. (рядок 24).
З довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток №2 до податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року) вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду складається з сум податку на додану вартість, які виникли у наступних звітних періодах: квітень 2008 року - грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та листопад 2010 року.
Правомірність сформованого ФОП ОСОБА_3 у вищевказані періоди податкового кредиту відповідачем не заперечується, про що, зокрема, свідчить твердження останнього про наявність у позивача права на отримання відповідного бюджетного відшкодування, про яке мало бути заявлено у межах строку давності, встановленого п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.
При цьому відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п.200.3. ст.200 цього Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Водночас п.200.5. ст.200 Податкового кодексу України визначено осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування та віднесено до них тих, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), та тих, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Проте, доказів існування таких обставин у справі, що розглядається, відповідачем не надано.
Відповідно до п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Згідно п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 102.5 статті 102 цього Кодексу передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Судом встановлено, що у даному випадку ФОП ОСОБА_3 в порядку приписів п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України було прийнято рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, та оформлено таке рішення шляхом подання відповідної декларації з податку на додану вартість.
Про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що виникло протягом 2008-2010р.р., позивач у декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року не заявляв, про що свідчать Додатки до цієї декларації Д3 та Д4, а також рядки 23.1 та 23.2 самої декларації, в яких має зазначатися сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Сума залишку від'ємного значення податку на додану вартість була віднесена ним до рядку 24 декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року згідно приписів п.п.4.6.6 п.4.6 Порядку №1492, яким встановлено, що залишок від'ємного значення (для декларації 0101 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) період).
Зважаючи на те, що приписами ст.200 Податкового кодексу України передбачено можливість самостійного прийняття платником податку на додану вартість рішення про використання від'ємного значення цього податку, у разі відсутності у такого платника податку податкового боргу, як шляхом бюджетного відшкодування, так і шляхом включення до податкового кредиту наступного податкового періоду, платник податку на власний розсуд може прийняти рішення про використання чи не використання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності на те передбачених Податковим кодексом України підстав.
При цьому суд зазначає, що ні наведеною нормою ст.200 Податкового кодексу України, ні чинним законодавством України не встановлено граничних строків для обліку бюджетного відшкодування, заявленого до зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, і не передбачено можливості позбавлення платника податку права на декларування залишку від'ємного значення податку на додану вартість до повного його погашення у разі, якщо останній не скористався правом на звернення з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом 1095 днів.
Крім того, зі змісту п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України вбачається, що нею встановлюються саме порядок та строки для повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів або їх відшкодування, і не регулюються питання зарахування належної платнику податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.
Аналогічна позиція була висловлена в листі ДПС України від 12.01.2012р. №808/7/15-3417-16, в якому зазначалося, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.
Таким чином, ФОП ОСОБА_3 правомірно відображено від'ємне значення з податку на додану вартість в рядку 24 декларації з ПДВ за січень 2014 року, що спростовує висновки відповідача, викладені в акті, та свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав виключення суми податку на додану вартість з бюджетного відшкодування та передбачено, що у разі, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а)у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б)у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в)у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Підстави виключення суми податку на додану вартість з бюджетного відшкодування, передбачені п.200.14. ст.200 Податкового кодексу України, у даному випадку відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
При цьому суд, керуючись приписами ч.2 ст.11 КАС України, вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, відповідно до яких позивач просив визнати протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не заявляючи позовних вимог про його скасування, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, а спосіб захисту, обраний позивачем, є недостатнім для позову, тому суд, визнаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, приймає рішення про його скасування.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 182грн. 70коп., що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи (а.с.2-3), а відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 182грн. 70коп.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області форми «В4» від 30.04.2014р. №0004931701.
Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п.2225712532) судові витрати із сплати судового збору у сумі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).
Суддя ОСОБА_6