"17" листопада 2015 р.Справа № 916/1930/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Величко Т.А., Таран С.В.
Склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.10.2015р.
при секретарі - Альошиній Г.М.
за участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від 1 відповідача: не з'явився
Від 2 відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” та Приватного підприємства „Вікторія - Н”
на рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2015 року
по справі № 916/1930/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства „КРЕДІ ОСОБА_1”
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта”
2. Приватного підприємства „Вікторія - Н”
про: визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити кредиторські вимоги до передавального акту
У травні 2015 року ПАТ „КРЕДІ ОСОБА_1” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” про визнання кредиторських вимог за кредитними договорами № 617-Ю від 06.12.2006р. і № 287-А від 22.06.2007р. на загальну суму 952 789,94 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ „Вадіта”.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що в порушення умов кредитного договору № 617-Ю від 06.12.2006р. та кредитного договору № 287-А від 22.06.2007р., укладених між Акціонерним товариством «Індустріально - експортний ОСОБА_1», повним правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Вадіта», останній не повернув отримані від Банку кредитні кошти і не сплатив проценти за користування ними, у зв'язку з чим рішеннями господарського суду Одеської області від 22.03.2010р. у справі № 17/1-10-803 та від 25.05.2010р. у справі № 25/57-10-1486 з відповідача на користь Банку було стягнуто заборгованість по кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та пеню на загальну суму 952 789,94 грн., які до теперішнього часу не виконані. 18.09.2014 року в Бюлетені державної реєстрації було опубліковано оголошення про те, що учасниками ТОВ „Вадіта” прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації та відповідний запис про прийняте рішення внесено до ЄДР 12.09.2014 року, у зв'язку з чим позивач направив голові ліквідаційної комісії відповідача заяву про визнання його кредиторських вимог, в задоволенні якої було відмовлено, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2015 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Приватне підприємство „Вікторія - Н”.
В процесі розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і останньою заявою від 10.07.2015 року просив господарський суд визнати його кредиторські вимоги до ТОВ «Вадіта» за кредитними договорами №617-Ю від 06.12.2006р. і № 287-А від 22.06.2007р. в загальній сумі 952789,94 грн. та зобов'язати включити їх до передавального акту в частині зобов'язань, які визнані комісією з припинення (реорганізації) ТОВ «Вадіта».
Як стверджував позивач, йому стало відомо, що між ТОВ «Вадіта» та ПП „Вікторія - Н” 06.12.2014р. було підписано передавальний акт, за яким від ТОВ «Вадіта» до ПП „Вікторія - Н” було передано за актом № 3 приймання - передачі зобов'язання, які визнані комісією з припинення (реорганізації) та за актом № 4 приймання - передачі боргових зобов'язань, які не визнані комісією з припинення (реорганізації), який затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Вадіта» № 20 від 06.12.2014р. При цьому, вимоги позивача в сумі 952 789,94 грн. були включені до акту № 4 приймання - передачі боргових зобов'язань, які не визнані комісією з припинення (реорганізації).
Відзиви на позовну заяву від відповідачів не надходили.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17 липня 2015 року (суддя -Демешин О.А.) позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Визнано кредиторські вимоги ПАТ„КРЕДІ ОСОБА_1” до ТОВ „Вадіта” за кредитним договором № 617-Ю від 06.12.2006р. та кредитним договором № 287-А від 22.06.2007р. в загальній сумі 952789, 94 грн. Зобов'язано ТОВ „Вадіта” та ПП „Вікторія-Н” включити до Передавального акту від 06 грудня 2015р. кредиторські вимоги ПАТ „КРЕДІ ОСОБА_1” в сумі 952789,94 грн. Стягнуто з ТОВ „Вадіта” на користь ПАТ „КРЕДІ ОСОБА_1” 1218 грн. судового збору.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідачі звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять застосувати позовну давність до основних та додаткових вимог позивача і ухвалити рішення про відмову у позові.
Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „КРЕДІ ОСОБА_1” заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 87, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.12.2006 року між Акціонерним товариством „ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК” (ОСОБА_1), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „КРЕДІ ОСОБА_1”, та ТОВ „Вадіта” (позичальник) було укладено кредитний договір № 617-Ю, за умовами якого ОСОБА_1 відкриває позичальнику відзивну поновлювальну кредитну лінію у розмірі 500 000, в рамках якої ОСОБА_1 надає позичальнику кредит, з кінцевим строком погашення до 05.12.2008р., для поповнення обігових коштів, з відсотковою ставкою: 22% річних, а позичальник зобов'язався забезпечити повне погашення кредиту, відсотків за кредитом та плати за обслуговування кредитної лінії в строк до 05.12.2008р.
22.06.2007 року між Акціонерним товариством „ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК” (ОСОБА_1), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „КРЕДІ ОСОБА_1”, та ТОВ „Вадіта” (позичальник) було укладено кредитний договір № 287-А, за умовами якого ОСОБА_1 надає, позичальник отримує кредит у розмірі 411 600 грн., строк користування кредитом до 22.06.2010 року включно, для придбання автомобільного крану на базі вантажного автомобіля МАЗ -533702, з процентною ставкою: 18% річних, а позичальник зобов'язався забезпечити повне погашення кредиту, процентів за кредитом та комісій в строк до 22.06.2010р.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 617-Ю від 06.12.2006р., між ТОВ „Вадіта” та Акціонерним товариством „ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК” було укладено договір застави майнових прав від 06.12.2006р., а також договір застави товарів на складі від 06.12.2006р. та договір застави від 22.06.2007р. Предметом застави за вказаним договором є вантажний кран 10-20 АК КТА-18 на базі вантажного автомобілю МАЗ-533702-246, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ-2 ДАІ м. Одеси 21.06.2007р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2010 року у справі № 17/1-10-83 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Вадіта” на користь ПАТ „ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК” заборгованість в розмірі 629 897,74 грн. за кредитним договором № 617-Ю від 06.12.2006р., з яких 499 908,03 грн. неповернутого кредиту, 59 640,02 грн. відсотків за користування кредитом, 63879,42 грн. пені, 6234,27 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ, на виконання якого 26.04.2010 року господарським судом було видано відповідний наказ.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2010 року у справі № 25/57-10-1486 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Вадіта” на користь ПАТ „ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК” заборгованість в розмірі 322 892,20 грн. за кредитним договором № 287-А від 22.06.2007р., з яких: 68600 грн. поточної заборгованості за кредитом, 171 500 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 53530,52грн. заборгованості по сплаті відсотків за кредитом, 20242,18 грн. пені за порушення строку повернення кредиту, 5589, 20 грн. пені за порушення строку сплати відсотків за кредитом, 3194,72 грн. державного мита та 235,58 грн. витрат на ІТЗ, на виконання якого 04.06.2010 року господарським судом було видано відповідний наказ.
Належних доказів, які б свідчили про повне чи часткове виконання зазначених судових рішень в матеріалах справи не міститься.
З 12.09.2014 року ТОВ «Вадіта» знаходиться в стадії припинення за рішенням його засновників (учасників), що підтверджується наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з ЄДРПОУ.
10.11.2014 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії з припинення ТОВ «Вадіта» з заявою № 13206/5162, в якій просив визнати його кредитором за грошовими вимогами про стягнення з ТОВ «Вадіта» заборгованості в загальному розмірі 952789,94 грн., з яких: - 740 008,03 грн. заборгованість за основним зобов'язанням; - 113 170,54 грн. заборгованість по сплаті відсотків; - 89710,80 грн. заборгованість по пені за порушення умов кредитного договору; - 9 900,57 грн. судові витрати, та включити їх до реєстру майнових вимог кредиторів.
У відповідь на це звернення, голова ліквідаційної комісії з припинення відповідача листом повідомив позивача про неможливість задоволення його кредиторських вимог у зв'язку з неподанням позивачем первинних документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів на суму 500 000 грн. по кредитному договору № 617-Ю від 06.12.2006р. та грошових коштів на суму 411600 грн. по кредитному договору № 278-А від 22.06.2007р., а також судових рішень чи інших виконавчих документів (а не їх копії), за підписом особи, повноваження якої засвідчені належним чином, згідно наказу Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. № 55.
Вказаний лист було отримано позивачем 08.12.2014р. за вх. № 11972, про що ним зазначено у позовній заяві.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Вадіта», оформлених протоколом № 20 від 06.12.2014р., та рішенням засновника ПП „Вікторія-Н” № 5-15 від 06.12.2014р. затверджено передавальний акт від 06.12.2014р., складений та підписаний комісією з припинення ТОВ «Вадіта» і директором ПП „Вікторія-Н”, згідно з яким під час припинення (реорганізації) ТОВ «Вадіта» шляхом приєднання, передано до ПП „Вікторія-Н”: 1. Основні засоби (акт № 1 приймання - передачі основних засобів, майна, майнових прав, немайнових прав, додаток № 1); 2. Поточну документацію (акт № 2 правовстановлюючі документи товариства, документи про право власності майном і майновими правами, печатки та штампи, додаток № 2); 3. Розшифровку кредиторських зобов'язань (акт № 3 - зобов'язання, які визнані комісією з припинення, додаток № 3); 4. Розшифровку кредиторських зобов'язань (акт № 4 - зобов'язання, які оспорюються кредиторами, додаток № 4); 5. Розшифровку дебіторських зобов'язань (акт № 5, додаток № 5). При цьому, як вбачається з додатку № 4 до вказаного передавального акту, вимоги ПАТ „КРЕДІ ОСОБА_1” в сумі 952 789 гривень включені до акту № 4 приймання-передачі боргових зобов'язань, які не визнані комісією з припинення (реорганізації) ТОВ „Вадіта”.
Предметом даного спору, є вимоги позивача визнати його кредиторські вимоги до ТОВ «Вадіта» за кредитними договорами №617-Ю від 06.12.2006р. і № 287-А від 22.06.2007р. в загальній сумі 952789,94 грн., які були відхилені ліквідаційною комісією ТОВ «Вадіта», та зобов'язати включити їх до передавального акту в частині зобов'язань, які визнані комісією з припинення (реорганізації) ТОВ «Вадіта».
Приймаючи рішення про задоволенні позову повністю місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 1054, 1048, 549, 104, 105, 106, 107, 110, 111, 112, 150, 256, 257 ЦК України, ст. 59 ГК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що вимоги позивача підтверджені рішеннями суду в загальній сумі 952789,94 грн. в порушення вимог закону розглянуті головою комісії ОСОБА_2 не були, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх наявних в матеріалах справи доказів, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.
Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.
Статтею 105 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
В силу ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів з достовірністю встановлено, що письмове повідомлення голови ліквідаційної комісії з припинення ТОВ «Вадіта» про відмову у задоволенні його кредиторських вимог позивач отримав 08.12.2014 року.
Отже, виходячи з положень ст. 112 ЦК України щодо права кредитора на звернення до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі отримання від неї відмови про задоволення його кредиторських вимог (або ж ухилення від їх розгляду) протягом одного місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, останнім днем строку для подання позивачем даного позову було 09.01.2015 року.
Разом з тим, із позовом позивач звернувся до господарського суду 07.05.2015 року, що підтверджується відбитком печатки підприємства поштового зв'язку на поштовому конверті.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено встановлений ч. 3 ст. 112 ЦК України місячний строк для звернення до суду з даним позовом для захисту своїх прав, внаслідок чого його кредиторські вимоги в силу указаної норми закону вважаються погашеними, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у справах зі спорів про визнання грошових вимог та включення їх до реєстру кредиторів (постанови від 13.08.2014р. у справі № 910/23637/13, від 04.12.2014р. у справі № 917/1987/13, від 01.04.2015р. у справі № 904/7129/13, від 29.07.2015р. у справі № 908/6335/14).
Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідачів в процесі розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи з цього питання не приймаються до уваги.
Відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити підставу або предмет позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з цим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду у рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що подана 10.07.2015 року позивачем заява фактично не є заявою про зміну предмету позову, оскільки вона не змінює спосіб захисту матеріально-правового інтересу позивача, як і обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, проте з урахуванням норм матеріального права конкретизує права та обов'язки суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Інші доводи скаржників, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” та Приватного підприємства „Вікторія - Н” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 17 липня 2015 року у справі № 916/1930/15 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Величко Т.А.
ОСОБА_3