Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"06" листопада 2015 р.Справа № 922/5938/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Інте Т.В.
розглянувши матеріали
позовної заяви ТОВ "Науково-Виробничий Центр Технологія ЛГМ", м. Харків
до ФОП ОСОБА_1, м. Харків
про визнання права власності
Розглянувши зазначену позовну заяву, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.
В п. 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК)
Позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Науково-Виробничий Центр Технологія ЛГМ", тобто, позовна заява містить вимогу майнового характеру.
Платіжним дорученням № 797 від 05.11.15 р. позивач сплатив судовий збір в сумі 1218,00 грн.
В той же час, в позовній заяві зазначається вартість спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Науково-Виробничий Центр Технологія ЛГМ", що становить ціну позову та складає 3615,00 доларів США.
В п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що абзацом другим частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).
Отже, ціна позову та сума судового збору, що підлягає сплаті має визначатись, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день сплати судового збору.
Суд зауважує, що позовна заява була подана в день сплати судового збору, тобто, 05.11.15 р.
Відповідно до інформації з офіційного сайту Національного банку України (http://www.bank.gov.ua), станом на 05.11.15 р., курс долара до гривні складав 23,08 грн. за 1 долар США.
За таких обставин, ціна даного позову складає 83434,20 грн. (3615,00 х 23,08), а отже, позивачем мав бути сплачений судовий збір в сумі 1251,51 грн. (1,5 відсотка ціни позову).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач судовий збір у встановленому розмірі не сплатив.
Пунктом 3.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
На підставі викладеного, позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України,
Повернути позовну заяву та додані до неї документи на 44-х аркушах, в тому числі платіжне доручення № 797 від 05.11.15 р. на суму 1218,00 грн., ТОВ "Науково-Виробничий Центр Технологія ЛГМ" без розгляду.
Суддя Т.В. Інте
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення (ст.63 ГПК України).