ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
16 листопада 2015 року Справа № 913/715/15
Провадження №15/913/715/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м.Луганськ
до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, м.Лисичанськ Луганської області
про стягнення 480419 грн 70 коп.
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю, довіреність №142 від 08.07.2015;
від відповідача - ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу, довіреність №2 від 14.01.2015; ОСОБА_3 - юрисконсульт, довіреність №3 від 14.01.2015.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” про стягнення заборгованості за активну електроенергію за договором №73 від 01.12.2010 в сумі 338063 грн 89 коп., пені в сумі 50114 грн 39 коп., 3% річних у сумі 4732 грн 11 коп., інфляційних нарахувань в сумі 87509 грн 31 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.09.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 14.09.2015.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.09.2015 розгляд справи відкладений на 01.10.2015.
Відповідач відзивом №1948 від 30.03.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що затримка оплати сталася внаслідок нездійснення розрахунків Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області за пільги та субсидії, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005; що між органом казначейства в Луганській області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лисичанської міської ради, КП “Лисичанськтепломережа”, ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання”, ДП “Енергоринок” та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України 15.06.2015 укладено Спільне протокольне рішення №20/НОМЕР_1 про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, згідно якого відповідачу перераховуються 437020 грн 00 коп., які останній перераховує позивачу по договору №73 від 01.12.2010; що позивач визнав та погодив прийняти до сплати лише існуючу за договором №73 від 01.12.2010 заборгованість відповідача, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.10.2015 була оголошена перерва до 26.10.2015.
Позивач запереченням на відзив б/н від 23.10.2015 зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2015, яка регламентує проведення взаєморозрахунків за електроенергію, не визначає цей документ саме як договір; що посилання відповідача на постанови Верховного Суду України є безпідставними, оскільки в них фігурують саме укладені сторонами договори про організацію взаєморозрахунків, необхідність укладення яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015; що реєстрація позивача жодним чином не впливає на здійснення ним господарської та фінансової діяльності; що позивач не повинен відкривати рахунки в органах Держказначейства.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.10.2015 продовжено строк розгляду справи на 15 днів по 18.11.2015; оголошено в судовому засіданні перерву на 16.11.2015.
У судовому засіданні 16.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа” (споживач, відповідач) 01.12.2010 був укладений договір №73 про постачання електричної енергії з протоколом розбіжностей, які в подальшому узгоджені в протоколі узгодження розбіжностей від 01.02.2011, за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача загальною дозволеною потужністю 2730,19 кВт, величини якої по кожному об'єкту зазначені у додатку до договору “Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача”, а споживач оплачує постачальнику кількість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).
Згідно з пп.2.3.3 п.2.2 договору споживач зобов'язався для визначення величини спожитої електричної енергії щомісячно 1 числа згідно з додатком “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”: знімати покази розрахункових засобів обліку, встановлених у споживача та інших суб'єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до його технологічних електричних мереж (субспоживачів, електропередавальної організації); підтверджувати покази розрахункових засобів обліку споживача, встановлених на об'єктах постачальника; оформляти результати відповідно до додатку “Форма “Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” та направляти уповноваженого представника до Лисичанського МЕМ за адресою: м.Лисичанськ, вул.Ворошилова, 11, для подання акту про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених договором.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.4.1 договору).
Відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 договору у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення. На суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань споживачу надаються окремі рахунки.
У п.1 додатку “Порядок розрахунків” сторони передбачили, що споживач здійснює розрахунки за електричну енергію за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та згідно з тарифними групами та класами напруги кожного приєднання. За електричну енергію, що обліковується на окремій площадці вимірювання розрахунки здійснюються за одним тарифом. Розрахунковим вважається період, який починається з 1 числа поточного місяця та триває до 30(31) числа (включно) наступного місяця.
Відповідно до п.9 додатку “Порядок розрахунків” (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.
На виконання вказаних умов договору та додатків до нього позивачем були надані відповідачеві в період з березня 2014 року по квітень 2015 року послуги з постачання електричної енергії, які відповідач оплачував частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість по оплаті за спожиту активну електроенергію в сумі 338063 грн 89 коп., за стягненням якої позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №272 від 30.09.2011 є договором енергопостачання, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України “Про засади функціонування ринку електричної енергії України” та “Про електроенергетику”.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п.9 додатку “Порядок розрахунків” до сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Факт поставки відповідачеві електроенергії за договором №73 від 01.12.2010 про постачання електричної енергії підтверджується матеріалами справи, зокрема актами прийняття-передавання товарної продукції (а.с.28, 34, 36, 38, 40) та виставленими рахунками за період з березня 2014 року по квітень 2015 року (а.с.29, 33, 35, 37, 39, 41).
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії №73 від 01.12.2010 за спожиту активну електроенергію за період з березня 2014 року по квітень 2015 року в сумі 338063 грн 89 коп.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про постачання електричної енергії №73 від 01.12.2010 за спожиту активну електроенергію за період з березня 2014 року по квітень 2015 року в сумі 338063 грн 89 коп.
Відносно доводів відповідача щодо підписання між сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, якими сторони підтвердили свою згоду сплачувати рахунки за електроенергію через протокольні рішення, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі -Порядок).
Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних доводів відповідача, оскільки вказаний Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню і ніяким чином не змінює порядок розрахунків та строків оплати за використану активну електроенергію і перетікання реактивної електроенергії, які визначені сторонами в договорі про постачання електричної енергії №73 від 01.12.2010.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 50114 грн 39 коп. суд зазначає наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пп.4.4.1 п.4.4 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені за порушення зобов'язання з оплати активної електроенергії (10-11), суд дійшов висновку що позивачем не було враховано, що Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VIII від 13.01.2015 набрав чинності з 07.02.2015, тому нарахування пені повинно здійснюватись по 06.02.2015 включно; що позивачем при розрахунку не враховано зміни облікових ставок НБУ.
Враховуючи викладене, суд вважає належним наступний розрахунок пені:
№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування пеніОблікова ставка НБУКількість днів простроченняСума пені
73/РЕМ/3/1 від 20.03.2014до 28.03.2014426624,4301.09.2014-27.09.201412,5277889,63
73/РЕМ/4/1 від 24.04.2014до 06.05.2014306691,6101.09.201412,51210,06
305590,8002.09.2014-05.11.201412,56513605,07
73/РЕМ/5/1 від 21.05.2014до 29.05.201420,7701.09.201412,510,01
73/РЕМ/10/1 від 24.10.2014до 01.11.20145811,2601.11.2014-12.11.201412,51247,76
5811,2613.11.2014-18.11.201414626,75
5417,5319.11.2014-05.02.20151479528,32
5417,5306.02.201519,515,79
73/РЕМ/11/1 від 25.11.2014до 03.12.2014205009,1803.12.2014-06.02.2015146610441,43
73/РЕМ/12/1 від 23.12.2014до 31.12.2014527750,9931.12.2014-06.02.2015143815543,35
Разом: 48298,17
З огляду на викладене, обґрунтованою є пеня за період з 01.09.2014 по 06.02.2015 в сумі 48298 грн 17 коп.
Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
13.01.2015 було прийнято Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VIІІ (далі - Закон №85-VIІІ), який був опублікований в газеті “Голос України” 06.02.2015 №21 та набрав чинності з 07.02.2015.
Відповідно до ч.1 Закону №85-VIІІ метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Частиною 2 ст.2 Закону №85-VIІІ встановлено мораторій на час, визначений у ст.1 цього Закону (до 31.12.2015), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 №1875-ІV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Абзацом 5 ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Господарський суд вважає, що в силу вказаних приписів Закону України “Про житлово-комунальні послуги” Комунальне підприємство “Лисичанськтепломережа” є виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є м.Лисичанськ Луганської області.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669-VIІ від 02.09.2014 (далі - Закон №1669-VIІ) моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року №405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.
Статтею 2 Закону №1669-VIІ передбачено, що населені пункти, де проводилася антитерористична операція, визначаються у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.
Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 розпорядженням №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).
05.11.2014 Кабінет Міністрів України розпорядженням №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р.
Розпорядження №1079-р від 05.11.2014 було оскаржено до адміністративного суду в межах справ № 826/18330/14 та № 826/18327/14.
Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Суд враховує, що ані Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, ані Законом України “Про Кабінет Міністрів України” №794-VII від 27.02.2014 (далі - Закон №794-VII) не передбачено можливості (повноважень) Кабінету Міністрів України шляхом прийняття організаційно-розпорядчого акту скасування або обмеження у інший спосіб встановленого законами України права, тому подальше прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №1079-р від 05.11.2014 (незалежно від результатів його оскарження в межах адміністративного судочинства) про зупинення дії розпорядження №1053-р від 30.10.2014 жодною мірою не впливає на наявність та існування переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Згідно з ч.1 ст.52 Закону №794-VII обов'язкові для виконання розпорядження Урядом видаються виключно на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України. Наразі відсутні норми Конституції або Законів України, які б передбачали право Уряду шляхом прийняття розпоряджень невілювати (скасовувати або обмежувати) встановлені Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” спеціальні права, які на виконання цього Закону і у встановленому ним порядку були надані відповідному колу суб'єктів, тому у господарського суду відсутні підстави для незастосування визначеного розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Судом також враховується, що зупинення дії актів Уряду відповідно до п.15 ч.1 ст.106 Конституції України та ч.6 ст.49 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” може бути здійснено лише Президентом України.
Як зазначалось вище місцезнаходженням відповідача є м.Лисичанськ Луганської області і воно включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожиту електричну енергію розповсюджується дія Закону №85-VIІІ, а відтак і мораторій на стягненні пені, нарахованої за несвоєчасні розрахунки за спожиту електроенергію. У відповідності до ч.2 ст.2 Закону №85-VIІІ вказаний мораторій встановлений до 31.12.2015, а отже до цієї дати прийняття господарським судом рішення про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси прямо заборонено законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 48298 грн 17 коп. нарахованої позивачем за період прострочення з 01.09.2014 по 06.02.2015.
Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені та інших штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси після закінчення строку дії вказаного мораторію.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” передбачено, що згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур'єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат по рахунках №73/РЕМ/3/1 від 23.03.2015 та №73/РЕМ/4/1 від 29.04.2015 за період з квітня 2015 року по червень 2015 року (включно) в сумі 87509 грн 31 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 81348 грн 30 коп., оскільки по рахунку №73/РЕМ/4/1 від 29.04.2015 нарахування інфляційних повинно здійснюватись не з травня 2015 року, а тільки за червень 2015 року, враховуючи приписи пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.
Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок позивача є невірним та навести власний розрахунок інфляційних втрат:
№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції
73/РЕМ/3/1 від 23.03.2015до 31.03.2015562070,69Квітень 2015 року114,078689,90
59133,68Травень 2015 року-червень 2015 року102,60881542,68
73/РЕМ/4/1 від 29.04.2015до 09.05.2015278930,21Червень 2015 року100,41115,72
Разом:81348,30
Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4732 грн 11 коп. за період з 31.03.2015 по 17.08.2015 підлягає задоволенню повністю, оскільки наведений позивачем їх розрахунок (а.с.12), є правильним, зроблений у відповідності до норм діючого законодавства та даних первинних документів.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, вул.Баумана, б.17, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 13401321, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м.Луганськ кв.Гайового, б.35А, м.Луганськ, ідентифікаційний код 31443937, фактична адреса: вул.Ворошилова, б.11, м.Лисичанськ Луганської області, на п/р зі спеціальним режимом використання №260323269060 філія ЛОУ АТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937 заборгованість за активну електроенергію в сумі 338063 грн 89 коп., на п/р №26002442374 в АТ “ОСОБА_4 Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31443937, інфляційні втрати в сумі 81348 грн 30 коп., 3% річних у сумі 4732 грн 11 коп., судовий збір у сумі 8482 грн 89 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.11.2015.
Суддя С.В. Смола