Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"16" листопада 2015 р. Справа № 911/4665/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рона інжиніринг”
до відповідача ОСОБА_1 підприємства Данилівської сільської ради
про стягнення 1595,57грн
Суддя С.І.Чонгова
Представники:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №4 від 05.05.2015);
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Рона інжиніринг” (далі - ТОВ “Рона інжиніринг”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства Данилівської сільської ради про стягнення 1597,57грн у т.ч.:
- 1515,68грн - пеня за періоди: з 01.07.2015 по 03.09.2015; 05.09.2015 по 29.09.2015; 01.10.2015 по 06.10.2015;
- 79,89грн - 3% річних за періоди: з 01.07.2015 по 03.09.2015; 05.09.2015 по 29.09.2015; 01.10.2015 по 06.10.2015.
Вимоги позивача мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №211 від 09.04.2015 про надання послуг в частині оплати наданих послуг у встановлений договором строк (а.с.2-6).
Відповідач у справі - Комунальне підприємство Данилівської сільської ради у своєму відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем за надані позивачем послуги сплачено кошти в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання 16.11.2015 не з'явився про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с.55).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
09.04.2015 між сторонами у справі - ТОВ “Рона інжиніринг” (далі - виконавець) та ОСОБА_1 підприємством Данилівської сільської ради (далі - замовник) укладено договір № 211 про надання послуг (а.с.10-12, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з гідродинамічного очищення каналізаційно-насосної станції у військовому містечку №21, с. Данилівка, Васильківського р-ну, Київської області.
Згідно п. 1.2 договору, замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені п. 1.1 вказаного договору.
Як визначено п. 1.3 вказаного договору, надані послуги передаються виконавцем замовнику на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується обома сторонами. Під актом сторони розуміють акти складені за типовою формою КБ-2В та довідки складені за типовою формою КБ-3.
Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума договору складає 35 804,40грн у т.ч. ПДВ 5967,40грн.
Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору, за надані послуги за договором, замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття робіт наданих послуг; оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточних рахунок виконавця.
При цьому, відповідно до п. 3.3 договору, сторони погодились, що кінцевий термін оплати замовником наданих і прийнятих послуг з урахуванням п. 3.2 здійснюється не пізніше 30.06.2015.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору, позивачем надано відповідачу послуги на суму 35 804,40грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (а.с.13-16) та довідкою про вартість виконаних робіт за травень 2015 року (а.с.17-18), що підписані сторонами.
Відповідачем сплачено за надані йому позивачем послуги 35 804,40грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.23-27, 47-51). Проте, зазначені послуги сплачені з простроченням строку, що витікає з дат платіжних доручень.
Таким чином, станом на 07.10.2015 відповідач повністю розрахувався за надані послуги, що не заперечується сторонами у справі, проте позивачем зазначено, що такі розрахунки здійснювались не у строки, визначені договором.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено спеціальною нормою, яка регулює відносини з надання послуг, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Сторонами у договорі встановлено строк виконання зобов'язання з оплати - 10 календарних днів, але кінцевим терміном оплати сторони узгодили 30.06.2015.
Відповідачем взяті на себе зобов'язання в частині оплати наданих послуг в установлений договором строк не виконані.
В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1515,68грн за періоди: з 01.07.2015 по 03.09.2015; 05.09.2015 по 29.09.2015; 01.10.2015 по 06.10.2015.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до п. 6.4 договору, при несвоєчасній оплаті замовником вартості наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.
Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір пені, заявлений позивачем не перевищує розміру встановленого ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Заперечуючи проти позивних вимог, відповідач посилається на те, що ним оплачені надані позивачем послуги, а також на те, що сплата таких послуг відбувалась по мірі надходження коштів. А також що підприємство відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.
Судом не приймаються вказані заперечення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Як передбачено ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання, аналогічну норму містить ст. 625 ЦК України.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю, тому у випадках порушення грошового зобов'язання не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (див. п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Таким чином, судом не приймаються до уваги заперечення щодо несвоєчасного розрахунку за надані послуги, оскільки такі факти не звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, заявленої до стягнення пені суд вважає його арифметично вірним, таким що відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 79,89грн за періоди: з 01.07.2015 по 03.09.2015; 05.09.2015 по 29.09.2015; 01.10.2015 по 06.10.2015.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача про стягнення 79,89грн процентів такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме у розмірі 1218,00грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Данилівської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рона інжиніринг” 1515,68грн пені, 79,89грн 3% річних.
3. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Данилівської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рона інжиніринг” 1218грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.11.2015
Суддя С.І. Чонгова