ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.11.2015Справа №910/24750/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Надра України"
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 133782,54 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення суми заборгованості за договором № 7/2961-Р-106М/13 від 19.12.2013 про проведення моніторингу на наукового супроводження надрокористування в розмірі 133782,54 грн., з яких: 79906,28 грн. основний борг, 34742,54 грн. інфляційні нарахування, 1799,53 грн. 3% річних від простроченої суми, 17334,19 грн. пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно договору про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування № 7/2961-Р-106М/13 від 19.12.2013 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Надра України" виконало для Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" роботи з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування з метою видобування корисних копалин на Тростянецькому родовищі відповідно до умов цього договору.
Протоколом узгодження договірної ціни на 2013 р. від 19.12.2013р. (Додаток № 2 до договору на проведення робіт по моніторингу) між позивачем та відповідачем було встановлено вартість робіт у розмірі 79906,28 грн.
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" не здійснило оплату за виконані послуги.
Тому позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 133782,54 грн., з яких: 79906,28 грн. основний борг, 34742,54 грн. інфляційні нарахування, 1799, 53 грн. 3% річних від простроченої суми, 17334,19 грн. пеня.
Ухвалою суду від 18.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24750/15, розгляд останньої призначено на 30.09.2015.
Позивач в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 07.09.2015 про порушення провадження у справі не виконав, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.09.2015 про порушення провадження у справі не виконав, хоча про день та часу судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 01030 3591175 1.
Ухвалою суду від 30.09.2015 розгляд справи відкладено на 02.11.2015 в зв'язку з неявкою представників сторін, задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи та необхідністю витребування доказів.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 30.09.2015 про відкладення розгляду справи не виконав, про день та часу судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 01030 3591313 4.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.11.2015 розгляд справи відкладено на 16.11.2015.
В судове засідання 16.11.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
встановив:
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (надалі - виконавець) та публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (надалі - замовник) 19.12.2013 року укладено договір про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування № 7/2961-Р-106М/13, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати для замовника, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування з метою видобування корисних копалин на Тростянецькому родовищі, відповідно до умов цього договору. Обсяг робіт, етапи (підетапи) та строки їх виконання наведені в календарному плані (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього договору та складається виконавцем щорічно (п. п. 1.1, 1.2 договору).
Додатком №1 до Договору від 19.12.2013 р. є календарний план на 2013 рік (Тростянецьке родовище) згідно із яким визначені: найменування етапу: вивчення вихідних матеріалів від замовника. Аналіз програми робіт замовника, складання календарного плану з моніторингу та наукового супроводження, підготовка укладання договору з проведення моніторингу та наукового супроводження виконання Надрокористувачем особливих умов надрокористування. Вивчення умов спеціального дозволу та угоди про користування надрами. Ознайомлення з геологічною характеристикою родовища та програмою робіт на Тростянецькому родовищі. Підготовка річного звіту для замовника для Держгеонадр України. Строки виконання етапу - грудень 2013 року.
Відповідно до п. 5.1. договору, вартість робіт за цим договором визначається Протоколом узгодження договірної ціни у додатках до цього договору на проведення робіт, який є невід'ємною частиною цього договору.
Протоколом узгодження договірної ціни на 2013 р. від 19.12.2013р. (Додаток № 2 до договору на проведення робіт по моніторингу) між позивачем та відповідачем було встановлено вартість робіт у розмірі 79906,28 грн.
У п.п. 4.1, 4.2 договору, сторонами визначено, що по завершенню кожного етапу (підетапу) виконавець надає замовнику підписаний ним акт здавання-приймання виконаних робіт в 2-х примірниках та звіт у письмовій формі. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання звіту та акту здавання-приймання виконаних робіт, якщо вони відповідають умовам договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний та належним чином оформлений акт здавання-приймання виконаних робіт.
14.01.2014 року позивачем та відповідачем було підписано акт № Н-00000063 здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору № 7/2961-Р-106М/13 на суму 79906,28 грн. Акт підписаний обома контрагентами та скріплений їх печатками.
Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт на суму 79906,28 грн. не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою договір про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування № 7/2961-Р-106М/13 від 19.12.2013 є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 5.2 договору, замовник перераховує виконавцю попередню оплату у розмірі 100% від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом). Перерахування попередньої оплати здійснюється на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури.
Як встановлено судом, на виконання вимог п. 5.2. договору позивачем 07.11.2014 було направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру № Н-00000756 від 03.11.2014 на суму 79906,28 грн. для перерахування грошових коштів за виконані позивачем роботи, отриманий останнім 10.11.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03047 0185172 1.
Проте, відповідач в порушення умов п. 5.2. договору не виконав свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів, враховуючи, що 24.11.2014 року сплило 10 банківських днів з дати отримання ПАТ "Укрнафта" рахунку-фактури для оплати робіт по Договору.
Згідно з п. 2.1.2. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами цього договору, здійснювати оплату за виконані роботи.
Доказів здійснення оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 79906,28 грн., суду не надано.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений договором, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 79906,28 грн.
Позивач за прострочення строків сплати за виконані роботи, керуючись пунктом 6.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 17334,19 грн. пені за період прострочення з 25.11.2014 року по 23.05.2015 року.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У разі несвоєчасного перерахування попередньої оплати замовника сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань з оплати. ( п. 6.2 Договору).
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 17334,19 грн. за визначений позивачем період.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 34742,54 грн. інфляційних втрат та 1799,53 грн. 3% річних.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що сума, розрахована позивачем є обргунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі 1799,53 грн.
Перерахувавши втрати від інфляції, суд дійшов висновку, що сума втрат від інфляції становить за визначений позивачем період 33825,35 грн. За таких умов вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції у сумі 34742,54 грн., підлягають частковому задоволенню у розмірі 33825,35 грн.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32-34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, 75, ст. ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код 00135390) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 54, код 31169745) заборгованість у розмірі 79906 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шість) грн. 28 коп., індекс інфляції в розмірі 33825 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять п'ять) 35 коп., 3 % річних - 1799 (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 53 коп., пеню в розмірі 17334 (сімнадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 19 коп. та 1992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 98 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.11.2015
Суддя І.В.Усатенко