ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.11.2015Справа №910/24634/15
За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради
"Білоцерківтепломережа"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"
про стягнення 61821,05 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення боргу за договором № 00621 від 19.08.2011 про надання послуг в розмірі 61821,05 грн., з яких: 48149,07 грн. заборгованість, 10057,11 грн. пеня, 3097,87 грн. інфляції, 517,00 грн. 3% річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.08.2011 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" укладено договір № 00621 про надання послуг.
В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 48149,07 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 48149,07 грн., інфляційних втрат в розмірі 3097,87 грн., трьох процентів річних в розмірі 517,00 грн.,пені в розмірі 10057,11 грн.
Ухвалою суду від 17.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24634/15, розгляд останньої призначено на 28.09.2015.
Позивачем подано документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 17.09.2015 про порушення провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про доручення документів до матеріалів справи.
Представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про доручення поданих відповідачем документів до матеріалів справи.
Суд долучив подані відповідачем документи: статут відповідача, виписку з ЄДРПОУ, довіреність представника відповідача.
В зв'язку з неявкою відповідача та заявленим клопотанням про відкладення розгляду справи суд, керуючись ст.. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 02.11.2015.
Позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджено поштовим повідомленням № 01030 35912766.
В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування доказів суд відклав розгляд справи на 16.11.2015.
В судове засідання 16.11.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Встановив :
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
19.08.2011 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (замовник) укладено договір № 00621 про надання послуг.
Відповідно до п.1.1, 1.7 Договору, виконавець надає замовнику послуги з користування ділянкою (надалі іменується, як місце розташування) відповідно до схеми розташування, яка є невід'ємною частиною вказаного договору, для розміщення металевої шафи з обладнанням широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет з невід'ємним правом підвісу зовнішніх антенно-фідерних пристроїв зазначеної станції на визначених сторонами ділянках димової труби, а замовник здійснює оплату наданих послуг в розмірі та порядку визначеним даним договором. По завершенню строку дії даного договору, сторони підписують акт припинення наданих послуг, який підписується по результатам демонтажу обладнання у повному обсязі і звільнення місця розташування у стані не гіршому ніж до розміщення обладнання на ньому. Дата повернення місця розташування є дата підпису відповідного акту сторонами.
На підтвердження факту надання послуг позивач надав до матеріалів справи акти здачі-приймання виконаних робіт згідно договору про надання послуг № 00621 від 19.08.2011: акт № 5-40 від 31.01.2015 про надання послуг з розміщення обладнання доступу до мережі Інтернет замовника за січень 2015 на суму 6619,45 грн.; акт № 5-103 від 28.02.2015 про надання послуг з розміщення обладнання доступу до мережі Інтернет замовника за лютий 2015 на суму 6970,28 грн.; акт від 31.03.2015 про надання послуг з розміщення обладнання доступу до мережі Інтернет замовника за березень 2015 на суму 7723,07 грн.; акт № 5-233 від 30.04.2015 про надання послуг з розміщення обладнання доступу до мережі Інтернет замовника за квітень 2015 на суму 8804,30 грн.; акт № 5-338 від 31.05.2015 про надання послуг з розміщення обладнання доступу до мережі Інтернет замовника за травень 2015 на суму 8997,99 грн.; акт № 5-415 від 30.06.2015 про надання послуг з розміщення обладнання доступу до мережі Інтернет замовника за червень 2015 на суму 9033,98 грн. Акти підписані та скріплені печатками контрагентів. Загальна вартість послуг, наданих за вказаними актами складає 48149,07 грн.
Згідно пп. 2.2.3. п. 2.2 Договору, виконавець має право нараховувати та отримувати від замовника своєчасну плату за надані послуги, штрафні санкції, компенсацію витрат за спожиту обладнанням замовника електроенергію згідно з тарифами енергопостачальної організації, оплату вартості страхового платежу та інші обумовлені цим договором платежі.
У відповідності до пп. 2.3.4, 2.3.10, п.2.3 Договору, замовник зобов'язаний: надати на протязі 30 календарних днів з моменту підписання акту готовності санітарний паспорт та акт про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації з повним пакетом виконавчої документації; своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені договором платежі.
До матеріалів справи надано копію акту готовності по договору про надання послуг № 00621 від 19.08.2011, відповідно до якого місце розташування знаходиться на території КП БМР "БЦТМ" за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Шкільна, 13-а та перебуває в задовільному технічному стані, може використовуватись в цілях, визначених у вищезазначеному договорі і не потребує проведення попередніх підготовчих робіт.
Плата за 1 місяць надання послуг, згідно даного договору, складає 5000,00 грн. Розмір плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць. Всі обумовлені цим договором платежі здійснюються замовником щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця до 15 числа місяця, що настає за звітним, згідно відповідних рахунків виконавця.(п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору).
До матеріалів справи надано рахунки-фактури, виставлені відповідачеві, на оплату послуг по розміщенню обладнання базової станції стільникового зв'язку за договором № 00621 від 19.08.2011: № 5-40 від 31.01.2015 за січень 2015 на суму 6619,45 грн.; № 5-103 від 28.02.2015 за лютий 2015 на суму 6970,28 грн.; № 5-152 від 31.03.2015 за березень 2015 на суму 7723,07 грн.; № 5-233 від 30.04.2015 за квітень 2015 на суму 8804,30 грн.; № 5-338 від 31.05.2015 за травень 2015 на суму 8997,99 грн.; № 5-415 від 30.06.2015 за червень 2015 на суму 9033,98 грн. Позивач виставив відповідачеві рахунків на суму 48149,07 грн.
На підтвердження факту направлення відповідачеві рахунків-фактур та отримання їх відповідачем, позивач надав до матеріалів справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення: № 09109 0087178 0 отримано 29.04.2015, № 09109 0089081 4 отримано 13.07.2015, № 09109 0087228 0 отримано 22.06.2015, № 09109 0087077 5 отримано 17.04.2015, № 09109 0085523 7 отримано 19.03.2015, № 09109 0085436 2 отримано 19.02.2015.
Згідно з п. 8.1, 8.2 Договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє 11 місяців. Даний договір може бути переукладено на новий строк за спільною згодою сторін. Якщо жодна із сторін не зробить письмової заяви про припинення або зміни до договору протягом 30 днів до закінчення дії договору, до договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази незгоди відповідача щодо кількості або вартості отриманих з січня 2015 року по червень 2015 року послуг.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не сплачено за надані позивачем послуги у розмірі 48149,07 грн. Факт наявності основної заборгованості за договором № 00621 від 19.08.2011 у розмірі 48149,07 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3097,87 грн., три проценти річних у розмірі 517,00 грн., пеню у розмірі 10057,11 грн.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати рахунків з вини замовника, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожний день прострочення.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено існування у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 48149,07 грн. в зв'язку з не належним виконанням зобов'язань. Контрагенти в договорі передбачили відповідальність недобросовісної сторони за неналежне виконання своїх договірних зобов'язань у вигляді пені. За таких умов вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.
Позивачем надано розрахунок пені на суму 10057,11 грн.
Суд не погоджується з наданим розрахунком, оскільки позивачем пеня на суму 6619,45 грн. розрахована більше ніж за 6 місяців, що суперечить нормі ст. 232 ГК України. Крім того, при здійсненні розрахунку на решту сум заборгованості позивач не врахував зміну облікової ставки НБУ.
Згідно перерахунку, здійсненому судом, сума пені становить 9892,89 грн. Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10057,11 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 9892,89 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором № 00621 від 19.08.2011., суд вважає вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції та 3% річних обґрунтованими.
Позивач надав розрахунок суми 3% річних у розмірі 517,00 грн., з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
З розрахунком позивача суми втрат від інфляції суд не погоджується, оскільки позивачем не враховано місяці, коли мала місце дефляція, тобто сума інфляційних втрат мала бути зменшена в зв'язку з відсутністю інфляційних процесів.
Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції за період, вказаний позивачем, становить 2545,89 грн. Тобто вимоги позивача про стягнення суми втрат від інфляції у розмірі 3097,87 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2545,89 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з частковим задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 1203,89 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 5/1, літера А, ідентифікаційний код 30753866) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09109, м. Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3, ідентифікаційний код 04654336) суму основного боргу 48149 (сорок вісім тисяч сто сорок дев'ять) грн. 07 коп., втрати від інфляції в розмірі 2545 (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 89 коп., три проценти річних в розмірі 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 9892 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 89 коп. а також судовий збір в розмірі 1203 (одна тисяча двісті три) грн. 89 коп.
3. В іншій частині позову відмовити
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.11.2015
Суддя І.В.Усатенко