ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.11.2015Справа №910/25750/15
За позовом Міністерства внутрішніх справ України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"
про стягнення 78 727,59 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Козелько Є.А. (довіреність № 90/2014 від 24.04.2014)
від відповідача Гура Н.І. (довіреність № б/н від 01.07.2015)
Позивач - Міністерство внутрішніх справ України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром " про стягнення штрафних санкцій у сумі 78 727,59 грн. за договором про закупівлю взуття різного, крім спортивного, захисного та ортопедичного від 29.10.2015 № 326-ю.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 29.10.2015 № 326-ю в частині повної своєчасної поставки продукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі 910/25750/15, розгляд справи призначено на 20.10.2015.
20.10.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка (б/н, б/д).
20.10.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: документи по справі (клопотання про залучення до справи додаткових доказів № 1911 від 19.10.2015) та клопотання про відкладення розгляду справи (№ 1912 від 20.10.2015), а також відзив на позовну заяву.
У поданому відзиві відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій до 40 000,00 грн. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин, що призвело до порушення строків поставки товару.
В судове засідання 20.10.2015 з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання 20.10.2015 не з'явився, проте, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
05.11.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, у яких останній заперечує проти доводі викладених у відзиві та зазначає, що форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, настали до укладення договору між сторонами, під час дії договору будь-яких повідомлень від відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин не надходило.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.11.2015 р. позовні вимоги визнав, надав усні пояснення по справі.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 12.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
29.10.2014 р. між Міністерством внутрішніх справ України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таланлегпорм" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю взуття різного, крім спортивного, захисного та ортопедичного (черевики з високими берцями утеплені) (код згідно з ДКПП: 15.20.1) № 326ю (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 р. поставити покупцю черевики з високими берцями утеплені (код згідно з ДКПП: 15:20.1 - взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами та вартість одиниці товару визначається у специфікації (додаток № 1).
Згідно з п. 3.1. Договору, ціна даного Договору становить 3 706 507,62 грн., у т.ч. ПДВ 617 751,27 грн. Ціна Договору включає вартість пакування, маркування та транспортування товару до одержувача покупця.
Положеннями п. 5.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару 4 (чотирма) партіями в термін до 17 листопада 2014 року за адресою одержувача покупця: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28, при цьому 1 (перша) партія товару у кількості 1 619 пар в термін до 03 листопада 2014 року, 2 (друга) партія товару у кількості 1 500 пар в термін до 07 листопада 2014 року, 3 (третя) партія товару у кількості 1 500 пар в термін до 12 листопада 2014 року, 4 (четверта) партія товару у кількості 2 000 пар в термін до 17 листопада 2014 року.
Датою поставки кожної партії товару вважається дата отримання його одержувачем покупця та оформлення, у встановленому чинним законодавством порядку, акту на прийом матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення МВС України (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 6.3.1. Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару в строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним Договором.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що поставка товару здійснювалась відповідачем із простроченням термінів, передбачених договором: 1-а партія (980 пар) - 19 листопада 2014 року; 2-а партія (830 пар) - 21 листопада 2014 року; 3-я партія (2009 пар) - 03 грудня 2014 року; 4-а партія (2000 пар) - 04 грудня 2014 року; 5-а партія (800 пар) - 17 грудня 2014 року.
14.04.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.04.2015 р. вих. № 12/3-2244, у якій вимагав сплатити штрафні санкції за порушення термінів поставки у розмірі 78 727,59 грн.
За твердженням позивача, вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є Договором поставки.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 6.3.1 Договору сторони встановили обов'язок відповідача забезпечити поставку товарів у строки, встановлені Договором.
В порушення умов Договору відповідач у строки, встановлені Договором, товар не поставив, що підтверджується видатковими накладними № T-ROM02462 від 19.11.2014 р., № T-ROM02475 від 20.11.2014 р., № T-ROM02613 від 02.12.2014 р., № T-ROM02633 від 04.12.2014 р., № T-ROM02854 від 16.12.2014 р., та актами про приймання матеріальних цінностей № 14-06/321 від 19.11.2014 р., № 14-06/327 від 21.11.2014 р., № 14-06/390 від 03.12.2014 р., № 14-06/403 від 04.12.2014 р., № 14-06/461 від 17.12.2014 р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 4 ст. 230 ГК України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Дії відповідача є порушенням прийнятих на себе за Договором зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 7.2 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З огляду на зазначений пункт Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 78 727,59 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення кожної партії товару окремо, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну вірність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 78 727,59 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 40000,00 грн. у зв'язку із форс-мажорними обставинами, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до п. 8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Пунктом 8.2. Договору встановлено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за даним Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Згідно з п. 8.3. Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за даним договором.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач надав суду докази у підтвердження форс-мажорних обставин, зокрема, висновок Торгово-промислової палати України від 15.08.2014 р. № 2376/05-4 про форс-мажорні обставини, копію сертифікату № 673 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (від 29.09.2014 р. № 3409/05-4), копію сертифікату № 1961 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (від 28.11.2014 р. № 5453/05-4).
Однак, дослідивши надані відповідачем докази суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на виконання п. 8.2. договору, яким передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за даним договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Крім того, відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору, однак відповідач посилається на форс-мажорні обставини, які виникли ще до укладення Договору між сторонами.
Також суд бере до уваги той факт, що докази, надані відповідачем на підтвердження форс-мажорних обставин не стосуються правовідносин між позивачем та відповідачем.
За таких обставин, господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, факт прострочення відповідачем терміну поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 33-34 ГПК України, не спростований, а тому суд вважає позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 78 727,59 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, буд. 77, код 31862978) на користь Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код 00032684) 78 727,59 грн. пені та 1218,00 грн. витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2015 р.
Суддя С.О. Турчин