ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.11.2015Справа №910/24806/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
про стягнення 19 346,17 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
не з'явились
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 19 346, 17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 19.11.2012 р. № 047289, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована в Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 19346,17 грн. в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/24806/15, розгляд справи призначено на 13.10.2015.
05.10.2015 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація (лист № 7/2-28/27435 від 01.10.2015).
06.10.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (№ 167/2014-2 від 01.10.2015).
06.10.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 13.10.2015 представник позивача не з'явився, всіх витребуваних ухвалою суду від 21.09.2015 документів не надав, проте, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання 13.10.2015 також не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 21.09.2015 документів не надав, проте, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
30.10.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання 12.11.2015 р. представники сторін не з'явились.
Відповідач відзиву на позов не надав, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 12.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
19.11.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №047289, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до довідки ДАІ № 9149594 про дорожньо-транспортну пригоду, 26.01.2013 р. по вул. Пчілки, 5 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та транспортним засобом марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3
Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2013 р. у справі № 3/753/1377/13 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2013 р. водій застрахованого транспортного засобу звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування, у якій, крім іншого зазначає, що страхове відшкодування слід виплатити на рахунок СТО.
Актом огляду транспортного засобу від 01.02.2013 р. та від 24.04.2013 р. (додатковий) визначено перелік та характер пошкоджень транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Саміт Моторз Україна» № СМУ00003652 від 21.02.2013 р., № СМУ00009662 від 22.04.2013 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 20 765,57 грн.
Відповідно до страхового акту № UA2013012600030/L01/01 від 27.02.2013 р. та розрахунку суми страхового відшкодування від 27.02.2013 вирішено провести виплату страхового відшкодування у розмірі 17 237,40 грн.
Відповідно до страхового акту № UA2013012600030/L01/02 від 26.04.2013 р. та розрахунку суми страхового відшкодування від 26.04.2013 вирішено провести виплату страхового відшкодування у розмірі 3108,77грн.
01.03.2013 р. та 29.04.2013 р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 10531 від 01.03.2013 р. на суму 17 237,40 грн. та № 12216 від 29.04.2013 р. на суму 3 108,77 грн., усього на суму 20 346,17 грн.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством ""Страхова компанія "Нова" (відповідач у справі), за полісом № АВ/5094973, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу, з лімітом відповідальності за шкоду майну 50000,00 грн. та з франшизою 1000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 167/2014-02/ИР від 05.02.2015 р. про виплату страхового відшкодування у розмірі 20346,17 грн.
Однак, за твердженням позивача, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, що керувала транспортним засобом марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем, то останній взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як передбачено полісом № АВ/5094973, розмір франшизи становить 1000,00 грн., у зв'язку з чим вартість страхового відшкодування, яка повинна бути виплачена відповідачем становить 19 346,17 грн. (20346,17 - 1000= 19 346,17).
Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 19 346,17 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, код 20782312) 19346,17 грн. страхового відшкодування та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2015 р.
Суддя С.О. Турчин