ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.11.2015Справа №910/25967/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про відшкодування шкоди в розмірі 2 380,69 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
не з'явились
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в розмірі 2 380, 69 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті від 13.05.2014 р № 011071/4002/0001194, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 2 380,69 грн. в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі 910/25967/15, розгляд справи призначено на 22.10.2015.
15.10.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі (супровідний лист № ЛВ0018352 від 15.10.2015).
15.10.2015 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація (супровідний лист № 7/2-28/28362 від 12.10.2015).
В судове засідання 22.10.2015 з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання 22.10.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні 22.10.2015 надав суду пояснення щодо обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 12.11.2015 р. представники сторін не з'явились.
Відповідач відзиву на позов не надав, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 12.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
13.05.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011071/4002/0001194 (далі - Договір), зa яким був застрахований транспортний засіб марки ««Hyunday», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до довідки ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України № 9438615 про дорожньо-транспортну пригоду, 19.09.2014 р. по вул. Лісорубна-Булаховського, 2А у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Hyunday», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, та транспортним засобом марки «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2
Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення обома водіями Правил дорожнього руху України.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2014 р. у справі № 759/16101/14-п ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2014 р. страхувальник звернувся до позивача із заявою № 00152367 про подію, що має ознаки страхового випадку, у якій, крім іншого, повідомив, що у разі визнання події страховим випадком, виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО згідно виставленого рахунка на оплату.
Протоколом огляду транспортного засобу від 22.09.2014 р. визначено перелік та характер пошкоджень транспортного засобу марки «Hyunday», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до рахунку-фактури № С-2Л-00075 від 08.10.2014 р., виставленого ФОП ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Hyunday», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 5626,00 грн.
17.10.2014 р. позивач на підставі страхового акту № 00152367 від 15.10.2014 р., виплатив страхове відшкодування у розмірі 4 761,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 016878 від 17.10.2014 р.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач у справі), за полісом № АІ/1049423, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу, з лімітом відповідальності за шкоду майну 50 000,00 грн. та нульовою франшизою.
30.10.2014 р. позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача із заявою вих. № 07093 на виплату страхового відшкодування, у якій просив виплатити грошові кошти у розмірі 2 380,69 грн.
Вказану заяву відповідач отримав 30.10.2014 р., що підтверджується відміткою відповідача на вказаній заяві.
За твердженням позивача, вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини, і шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності).
Так особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них при наявності вини обох володільців, то розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного (постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").
Враховуючи обставини, встановлені постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03.10.2014 р. № 759/16101/14-п, суд приходить до висновку про однакову ступіть вини обох водіїв у спричиненні ДТП.
Таким чином, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" є відповідальною особою за частину завданих збитків власнику транспортного засобу марки «Hyunday», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у частині 50% від визначеної суми збитку.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі страхового акта та розрахунку страхового відшкодування, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 4 761,38 грн.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як передбачено полісом № АІ/1049423, розмір франшизи становить 0 грн., у зв'язку з чим вартість матеріального збитку, яка має бути відшкодована відповідачем, становить 2 380,69 грн.
Оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача 2 380,69 грн. матеріального збитку, то суд дійшов висновку, що вказана вимога є обґрунтованою.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті позивачу 2 380,69 грн. страхового відшкодування.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, код 20033533) 2 380,69 грн. страхового відшкодування та 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2015 р.
Суддя С.О. Турчин