Справа № 11/796/249/2015 Категорія КК: ч. 1 ст. 185
Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
12 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого-судді: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю прокурора: ОСОБА_5
засудженого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, фізичної особи-підприємця, не одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 15.01.2014 р. Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Судом вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у справі.
Згідно з вироком суду, 19.03.2010 p., близько 19 год. 00 хв. у ОСОБА_6 , який знаходився за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 6, на не охоронюваній стоянці, розташованій біля супермаркету «Делікатес», виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, бажаючи збагатитись за рахунок майна потерпілого, ОСОБА_6 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до легкового автомобіля «Сузукі Гранд Вітара» д.н.з. НОМЕР_1 та відчинивши задні двері, взяв з підлоги автомобіля портфель, після чого закривши двері автомобіля, з місця злочину зник. В подальшому ОСОБА_6 , діставши з таємно викраденого ним портфелю, який належав потерпілому ОСОБА_7 , гроші в сумі 200 доларів США, що згідно курсу Національного банку валют України становить 1600 грн, повернувся на місце вчинення злочину та, відчинивши задні праві двері автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_1 , поклав назад таємно викрадений ним портфель, після чого з місця вчинення злочину зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_6 подав апеляцію з доповненнями, у якій просить скасувати вирок суду і закрити провадження у справі
Вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, під час досудового слідства, а також судом порушено вимоги КПК України.
Зокрема, суд першої інстанції у вироку незаконно і необґрунтовано посилається на речовий доказ - відеокасету, яка була втрачена і судом був встановлений цей факт в судовому засіданні, а також посилається на докази, одержані незаконним шляхом.
Зазначає, що слідчі дії під час досудового слідства проведені не уповноваженою особою - свідком по даній кримінальній справі оперуповноваженим ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 , допит свідка ОСОБА_9 і пред'явлення фотознімка одного ОСОБА_6 для впізнання проведено без понятих. Судом першої інстанції не враховано, що свідком ОСОБА_10 надано суперечливі та не послідовні покази.
ОСОБА_6 вказує, що з фіксації перебігу судового засідання від 18 серпня 2014 року вбачається, що при його допиті він не казав, що 19 березня 2010 року знаходився на літньому майданчику кафе, він ніколи в судових засіданнях не пояснював таких фактів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 323 КПК України (1960 р.) вирок суду має бути законним та обґрунтованим, підтвердженим перевіреними в судовому засіданні доказами, ґрунтуватись на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин та доказів по справі в їх сукупності і відповідати вимогам закону.
Судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК України і призначенні йому покарання вказані вимоги кримінального і кримінально-процесуального законодавства дотримані, керуючись законом суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи і зібрані у справі докази в їх сукупності, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання кваліфікував дії засудженого і з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та особи засудженого, його відношення до скоєного, прийшов до законного та обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину та про призначення засудженому мінімального покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_6 про скасування вироку і закриття провадження по справі є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи і не грунутються на законі, вчинення ним злочину підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку.
Згідно п. 3.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України у справі за поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положень ч. 4 ст. 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 фактичні дані про скоєння злочину чи підготовки до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.
При оцінюванні на предмет допустимості, як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 66 КПК України (1960 р.), необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.
Конституційний суд України вважає, що подані будь-якою фізичною чи юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, лише якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених законом.
Судом першої інстанції безпосередньо досліджено в судовому засіданні і обґрунтовано визнано належними та допустимими доказами - відеозапис вчинення злочину ОСОБА_6 , зроблений ОСОБА_11 , висновок портретної експертизи № 9121/10-17 від 08 жовтня 2010 р., показання ОСОБА_11 , протокол очної ставки між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , речовий доказ - відеокасета SONY НІ-8, показання ОСОБА_9 та інші докази у справі, якими повністю доведена винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину.
Вказаним доказам суд першої інстанції дав належну оцінку в їх сукупності, повно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи, а також спростував вказаними доказами показання ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо непричетності засудженого до вчинення злочину.
Крім того, згідно вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 р. ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 КК України аналогічним способом за аналогічних обставин.
Доводи апеляційної скарги засудженого щодо істотних порушень вимог КПК України (1960 р.) при проведенні досудового розслідування та розгляді справи в суді є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Підстав для зміни чи скасування вироку суду колегією суддів не встановлено, вирок відповідає обставинам справи і здобутим доказам, яким суд дав належну оцінку, тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а тому апеляція задоволенню не підлягає, оскільки її доводи спростовуються зібраними у справі доказами в їх сукупності і суперечать повно і об'єктивно встановленим судом першої інстанції обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 р.), п. п. 11, 13, 15 Розділу XI (Перехідних положень) КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК України - без зміни.
Судді:
__________________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4