І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
12 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Музичко С.Г., Саліхова В.В.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року
в цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду, -
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк») звернулося до суду з заявою про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 36 037.37 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року у задоволенні даної заяви відмовлено .
Не погодившись з таким, ПАТ "Ідея Банк" подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової про задоволення заяви про видачу виконавчого листа. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Вказує на помилковість висновків районного суду про те, що третейським судом розглянутий спір про захист прав споживачів, який виключено з підвідомчості цього суду, оскільки пред'явлений ПАТ "Ідея Банк" позов направлений на захист порушених прав банку, а не прав відповідача - споживача банківських послуг.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, в апеляційній скарзі представник заявника просив проводити розгляд справи у його відсутність, посилаючись на відсутність можливості прибути в судове засідання у зв'язку великою завантаженістю юридичного підрозділу ПАТ "Ідея Банк".
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в цій частині, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відмовляючи у задоволені заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що справа, у якій ухвалене рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не підвідомча третейському суду відповідно до п. 14 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди".
При цьому, районний суд керувався правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи №6-64цс15.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Як убачається з матеріалів справи, 04.06.2013 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р25.178.72128, відповідно до якого ПАТ "Ідея Банк" надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на строк 24 місяці у сумі 24 698 грн., на умовах виплати позичальником 12 % річних від залишкової суми кредиту, а позичальник при цьому зобов'язалась повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з кредитним договором у повному обсязі.
У п.6.5 Кредитного договору сторонами було визначено третейське застереження, відповідно до якого всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який с невід'ємною частиною даної третейської угоди.
20.03.2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків в особі третейського судді Тропотяги Р.П. було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованості за кредитним договором № Р25.178.72128 від 04.06.2013 року в розмірі 36 037 грн. 92 коп. та витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у розмірі 95,00 грн.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Разом із цим статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Отже, на час укладання кредитного договору Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
ПАТ «Ідея Банк» звернулось до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, яка є споживачем послуг цього товариства.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15 , оскільки боржник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" така справа не підвідомча.
Частиною 1 ст.360-7 ЦПК України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на зазначене, висновки районного суду про відсутність підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду є правильними і доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Справа № 755/11721/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14209/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.