03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа № 755/5884/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/14562/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
11 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.,
при секретарі - Крічфалуши С.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Управління юстиції у м. Києві про усунення від права на спадкування та визнання недійсним свідоцтв про право власності на спадщину, -
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року позов задоволено.
Усунено ОСОБА_3 від права на спадкування на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Сьомою Київською державною нотаріальною конторою в межах спадкової справи № 1059 відповідно до якого ОСОБА_3 отримала у власність Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Сьомою Київською державною нотаріальною конторою в межах спадкової справи № 1059 відповідно до якого ОСОБА_3 отримала у власність Ѕ частину гаражного боксу АДРЕСА_2
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню..
Судом встановлено, що у березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення від права на спадкування та визнання недійсними свідоцтв про право власності на спадщину, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, ОСОБА_5 що у 1970 одержав квартиру АДРЕСА_1, ставши її наймачем та власником особового рахунку.
11 вересня 1995 року ОСОБА_5 було отримано свідоцтво про право власності на вказану квартиру.
10 жовтня 1995 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено шлюб.
З березня 1962 року ОСОБА_5 перебував на диспансерному обліку Київського міського клінічного онкологічного центру з діагнозом рак сечового міхура, рак простати.
Зазначила, що ОСОБА_3 про свого чоловіка не піклувалася, ігнорувала його постійні скарги на стан здоров'я та прохання допомогти у здійсненні його лікування, в результаті чого ОСОБА_5 попросив позивача забрати його до себе у м. Бахмач Чернігівської області.
15 жовтня 2010 року ОСОБА_5 склав заповіт відповідно до якого все своє майно заповів ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, всі витрати на поховання було сплачено ОСОБА_4 що підтверджується Актом факту поховання від 28 жовтня 2014 року та довідкою виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.
У зв'язку із викладеним, просила суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом у зв'язку з ухиленням ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_5
Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 1995 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, що належала останньому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 вересня 1995 року та гаражний бокс АДРЕСА_2, що належав ОСОБА_5 на підставі довідки виданої ГБК «Нивки -3» від 24 травня 1994 року.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори спадкоємцем Ѕ частини майна є дружина померлого, ОСОБА_3
Судом встановлено, що 15 жовтня 2010 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів ОСОБА_4
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 2 липня 2012 року було встановлено дійсність заповіту, відповідно до якого спадкоємцем Ѕ частини квартири за адресою зазначеною вище адресою , та Ѕ частини гаражного боксу АДРЕСА_2, є ОСОБА_4
Згідно Акту факту поховання від 28 жовтня 2014 року та довідки виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, витрати на поховання ОСОБА_5 було сплачено ОСОБА_4
Як вбачається з рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2014 року, встановлено факт перебування на утриманні ОСОБА_4 ОСОБА_5 з жовтня 2009 року по день смерті.
Згідно довідки Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, розмір пенсії ОСОБА_3 станом на 16 лютого 2011 року становив 933,04 грн.
Судом також встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 мав тяжке захворювання: рак сечового міхура та рак простати, що підтверджується консультативним висновком Київської міської онкологічної лікарні, медичною картою № 10/5932/696, № 10/11245/1400 стаціонарного хворого КМКЛ №3.
Відповідно до ч. 3 ч. 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Згідно ч.1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
За ст. 90 СК України дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних з хворобою або каліцтвом другого з подружжя.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець через свій похилий вік та захворювання перебував у безпорадному стані, а відповідач ухилялася від надання йому допомоги.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту даної норми закону та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи представника позивача, що ухилення відповідачки від надання допомоги ОСОБА_5 підтверджуються відповідями Бахмацького РВУ МВС на його скарги, оскільки ці відповіді не підтверджені належним чином доказами, що ОСОБА_5 звертався до ОСОБА_3 за допомогою, а остання умисно ухилялася від її надання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 за життя не звертався до відповідачки із позовами про стягнення аліментів.
Не надано доказів звернення ОСОБА_5 до ОСОБА_3 і з проханням надання допомоги.
Як вбачається з довідки УПФУ у Дніпровському районі м. Києва від 16 лютого 2011 року, ОСОБА_3 отримує пенсію за віком в розмірі 933 грн. 04 коп. (а.с. 154, т. 2).
Також колегія судів критично ставиться до пояснень представника позивача, що ОСОБА_5 з жовтня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (час смерті) безперервно проживав у м. Бахмач у ОСОБА_4, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 перебував на обліку у поліклініці Сімейного лікаря «Русанівка» в м. Києві за адресою проживання - АДРЕСА_1, проходив профілактичний огляд 30 березня, 17 травня 2010 року, 20 жовтня 2010 року оглядався лікарем на дому (а.с. 158-160 т. 2).
Крім того, 18 травня 2010 року, 13 жовтня 2010 року ОСОБА_5 доставлявся швидкою допомогою з квартири (АДРЕСА_1) у КМКЛ № 3 (а.с. 38, 40, 59-61 т. 1).
З пояснень представника позивача в суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_5, не зважаючи на стан його здоров'я, наявність тяжкого захворювання, на обліку в поліклініці м. Бахмач Чернігівської області не перебував.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 проживала без реєстрації в квартирі АДРЕСА_1, сплачує комунальні послуги з грудня 2009 року (а.с. 155-157 т. 2).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для усунення відповідачки від права на спадкування взагалі не підтверджуються належними доказами (ст. 58 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо усунення ОСОБА_3 від права на спадкування недоведеними.
Також не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_3 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частину гаражного боксу АДРЕСА_2, оскільки є похідними від вимог про усунення відповідачки від права на спадкування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з порушенням норм чинного законодавства, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року скасувати, ухваливши нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Управління юстиції у м. Києві про усунення від права на спадкування та визнання недійсним свідоцтв про право власності на спадщину відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді