04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" листопада 2015 р. Справа№ 910/25616/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Ткаченка Б.О.
при секретарі Волуйко Т.В.
представники сторін:
позивача за первісним позовом - Шунєєва О.О. представник за довіреністю від 19.07.15;
відповідача за первісним позовом - не з'явився;
відповідача 2 за зустрічним позовом - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"
на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2015
у справі № 910/25616/14 (головуючий суддя: Сівакова В.В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"
до Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"
про стягнення 498 784,50 грн.
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон"
про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 недійсним
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/25616/14 в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" відмовлено повністю. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон" та Публічним акціонерним товариством "Феодосійський механічний завод". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон" на користь Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" 1218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки договір купівлі-продажу був підписаний повноважною особою, є дійсним, заборгованість підтверджена і підлягає стягненню.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" по справі № 910/25616/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О. (головуючий), Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 910/25616/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 06.07.2015.
01.07.2015 відповідач за первісним позовом подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/25616/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шапран В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/25616/14.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 розгляд справи відкладено на 07.09.2015.
04.09.2015 позивач за первісним позовом подав письмові пояснення на відзив відповідача за первісним позовом, у якому заперечив проти його доводів.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року, у зв'язку з виходом судді Шевченка Е.О. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/25616/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 розгляд справи відкладено на 12.10.2015.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/25616/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка Б.О., Синиці О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.
12.10.2015 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про залучення постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі № 908/1592/15-г за аналогічною вимогою про визнання договору недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 розгляд справи відкладено на 09.11.2015.
06.11.2015 відповідач за первісним позовом подав заяву про відмову у задоволенні позову ТОВ "Укркомерцгруп" у зв'язку із тим, що відносно ПАТ "Федосійський механічний завод" 02.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство і позивач не звернувся у тридцятиденний строк із заявою про визнання його грошових вимог.
09.11.2015 відповідач за первісним позовом та відповідач 2 за зустрічним позовом в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки неявка представників відповідача за первісним позовом та відповідача 2 за зустрічним позовом не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача за первісним позовом та відповідача 2 за зустрічним позовом.
09.11.2015 у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (апелянта) підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, колегія суддів встановила наступне.
19.12.2012 між відповідачем 2 за зустрічним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон", як продавцем, та відповідачем за первісним позовом - Публічним акціонерним товариством "Феодосійський механічний завод", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ВВ/12/47 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити цінні папери (далі - ЦП) на умовах Договору.
Пункт 1.2. Договору містить відомості про ЦП, що є предметом договору, а саме: вексель простий, форма існування та випуску ЦП документарна та ордерна, серії АА 2484395, емітент ТОВ "Праймтрейдекспрес", номінальна вартість 465 000,00 грн., дата складання 12.11.2012, дата погашення 22.11.2017, договірна вартість ЦП визначена в сумі 450 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору передача цінних паперів, що є предметом даного договору, здійснюється з оформленням іменного індосаменту протягом 10 (десяти) банківських днів після укладення цього договору. Факт передачі цінних паперів від продавця покупцю підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів.
Згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 19.12.2012 продавець передав, а покупець отримав цінні папери, що є предметом договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору оплата вартості ЦП провадиться у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок продавця без участі повіреного у термін до 31 грудня 2012 року.
Проте, в порушення умов Договору покупець не сплатив продавцю обумовлену Договором суму вартості цінних паперів.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що у разі прострочки виконання покупцем умов п.2.1 цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі 0,02% від загальної суми цього Договору за кожний банківський день прострочення, але не більш 100% обумовлено п.1.2 суми.
28.12.2012 між відповідачем 2 за зустрічним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон", як первісним кредитором, та позивачем за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп", як новим кредитором, було укладено Договір про відступлення права вимоги № 12-2У, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № БВ/12/47 від 12 грудня 2012 р. (Основний договір), укладений між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "Феодосійський механічний завод" (боржник) на суму 4560 000 грн.
Згідно п.1.2 Договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором в тому числі пеню та штрафи у разі прострочки боржником умов оплати.
По акту приймання-передачі від 29.12.2012 новий кредитор передав первісному кредитору в оплату за Договором про відступлення права вимоги простий вексель номінальною вартістю 470 000 грн., договірна вартість 450 000 грн.
29.12.2012 ТОВ "Дінта-Дон" направило ПАТ "Феодосійський механічний завод" повідомлення про укладення Договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012 та повідомило платіжні реквізити нового кредитора - ТОВ "Укркомерцгруп"
12.01.2013 ТОВ "Укркомерцгруп" направило ПАТ "Феодосійський механічний завод" вимогу про сплату протягом трьох днів боргу в сумі 450 000 грн., яка отримана останнім 15.01.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Однак, ПАТ "Феодосійський механічний завод" у встановлений строк зазначену заборгованість не сплатило.
27.09.2013 ТОВ "Укркомерцгруп" повторно направило ПАТ "Феодосійський механічний завод" вимогу про сплату протягом трьох днів боргу в сумі 450 000 грн., яка отримана останнім 04.10.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Однак, ПАТ "Феодосійський механічний завод" у встановлений строк зазначену заборгованість не сплатило.
У зв'язку із чим ТОВ "Укркомерцгруп" звернулось до суду із позовом про стягнення з ПАТ "Феодосійський механічний завод" заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 в сумі 498 784,50 грн. з них: 450 000,00 грн. основного боргу, 41 310,00 грн. пені, 7 474,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції.
Заперечуючи проти позову ПАТ "Феодосійський механічний завод" подало зустрічний позов до ТОВ "Укркомерцгруп" та ТОВ "Дінта-Дон" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 від імені Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" підписано виконуючим обов'язків директора - ОСОБА_5 без необхідного обсягу повноважень, всупереч п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод", оскільки укладений без рішення Наглядової ради, тобто оскаржуваний правочин в момент його укладення суперечив Статуту Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод", що є підставою для визнання його недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 підписаний з перевищенням повноважень, у зв'язку із чим визнав його недійсним та відмовив у стягненні заборгованості.
Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із даним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів та господарських договорів встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Правила, встановлені вказаними нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
Таким чином, при прийнятті рішень про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як на підставу визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 ПАТ "Феодосійський механічний завод" послалось на те, що вказаний договір підписано виконуючим обов'язків директора - ОСОБА_5 без необхідного обсягу повноважень, всупереч п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод", оскільки він укладений без рішення Наглядової ради.
Частинами 1, 3 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.
За змістом ч. 1 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи (статут) повинні містити відомості, зокрема, про склад та компетенцію органів управління товариства.
В матеріалах справи наявна копія статуту Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 30.09.2011 (далі - Статут).
Відповідно до п. 9.3.1. Статуту директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю.
Згідно з п. 9.3.6. Статуту директор виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно до законодавства України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі приймає рішення про розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений Наглядовою радою
Відповідно до п. 9.3.8. Статуту будь-яка угода, по розпорядженню рухомим та нерухомим майном або інша угода, укладена директором від імені товариства на суму, що перевищує встановлений для директора ліміт, без отримання попередньої згоди Наглядової ради на укладення такої угоди, визнається недійсною та не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 4.1.13 положення про виконавчий орган Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" (далі - Положення) директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений наглядовою радою.
Пунктом 4.1.14 Положення передбачено, що директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди перевищує ліміт встановлений наглядовою радою, а також нерухомим майном, та обов'язково отримує попередню згоду наглядової ради на укладення таких угод.
Отже, у Статуті та Положенні відсутнє чітке встановлення ліміту, а відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що він повідомив продавця за спірним договором про встановлений ліміт.
Колегією суддів відхиляються посилання відповідача за первісним позовом на те, що 03.11.2011 рішенням Наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод", оформленим протоколом № 34, встановлено ліміт суми в рамках якої директор може приймати фінансово-господарські рішення без попереднього узгодження з Наглядовою радою Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" в розмірі 50 000,00 грн., оскільки відсутні докази повідомлення продавця за договором про наявність обмежень повноважень директора вказаним рішенням Наглядової ради.
Відповідно до ст. 214 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ "Феодосійський механічний завод", як покупець, прийняло цінні папери за спірним договором, а також ним не надано доказів повернення вказаних цінних паперів продавцю (ТОВ "Дінта-Дон") або новому кредитору (ТОВ "Укркомерцгруп"), що свідчить про схвалення вказаного правочину.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, а тому зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо первісних позовних вимог, то колегія суддів вважає їх підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується виконання продавцем обов'язку щодо передачі покупцю товару (цінних паперів) за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б підтверджували здійснення ним оплати за отримані цінні папери, отже заборгованість за Договором становить 450 000 грн.
Пунктом 1 статті 193 ГК України та статтею 526 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач за первісним позовом на підставі Договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012 набув право вимагати з відповідача за первісним позовом виконання всіх зобов'язань за Договором купівлі-продажу цінних паперів, у тому числі пеню та штрафи у разі прострочки боржником умов оплати, отже позовні вимоги про стягнення 450 000 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідач за первісним позовом не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за цінні папери.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами договору встановлено, що у разі прострочки виконання покупцем умов п.2.1 цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі 0,02% від загальної суми цього Договору за кожний банківський день прострочення, але не більш 100% обумовлено п.1.2 суми.
Вказаний розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач за первісним позовом просить стягнути пеню в сумі 41 310 грн., яка нарахована ним за період з 01.01.2013 по 31.10.2014, з врахуванням встановленого Договором розміру та банківських днів.
Проте, колегія суддів не погоджується із вказаним розрахунком пені, оскільки позивачем не враховано зазначене обмеження, встановлене ч.6 ст.232 ГК України, а тому до стягнення підлягає 10800 грн. пені за період з 01.01.2013 по 30.06.2013, отже дані позовні вимоги задовольняються частково.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 7474 грн. 50 коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 31.10.2014. Перевіривши розрахунок інфляційних, колегія суддів встановила, що він є невірним, згідно розрахунку, зробленого судом, розмір інфляційних за визначений позивачем період становить 88030 грн. 95 коп., однак, оскільки суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає заявлена позивачем сума, а тому вказані вимоги задовольняються повністю.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/25616/14 прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому відповідно до положень п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Щодо заяви ПАТ "Федосійський механічний завод" про відмову у задоволенні позову ТОВ "Укркомерцгруп" у зв'язку із тим, що відносно ПАТ "Федосійський механічний завод" 02.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство, то колегія суддів вважає її необґрунтованою і відхиляє, оскільки на час прийняття судом оскаржуваного рішення відносно відповідача вказані обставини були відсутні і не впливають на результати розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 9365 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 4682 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/25616/14 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" задовольнити частково, а у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" відмовити повністю.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" (м. Київ, пр. Перемоги, 77/1, кв. 20, ідентифікаційний код 01423062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" (Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Бульварна, 10, кв.116,, ідентифікаційний код 38408490) - 450 000 грн. 00 коп. основного боргу, 10800 грн. 00 коп. пені, 7474 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань, 9365 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 4682 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Відмовити у задоволенні первісного позову в частині стягнення 30510 грн. пені.
6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
7. Матеріали справи № 910/25616/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді О.Ф. Синиця
Б.О. Ткаченко