04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" листопада 2015 р. Справа№ 910/16631/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Ткаченка Б.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі Волуйко Т.В.
представники сторін:
позивача : Яворська Г.І. довіреність б/н від 01.04.2015 ;
відповідача: Мельник М.А. довіреність № 304 від 29.05.2014; Канюк Я.Ю. - довіреність № 434 від 13.08.2014;
третьої особи: Сотнікова І.В. довіреність № 31-13030-08/6 від 31.03.2015;
розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" та Міністерства фінансів України
на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2015
у справі № 910/16631/14 ( суддя Прокопенко Л.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт"
до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповдача - Міністерство фінансів України
про стягнення 144 063 813,18 грн.
ТОВ "Укрконцепт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення вимог) про стягнення з ПАТ АБ "Укргазбанк" 144 063 813, 18 грн.
Позовні вимоги мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок визнання в судовому порядку недійсним укладеного сторонами договору відступлення права вимоги.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014, позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2015 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 та Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі №910/16631/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" прямі збитки у розмірі 127 557 002,82 грн., упущену вигоду в розмірі 16 506 810,36 грн., а всього 144 063 813 грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство акціонерного банку "Укргазбанк" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі №910/16631/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме: щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, щодо невірно обраного позивачем способу захисту цивільного права та щодо спливу позовної давності.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О. суддів: Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" у справі № 910/16631/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Рудченко С.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 06.07.2015.
Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство фінансів України звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі №910/16631/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме щодо пропуску позивачем позовної давності та недоведеності позовних вимог.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2015 апеляційну скаргу Міністерства фінансів України передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О. суддів: Рудченко С.Г., Синиця О.Ф.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Рудченко С.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги Міністерство фінансів України у справі № 910/16631/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 06.07.2015.
03.07.2015 позивач подав письмовий відзив на апеляційні скарги позивача і третьої особи, у якому просить відмовити у їх задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позовна давність ним не пропущена, оскільки право на подання позову виникло на підставі рішення господарського суду міста Києва у справі №27/306 від 07.06.2011, яке набрало законної сили 16.08.2011, матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка відповідача, розмір заподіяних збитків, причинний зв'язок між поведінкою відповідача та завданими збитками.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/16631/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шапран В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційні скарги прийнято до провадження.
06.07.2015 позивач подав додаткові пояснення, з урахуванням повного тексту оскаржуваного рішення, у яких вказав на помилкове застосування судом положень ст. 35 ГПК України, невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, невідповідність висновків суду обставинам справи та пропуск позовної давності.
Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.07.2015 до 07.09.2015.
21.08.2015 третя особа подала письмові пояснення, у яких вказала, що вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків безпідставними, а оскаржуване рішення - незаконним.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року, у зв'язку з виходом судді Шевченка Е.О. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/16631/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційні скарги прийнято до провадження.
07.09.2015 позивач подав додаткові письмові пояснення з урахуванням додаткових письмових пояснень апелянтів, у яких вказав, що право подання позову у нього виникло з 16.08.2011, позов поданий 08.08.2014, тому позовна давність не пропущена, позов не впливає на можливі негативні наслідки для держави, позивачем обраний належний спосіб захисту порушеного права, матеріалами справи підтверджується походження грошових коштів.
Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.09.2015 до 12.10.2015.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/16631/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка Б.О., Синиці О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційні скарги прийнято до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 розгляд справи відкладено на 09.11.2015 у зв'язку із неявкою представників позивача і третьої особи.
09.11.2015 в судовому засіданні представники відповідача і третьої особи підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, колегія суддів встановила наступне.
02.04.2010 між відповідачем - Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", як первісним кредитором, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт", як новий кредитор, було укладено договір відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення права вимоги).
У пункті 1.1 Договору відступлення права вимоги сторони домовились, що первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги за кредитним договором №65-V/2008 від 28.11.2008 з усіма додатковими угодами, додатками до нього, що є його невід'ємною частиною, укладеним між первісним кредитором та Закритим акціонерним товариством "СІТІ НЕТ".
Згідно із п. 1.2 Договору відступлення права вимоги право вимоги за основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, що передбачені основним договором, у тому числі: сплати заборгованості по кредиту в сумі 100 000 000,00 грн. у порядку та строки, передбачені основним договором (п. 1.2.1); сплати заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в сумі 27 557 002,82 грн. (п. 1.2.2).
Пунктом 2.4 Договору відступлення права вимоги встановлено, що за відступлення права вимоги за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму в розмірі 127 557 002,82 грн. без ПДВ, в день укладення цього договору, шляхом її перерахування на рахунок первісного кредитора №37392059856, відкритого в АБ "Укргазбанк", МФО 320478.
Також в день укладання Договору відступлення права вимоги, 02.04.2010, між відповідачем, як кредитором, та позивачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №3/2010 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого відповідач, як банк, на умовах цього договору надає позичальнику кредит в сумі 100 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 цього договору, в розмірі 20% річних.
Пунктом 1.2 Кредитного договору визначено цільове використання (мета) кредиту: на поповнення обігових коштів.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кредит забезпечується іпотекою нежилого будинку (літ. А), загальна площа 3 700,9 кв.м, який належить позичальнику та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька, 12-Б.
У пунктах 3.1 та 3.2 Кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються банком позичальнику шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника №2600429140.980, відкритий в АБ "Укргазбанк", код банку 320478. Погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок №373970129140.980, відкритий в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, відповідно до графіку погашення кредиту, який наведено в додатку 1 до цього договору.
На виконання умов Кредитного договору, 02.04.2010 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 100 000 000,00 грн., а позивач в цей же день було сплачено на користь відповідача 127 557 002,82 грн. в якості оплати згідно Договору відступлення права вимоги, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року у справі № 34/711, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року, визнано недійсним право вимоги, яке було передане за Договором відступлення права вимоги, а саме: визнано недійсним з моменту укладання Кредитний договір № 65-V/2008 від 28.11.2008 року, укладений між Банком та ЗАТ "Сіті Нет" та Договір іпотеки без оформлення заставної, укладений між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вант", посвідчений 17.02.20098 Заєць І.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстраційним номером 354.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010 року зазначені судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 року по справі № 34/711-55/377, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року та Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2011 року було визнано недійсним право вимоги, яке було передане за Договором відступлення права вимоги, а саме: визнано недійсним з моменту укладання Кредитний договір № 65-V/2008 від 28.11.2008 року, укладений між Банком та ЗАТ "Сіті Нет" та Договір іпотеки без оформлення заставної, укладений між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вант", посвідчений 17.02.20098 Заєць І.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстраційним номером 354.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі № 27/306, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року та Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 року, було визнано недійсним з моменту укладання договір відступлення права вимоги від 02.04.2010 року, укладений між відповідачем та позивачем, визнано недійсним з моменту укладання договір відступлення прав за договором іпотеки від 02.04.2010 року, укладений між відповідачем та позивачем.
Рішення Господарського суду міста Києва № 27/306 від 07.06.2011 року обґрунтоване тим, що оскільки кредитний договір та договір іпотеки без оформлення заставної було визнано недійсними з моменту їх укладання, то відповідач на момент укладання договорів про відступлення прав за кредитним договором та договором іпотеки не мало відповідних прав, які воно могло передати позивачу. Таким чином, судом у вказаній справі було встановлено, що сторонами договорів відступлення прав від 02.04.2010 року не було під час укладання додержано вимог закону щодо наявності у суб'єкта прав, які воно передає за договором, оскільки ПАТ АБ "Укргазбанк" не могло передати іншій особі більше прав, ніж мало на момент укладання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, зазначеними рішеннями судів, які набрали законної сили та мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлений факт відступлення відповідачем без достатніх на те повноважень недійсного права вимоги. При цьому, сам Договір відступлення права вимоги визнано недійсним.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що отримані відповідачем за Договором відступлення грошові кошти в сумі 127 557 002,82 грн. набуті відповідачем без достатніх на те підстав.
У зв'язку із викладеним, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено до відповідача позовні вимоги щодо стягнення збитків, які складаються із 127 557 002,82 грн. прямих збитків (сума грошових коштів, сплачена відповідачу по Договору відступлення права вимоги) та 16 506 810,36 грн. - сума збитків, що складається з витрат, що пов'язані із стягненням з позивача на користь відповідача грошових коштів за Кредитним договором на підставі Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 22/352 від 25.02.2011 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року (у перегляді в касаційному порядку відмовлено Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.06.2012 року).
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, виходив з наступного.
Так, статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.
Місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що наявність судових рішень про визнання недійсним відступленого права вимоги, а також з цієї підстави і самого договору відступлення права вимоги, свідчить про наявність протиправної поведінки та вини у діях відповідача при відступленні недійсного права вимоги. Вказані обставини встановлені рішеннями господарських судів, які набрали законної сили, та згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню та вважаються встановленими.
Пунктом 2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Також суд першої інстанції дійшов до ґрунтованого висновку щодо розміру заподіяних збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, оскільки, доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що на виконання умов Договору відступлення права вимоги, 02.04.2010 позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі 127 557 002,82 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
Вказана обставина не спростовується сторонами та підтверджується оригіналом банківської виписки, яка завірена відповідачем, як банківською установою.
Також матеріалами справи, а саме банківською випискою, підтверджується, що для оплати отриманого права вимоги позивачем було використано 100 000 000,00 грн. грошових коштів, які були отримані на підставі укладеного з відповідачем Кредитного договору (решта суми 27 557 002,82 грн. була отримана Позивачем з інших джерел).
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що в подальшому за зазначеним Кредитним договором відповідачем було проведено стягнення на підставі Рішення Господарського суду міста Києва. Відповідно до поданих ТОВ "Укрконцепт" суду першої інстанції додаткових доказів, а саме: копії постанови про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, підписаної головним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишиним Ю.Б. ВП 29048465 від 12.12.2012 року та копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що рішення суду по справі № 22/352 було виконано способом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 02.04.2010 року, що укладений між ТОВ АБ "Укргазбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Укрконцепт" (Іпотекодавець), а саме: нерухоме майно - нежилий будинок (літ. А), загальна площа 3 700,9 кв.м, який належав позичальнику та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька, 12-Б було передано у власність стягувану - відповідачу по даній справі.
З пояснень позивача суду першої інстанції вбачається, що якби він був повідомлений про недійсність права вимоги, він не укладав би Кредитний договір та не перераховував би грошові кошти для оплати придбання права вимоги. Тому він вважає всі витрати, які пов'язані із цим кредитним договором своїми збитками. В свою чергу, відповідач, заперечує проти позову, вважав, що оскільки цільовим призначення кредиту було "поповнення обігових коштів", то цей кредитний договір не можна пов'язувати із спірними правовідносинами за Договором відступлення права вимоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поповнення обігових коштів не виключає можливості витрачання грошових коштів на придбання права вимоги. Обидва договори: Кредитний договір та Договір відступлення права вимоги, укладені в один день - 02.04.2010 року. Дії позивача із спрямування кредитних коштів на оплату придбаного права вимоги є правомірними і дана обставина відповідачем як банківською установою не спростована. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що, що в даній справі відповідач є як стороною спірних правовідносин за визнаним недійсним Договором відступлення права вимоги, а також одночасно є банківською установою, яка здійснювала кредитування позивача для оплати за таким договором. За таких обставин відповідач без винятку мав можливість проконтролювати цільове витрачання грошових коштів, отриманих за кредитним договором. З боку відповідача жодних доказів неправомірності витрачання цих коштів не надано.
Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що з моменту отримання грошових коштів на рахунок позивача, ці кошти стали його власністю і останній мав можливість самостійно ними розпоряджатися, оскільки вказані доводи не спростовують твердження позивача, що кредит був отриманий позивачем саме з метою проведення розрахунків з відповідачем за відступлене право вимоги.
При цьому суд першої інстанції вірно відзначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується проведення стягнення з позивача на користь Відповідача на підставі Рішення Господарського суду міста Києва № 22/352 від 25.02.2011 року (в частині реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах шляхом передачі стягувану). Жодних доказів визнання відповідного наказу суду таким, що не підлягає виконанню не надано.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач обґрунтовує свої вимоги в сумі 16 506 810,36 грн. абз. 2 ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якого якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. При цьому відповідач як особа, яка порушила право (що полягає у відступленні недійсного права вимоги), отримав у зв'язку із цим доходи, а саме: відповідачем на підставі Рішення Господарського суду міста Києва № 22/352 від 25.02.2011 року стягнуто з позивача проценти та пені за користування кредитними коштами.
Оскільки право вибору способу захисту своїх прав належить позивачу, він має право вимагати отримання відшкодування у розмірі, що передбачений абз. 2 ч. 3 ст. 22 ЦК України, при цьому зазначена сума складаються з наступних складових: 1 935 535,85 грн. (заборгованість по процентам з 01.01.2011 року по 03.02.2011 року), 13 518 997,65 грн. (прострочена заборгованість по процентам), 265 619,13 грн. (пеня за несвоєчасне повернення кредиту), 786 657,73 грн. (пеня за несвоєчасну сплату процентів), що разом становить 16 506 810,36 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 127 557 002,82 грн. реальних збитків та 16 506 810,36 грн. упущеної вигоди.
Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилена заява відповідача про застосування позовної давності, оскільки підставою звернення позивача із позовом є визнання недійсним Договору відступлення права вимоги на підставі Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі № 27/306, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року, та яке набрало законної сили 16.08.2011 року і саме з дати набрання рішенням законної сили у позивача виникло право подання позову. Позивач звернувся із позовом 08.08.2014 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі № 910/16631/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" та Міністерства фінансів України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі № 910/16631/14 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/16631/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді Б.О. Ткаченко
О.Ф. Синиця