04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" листопада 2015 р. Справа№ 910/11419/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Петрик М.О.
за участю представників:
від позивача: Стовбан Н.І. - представник за довіреністю від 07.03.2014 року;
від відповідача: Гашинський Д.М. - представник за довіреністю від 13.01.2015 року,
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року
у справі № 910/11419/15 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»
до Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва
про стягнення 59 758, 28 грн.
Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва про стягнення 58 758, 28 грн., а саме: 1 827, 91 грн. за водопостачання та водовідведення холодної води, 17 040, 51 грн. - за електроенергію, 4 976, 30 грн. - за утримання прибудинкової території, 1 574, 79 грн. - за технічне обслуговування інженерного обладнання, 34 338, 77 грн. - відшкодування податку на землю за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду № 1051 від 01.01.2010 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі № 910/11419/15 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 827, 91 грн. - заборгованості за водопостачання та водовідведення холодної води, 17 040, 51 грн. - заборгованості за електроенергію, 3 291, 62 грн. - за утримання прибудинкової території, 997, 74 грн. за технічне обслуговування інженерного обладнання, 25 726, 73 грн. відшкодування податку на землю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, відповідач зазначає, що між ним та позивачем не укладався договір оренди земельної ділянки, а тому підстави для нарахування податку на землю у позивача відсутні.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автомагістраль» по справі № 910/11419/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, справу № 910/11419/15 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2015 апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Ткаченко Б.О. та призначено до розгляду на 21.10.2015 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року, у зв'язку із виходом судді Пономаренка Є. Ю. з відпустки, справу № 910/11419/15 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
У судове засідання 21.10.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2015 року надав пояснення, якими заперечував доводи апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року відкладено розгляд справи до 11.11.2015 року.
Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2015 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2015 року підтримав доводи апеляційної скарги та підтримав заяву про застосування строку позовної давності, просив її задовольнити.
У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції.
Неможливість подання заяви про застосування строку позовної давності відповідач обґрунтував тим, що не отримував копії позовної заяви, а тому не знав достовірно позовних вимог по суті.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача був присутнім за судових засіданнях у суді першої інстанції 07.07.2015 року та 21.07.2015 року. Крім того, 20.08.2015 року представник відповідача ознайомлювався із матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про наявність та суть даного спору, а тому твердження відповідача про неможливість подання заяви про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів відмовляє відповідачу у прийнятті заяви про застосування строку позовної давності.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2010 року між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» (надалі - орендодавець) та Управлінням Державного казначейства у Деснянському районі Головного Управління Державного казначейства України в м. Києві (надалі - орендар) було укладено договір № 1051 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) (далі - об'єкт оренди) за адресою: вул. Бальзака, 22 загальною площею 503,90 кв.м (на другому поверсі 442,50 кв.м, місця загального користування 61,40 кв.м) для розміщення служб.
Як вбачається із матеріалів справи, актом № 37 приймання-передачі основних засобів, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлову будівлю по вул. Оноре де Бальзака, 22.
Відповідно до п. 9.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 до договору), строк дії договору встановлений з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року.
При цьому, частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той де самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Вищевказана стаття також кореспондується зі статтею 764 ЦК України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як встановлено колегією суддів, сторони не звертались один до одного з відповідними заявами про закінчення строку дії договору, а отже його було продовжено на той самий строк на тих самих умовах.
Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначає, що відповідач не здійснив у повному обсязі оплату комунальних послуг, а саме заборгованість за водопостачання та водовідведення холодної води становить 1 827, 91 грн., за електроенергію - 17 040, 51 грн., за утримання прибудинкової території - 4 976, 30 грн., за технічне обслуговування інженерного обладнання - 1 574, 79 грн., відшкодування податку на землю складає 34 338, 77 грн..
Відповідно до п. 4.1.9 договору, орендар зобов'язаний самостійно або через орендодавця сплачувати відповідним комунальним підприємствам вартість фактично спожитих комунальних послуг, які надаються, за окремими договорами з цими організаціями або додатком до договору (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж спільного використання.
Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку 2 до договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги (п. 3.7 Договору).
Згідно з п. 1.1 додатку 2 до договору, кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки виконавця (КП "Ватутінськінвестбуд").
Пунктом 2.1 додатку 2 до договору сторони погодили, що нарахування плати за теплову енергію виконуються згідно розрахункового договірного тепло споживання на будівлю, пропорційно опалювальної орендованої або викупленої плащі, по тарифах, встановлених КМДА з проведенням перерахунку в наступному місяці згідно документами про спожиту теплову енергію, наданих "АК "Київенерго": Соп= (Q*Т*Si)/?S, де Соп - сума оплати, Si - площа орендаря, яка опалюється, ?S - загальна площа будинку, Q - кількість теплової енергії, Т - тариф на теплову енергію.
Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що розмір плати за водопостачання та водовідведення при наявності лічильника визначається за показниками лічильника за формулою: Соп (сума оплати)=Vв (фактичне водоспоживання, м3)*Т (тариф за 1 м куб. води). Розмір плати за водопостачання, якщо орендар не має лічильника на воду, визначається згідно з показниками водолічильника на вводі в будівлю за мінусом суми витрат води орендарями та власниками, що мають прямі угоди з АК "Київводоканал".
Розрахунок вартості водопостачання та водовідведення проводиться згідно розрахункових документів АК "Київводоканал" (п. 3.3 додатку 2 до договору).
Відповідно до п. 4 додатку 2 до договору, розрахунок вартості за електроенергію розраховується згідно показників лічильника за формулою: С (сума оплати) = N (показання лічильника) * Т (тариф).
Сторони в п. 6 додатку 2 до договору погодили, що вартість технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання визначається за формулою: В (вартість технічного обслуговування) = (К (кошторисна вартість обслуговування) * So (орендована площа))/S (площа всієї будівлі).
Відшкодування податку на землю розраховується за формулою: So (орендна площа) * Ко (коефіцієнт розподілу земельної ділянки пропорційно до нежитлового приміщення) = Sзем (площа земельної ділянки) * Лк (локальний коефіцієнт) * Гр.оц. (грошова оцінка) * Кфун.вик. (коефіцієнт функціонального використання) : 12 місяців.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов додатку 2 до договору позивачем надано відповідачу наступні послуги:
- водопостачання та водовідведення за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року на суму 2 890,53 грн. З них 1 062, 62 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями та наданими позивачем виписками по рахунку.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що борг відповідача перед позивачем за водопостачання та водовідведення за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року за додатком 2 до договору становить 1 827,91 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з орендаря на користь орендодавця.
- електроенергію за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року на суму 56 576, 68 грн. З них 39 536,17 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями та наданими позивачем виписками по рахунку.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем за електроенергію за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року за додатком 2 до договору становить 17 040,51 грн., внаслідок чого суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги у вказаній частині.
- Уримання прибудинкової території за період з січня 2010 року по вересень 2012 року на суму 28 977, 2 грн. З них 25 685, 0 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями та наданими позивачем виписками по рахунку.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем за утримання прибудинкової території за період з січня 2010 року по вересень 2012 року за додатком 2 до дговору становить 3 291,62 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з орендаря на користь орендодавця.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що заявлені до стягнення 1 684, 68 грн. за утримання прибудинкової території є необгрунтованими, оскільки зазначена сума нарахована позивачем до 01.01.2010 року, тобто до підписання сторонами договору та додатку 2 до договору. Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення за утримання прибудинкової території частково у сумі 3 291, 62 грн.
- технічне обслуговування інженерного обладнання за період з січня 2010 року по вересень 2012 року на суму 10 975,14 грн. З них 9 977, 40 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями та наданими позивачем виписками по рахунку.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем за технічне обслуговування інженерного обладнання за період з січня 2010 року по вересень 2012 року за додатком 2 до договору становить 997,74 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з орендаря на користь орендодавця.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 577,05 грн. за технічне обслуговування інженерного обладнання, оскільки зазначена сума нарахована позивачем до 01.01.2010 року, тобто до підписання сторонами договору та додатку 2 до договору.
- відшкодування податку за землю за період з січня 2010 року по вересень 2012 року на суму 25 726, 73 грн.
Оплата відповідачем не здійснювалась, отже борг відповідача перед позивачем за відшкодування податку за землю за період з січня 2010 року по вересень 2012 року за додатком 2 до договору становить 25 726, 73 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з орендаря на користь орендодавця.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 8 612, 04 грн. за відшкодування податку за землю, оскільки зазначена сума нарахована позивачем до 01.01.2010 року, тобто до підписання сторонами договору та додатку 2 до договору.
При цьому, колегія суддів не погоджується із твердженнями відповідача, що між сторонами не був укладений оренди земельної ділянки, а тому відсутні підстави для стягнення із відповідача податку на землю.
Так, відповідно до п. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток; землекористувачі.
До того ж, відшкодування відповідачем позивачу податку на землю сторони передбачили умовами договору, а саме: п. 7 додатку № 2 до договору № 1051 від 01.01.2010 року.
Враховуючи зазначене, твердження відповідача про те, що він не повинен відшкодовувати податок на землю є необгрунтованим.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі № 910/11419/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі № 910/11419/15 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/11419/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко