12.11.2015 Справа № 904/5801/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача-1 та 2: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 09.06.2015 № 582;
від відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС від 20.02.2002; ОСОБА_3, адвокат, договір про надання правової допомоги від 26.10.2015 № 33/15;
від третьої особи: ОСОБА_4, представник за довіреністю від 24.04.2015 № 7/10-712
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2015 по справі № 904/5801/15 (суддя Суховаров А.В.)
за позовом позивача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ
позивача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: 1 та 2: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ
про усунення перешкод в користуванні власністю, -
09 вересня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено.
Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 перенести металеві конструкції малої архітектурної форми на відстань не менше 10 (десяти) метрів від фасадної стіни нежитлового приміщення, що складається з будівлі складу ВГМ № 2 з прибудовою М-1, М1-1, загальною площею 52,0 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_5 суму 609,00 грн. судового збору.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_6 суму 609,00 грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду з посиланням на п. 1.14. Правил пожежної безпеки в Україні, мотивоване наявністю підстав для перенесення відповідачем торгівельних кіосків (МАФ) на відстань не менше 10 метрів від будівлі складу ВГМ № 2 з прибудовою М-1, М1-1, який належить на праві приватної власності позивачам і знаходяться в АДРЕСА_1
Не погоджуючись з рішенням відповідач звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просила рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт не погоджується з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, оскільки вважає його упередженим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.
З посиланням на статті 16, 376, 386, 391 ЦК України апелянт вважає, що вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником (у даному випадку Дніпропетровською міською радою) чи користувачем земельної ділянки, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб. В даному випадку позивачі не є власниками земельної ділянки, на якій розташована Тимчасова споруда (МАФ) (далі - ТС). Крім того у самих позивачів відсутні правові підстави чи права власності на земельну ділянку на якій розташовані їх об'єкти нерухомості.
На думку апелянта, місцевий господарський суд не перевірив, чи є відносини між сторонами публічно-правовими та чи підлягає зазначений спір вирішенню в порядку господарського судочинства та чи є ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 належними позивачами по даній справі.
Також, апелянт звертає увагу колегії суддів на наявність рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, яке залишено без змін ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.06.2015, яким вже вирішено спір за позовом ОСОБА_6, до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю. Вказаним рішенням Індустріального районного суду від 10.12.2014 по справі № 202/5315/14-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6, а тому це рішення, на думку апелянта, має приюдиціальне значення, оскільки воно стосується тих самих правовідносин, котрі склалися між сторонами в даній справі.
Крім того, апелянт вказує, що механізм розміщення тимчасових споруд регламентується, зокрема, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-еомунального господарства України від 21.10.2011 № 244. Згідно з цим Порядком (пункти 2.1-2.3., 2.20) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, що спростовує висновок місцевого господарського суду про відсутність належних документів (дозволу)на розміщення ТС.
11.11.2015 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останні просили рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.10.2015.
27.10.2015 у судовому засіданні розгляд справи відкладався до 12.11.2015.
12.11.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення рішення місцевого господарського суду без змін, з огляду на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2688, позивачам належить (в рівних частках - кожному по 1/2 частині) нежитлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з будівлі складу ВГМ № 2 з прибудовою М-1, М1-1, загальною площею 52,0 кв. м.
20.03.2015 Державною службою України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проведено перевірку додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. В результаті проведення перевірки виявлено високу ступінь ризику суб'єкта господарювання з урахуванням значення прийнятого ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, що вбачається з акту № 28 (а. с. 44-49), складеного за результатами проведення перевірки.
Разом з тим, 20.03.2015 Державною службою України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області винесено Припис № 42 (а. с. 50-51) про усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, згідно якого позивачам запропоновано вжити наступні заходи:
- в строк до 21.04.2015 територію підприємства, протипожежні розриви між будинками, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо утримувати в чистоті та систематично очищати від сміття, відходів виробництва;
- в строк до 21.04.2015 забезпечити протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками, а саме до торгівельних павільйонів відповідно до вимог норм протипожежної безпеки п. 4.1.4. НАНБ Ф01.001-2004.
Згідно технічного обстеження та висновку щодо розміщення існуючих кіосків (МАФ) по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську в районі складу з прибудовами М-1, М1-1, розробленого ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут» (а. с. 67-68) торгівельні кіоски розміщені з порушенням п. 4.1.16. Правил пожежної безпеки України на відстані менше 10 метрів від інших будівель та споруд.
Відповідно до п. 4.1.16. Правил пожежної безпеки, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126 «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009, що діяли на час проведення перевірки, тимчасові споруди, кіоски, ларки тощо повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібний більший протипожежний розрив або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін.
З метою усунення порушень, виявлених під час проведення перевірки, 25.03.2015 позивачі-1, -2 направили на адресу відповідача лист із пропозицією в строк до 20.04.2015 перенести металеві конструкції малої архітектурної форми, розташовані впритул до фасадної стіни нежитлового приміщення М-1, М1-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в інше, зручне для відповідача місце (а. с. 52-53).
Зазначений лист залишено відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.
Згідно з п. 10 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.
Частиною 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають (ч. 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
У відповідності до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Пунктом 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 визначено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається (п. 2.20, 2.21 Порядку).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2014 по справі № 202/5315/14-ц встановлено, що:
- на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 70/2 від 19.06.2002 відповідач отримав в оренду дві земельні ділянки площею 0,0009 га. та 0,0009 га. по АДРЕСА_1. Строк дії договорів - до 31.12.2004;
- металеві кіоски відповідача, розміщені на земельній ділянці, яка прилегла до нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 відповідно до плану-схеми земельної ділянки.
Оскільки термін дії договорів оренди земельних ділянок сплинув, відповідач неодноразово звертався до Дніпропетровської міської ради із заявами про продовження терміну дії договорів оренди та оформлення права користування частини території по АДРЕСА_1 - двох кіосків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів (а. с. 120-130).
20.08.2015 Головним архітектурно-планувальним управлінням міської ради винесено висновок № 03/1251 щодо можливості розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (а. с. 133) на підставі якого відповідачем отримано паспорт прив'язки тимчасової споруди (а. с. 134-141), проте вказаний висновок не є дозволом на улаштування тимчасової споруди.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно приписів ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 № 508 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про пожежну безпеку» затверджено Положення про Державну пожежну охорону (далі - Положення).
Згідно п. 6 Положення, державний пожежний нагляд - це наглядова діяльність спеціально уповноважених державних органів у сфері пожежної безпеки, пов'язана із здійсненням контролю за виконанням і додержанням вимог та вирішенням інших встановлених законодавством питань у цій сфері.
Державний пожежний нагляд здійснюють:
- Державний департамент пожежної безпеки - урядовий орган державного нагляду у сфері пожежної безпеки, який діє у складі МНС;
- територіальні органи державного пожежного нагляду - управління (відділи, відділення, служби, інспекції) з питань наглядово-профілактичної діяльності, підпорядковані Державному департаменту пожежної безпеки, на які покладено здійснення державного пожежного нагляду.
Відповідно до абзацу 4 пункту 13 Положення розпорядження (приписи) і постанови державного пожежного нагляду є обов'язковими для виконання керівниками органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ і організацій, а також громадянами.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні (далі - Правила), згідно яких втратили чинність наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126 «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (зі змінами), та наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 24.02.2012 № 537 «Про затвердження Правил пожежної безпеки для об'єктів площею до 300 м2», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.03.2012 № 414/20727.
Відповідно до п. 1.14. Правил пожежної безпеки в Україні тимчасові споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, крім тих, що розміщуються на території ринків, відповідно до затвердженого плану схеми повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібна більша протипожежна відстань або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін.
Оскільки відповідачем не надано будь-яких документів, на підставі яких він має право розташовувати металеві кіоски на відстані меншій ніж 10 м від фасадної стіни нежитлової будівлі, що складається з будівлі складу ВГМ № 2 з прибудовою М-1, М1-1, загальною площею 52,0 кв. м., та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та враховуючи високу ступінь ризику суб'єкта господарювання з урахуванням значення прийнятого ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача перенести відповідні металеві конструкції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апелянта стосовно порушення місцевим господарським судом підсудності спору, оскільки відносини, які склалися між сторонами є публічно-правовими, а спір на думку апелянта не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 не являються належними позивачами по даній справі, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з усуненням перешкод в користуванні власністю.
Такої правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України в Постанові пленуму від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», згідно п. 20.7. якої - ст. 16 ГПК встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна.
На думку колегії суддів, господарським судом першої інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача стосовно того, що позивачі є неналежними позивачами по справі та відсутності із позивачами правовідносин, оскільки рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2014 по справі № 202/5315/14-ц встановлено, що металеві кіоски відповідача, розміщені на земельній ділянці, яка прилегла до нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачам, і саме між ними (металевими кіосками) та будівлею (спорудою) позивачів, згідно Припису, повинні забезпечити протипожежні розриви відповідно до вимог норм протипожежної безпеки, а відтак ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5, є належними позивачами по справі та правомірно заявили вимоги до відповідача про усунення перешкод в користуванні своєю власністю.
Таким чином, позивачі, які є учасниками господарських правовідносин є належними позивачами, а спір про усунення перешкод у користуванні власністю є спором, який підсудний саме господарським судам України.
Посилання апелянта на наявність у нього паспорту прив'язки ТС, як на достатню підставу для визначення місця встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території, механізм розміщення якої регламентовано, зокрема, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Наданий відповідачкою паспорт прив'язки ТС у відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України не є, на думку колегії суддів, належним доказом законності користування відповідачкою спірними об'єктами, оскільки в порушення п. 2.11. Порядку розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінрегіонрозвитку, будівництва та ЖКГ України від 21.10.2011 № 244, в паспорті прив'язки відсутні технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отриманих замовником (відповідачкою) у балансоутримувача відповідних мереж, а з матеріалів справи вбачається, що ТС розміщена з порушенням правил пожежної безпеки (п. п. 4.1.4., 4.1.16), що порушує права безпечного користування позивачами своєю власністю, тобто ТС є потенційно небезпечним об'єктом для позивачів.
Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Таким чином, паспорт прив'язки, виданий в порушення норм чинного законодавства, не може слугувати належним доказом правомірності розміщення відповідачем ТС.
Стосовно доводів апелянта щодо наявності рішення суду, яким відмовлено у задоволенні вимог позивачів про усунення перешкод в користуванні власністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, яким встановлено, що предметом позову, який розглядався Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, є усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зобов'язання відповідача знести самовільно встановлені металеві конструкції малої архітектурної форми, проте у даній справі розглядаються вимоги позивачів щодо усунення перешкод у користуванні власністю шляхом перенесення відповідачем металевих конструкцій малої архітектурної форми.
Крім того, участь по даній справі приймають інші сторони (фізичні особи-підприємці), а позов пред'явлено з інших підстав, а саме порушення відповідачем правил пожежної безпеки.
Таким чином, господарський суд правильно дійшов до висновку про відсутність підстав вважати, що такі ж самі позовні вимоги вже розглядались Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, а відтак доводи апелянта в цій частині відхиляються колегією суддів.
Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому воно не підлягає зміні або скасуванню.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2015 по справі № 904/5801/15 без змін.
Судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на скаржника відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2015 по справі № 904/5801/15 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 17.11.2015
Головуючий Ю.Б. Парусніков
Судді: Л.М. Білецька
Т.А. Верхогляд