Провадження 22ц/790/7015/15 Головуючий 1 інстанції - Золотарьова Л.І.
Справа № 640/13235/15-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.
Категорія - трудові
09 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Кірсанової Л.І.
суддів: Крилової Т.Г. , Черкасова В.В.
за участю секретаря - Гребенщикової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації витрати частини зарплати у зв»язку із затримкою термінів її виплати,-
31.07.20015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просить стягнути з відповідача: заборгованість із заробітної плати у розмірі 14 401 грн.; середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 10 682 грн. 28 коп., компенсацію за затримку виплати заробітної плати у сумі 2946 грн. 21 коп.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 1990 року вона працювала у ПАТ «АТ НДІРВ», з 16.07.2001 року призначена провідним бухгалтером, 21.02.2007 року переведена начальником бюро.
31.07.2015 року її було звільнено за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. В порушення вимоги ст. 116 КЗпП України відповідач не здійснив остаточний розрахунок, тому вважає що відповідач на підставі ст. 117 КЗпП України повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Також просить стягнути компенсацію за затримку виплати заробітної плати у сумі 2946 грн. 21 коп.
Позивач наголошувала, що у неї завжди був 5-тиденний робочий тиждень, два дні на тиждень працювали інші працівники, вона до цього переліку не входила, що підтверджується розрахунковими листками.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в частині стягнення остаточного розрахунку при звільнені у розмірі 14401 грн., щодо стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 2946 грн. 21 коп. поклався на розсуд суду. Вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку визнав частково у розмірі 4272 грн. 91 коп., виходячи з дводенного робочого дня позивачки.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Акціонерне товариство науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на її користь заборгованість за заробітною платою у сумі 14401грн, середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 10682 грн. 28 коп., компенсацію за затримку виплати заробітної плати у сумі 2946, 21 грн., з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Акціонерне товариство науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь Держави судовий збір у розмірі 280,29 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» звернувся з апеляційною скаргою, просить змінити рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку. Потім надав пояснення, що не згоден з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заробітної плати на час затримки розрахунку, так як у позивачки була дводенна робоча неділя. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Представник апелянта в судове засідання апеляційного суду не з»явився, був повідомлений про розгляд справи належним чином, про що свідчить явочний лист, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Судова колегія вважає можливим слухати справу у відсутності апелянта,так як він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції виходив з того, що позивач працювала в ПАТ «Акціонерне товариство науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань», звільнена була 30.04.2015 року з займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, на день звільнення їй не виплачена заробітна плата за період з серпня 2014 року по травень 2015 року позивачці в сумі 14 401 грн. 00 коп., що не заперечував і відповідач на час звільнення. Оскільки відповідач в день звільнення виплатив працівникові його заробіток, то повинен виплатити середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з травня по липень 2015 року у розмірі 10 682 грн. 28 коп.Також відповідач повинен виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів (заробітної плати) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 2946 грн. 21 коп.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як вказаний висновок є обгрунтованим, відповідає вимогам закону та обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається та не заперечують сторони, що позивачка з 1990 року працювала в ПАТ «Акціонерне товариство науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» з 16.07.2001 року призначена провідним бухгалтером, з 21.02.2007 року переведена начальником бюро.
На підставі Наказу №40-к від 29.04.2015 року, позивачка звільнена 30.04.2015 року з займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
Відповідно до довідки ПАТ «АТ НДІРВ» від 17.08.2015 року, прострочена заборгованість із виплати заробітної плати за період з серпня 2014 року по травень 2015 року позивачці станом на 12.08.2015 року становить 14 401 грн. 00 коп.
При звільненні позивачки з нею не були проведені остаточні розрахунки та виплати, що не заперечував в суді першої інстанції і представник відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У зв'язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 14 401 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Представник відповідача не заперечував, що при звільненні позивачки з нею не були проведені всі розрахунки.
Згідно з Наказам директора ПАТ «АТ НДІРВ» від 27.10.2014 року №121, встановлено на період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на підприємстві перелік робітників, працюючих в режимі 3-х денний, 4- х денний та 5-тиденний робочий тиждень, у зв'язку з чим складаються відповідні списки працівників, які працюють з повним чи неповним графіком.
Посилання апелянта на те, що позивачка працювала 2-хденний робочий тиждень безпідставні , оскільки не надано належних та допустимих доказів того, що позивачка була включена в список працівників, які працювали 2 дні на тиждень.
Крім того, з розрахункових листків вбачається, що позивачці в лютому 2015 року нараховано за 20 днів 3434 грн. 94 коп. , в березні 2015 року за 11 днів - 1821 грн. 58 коп., то середньоденна заробітна плата становить 169 грн. 56 коп. (3434,94 + 1821,58 = 5256,52; 20+11=31; 5256,52 / 31 = 169,56)
Позивачка просить стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з травня по липень 2015 року, тобто за 63 дні (19+21+23 = 63)
Судом першої інстанції правильно визнано, що стягненню з відповідача на користь позивача за період з травня по липень 2015 року підлягає середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 10 682 грн. 28 коп.(169,56 х 63 = 10 682,28).
Матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами був спір про розміри належних звільненій позивачці суми. Представник відповідача в суді першої інстанції вказав, що згоден, що позивачці не виплачена при звільненні саме сума в розмірі 14401 грн. 00 коп.
Посилання апелянта на тяжке матеріальне становище підприємства не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти позивачці в день звільнення.
Положеннями статті 34 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2001 року).
Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Позивачу не було виплачено частково заробітну плату за період з серпня 2014 року по квітень 2015 року.
Відповідно до довідки розрахунку, компенсація втрати частини грошових доходів (заробітної плати) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати становить: за серпень 2014 року - 295,90 грн., вересень 2014 року - 346,29 грн., жовтень 2014 року - 226,07 грн., листопад 2014 року - 363 грн., грудень 2014 року - 600,80 грн., січень 2015 року - 328,32 грн., лютий 2015 року - 511,27 грн., березень 2015 року - 274,56 грн.
В зв»язку з наведеним суд першої інстанції правильно встановив, що загальна сума компенсації за затримку виплати заробітної плати становить 2946 грн. 21 коп.Вказаний розрахунок компенсації представником відповідача не оспорювався при розгляді справи судом першої інстанції .
За таких обставин судова колегія знаходить, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за заробітною платою у сумі 14401 грн. 00 коп., середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку в сумі 10682 грн.28 коп., компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 2946 грн. 21 коп., з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів .
Відповідно до ч. 2 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому районний суд правильно стягнув з відповідача на користь Держави судовий збір у розмірі 280 грн. 29 коп.
Посилання апелянта, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув на користь позивача моральну шкоду безпідставні. З позовної заяви вбачається, що позивач не просила стягнути на її користь моральну шкоду і в рішенні суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди не зазначено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.
Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: