Справа № 447/1452/15 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.
Провадження № 22-ц/783/7297/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія: 39
16 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Ясиновської Я.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2015 року,
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про спонукання до виконання зобов'язання за мировою угодою.
Ухвалено спонукати ОСОБА_4 виконати умови мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 01.06.2012 року та визнаної ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 01.06.2012 року у справі № 2-1255/11.
Ухвалено змінити порядок виконання умов мирової угоди, визнаної ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 01.06.2012 року у справі № 2-1255/11, з добровільного на примусовий.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення повинен був застосувати положення ст.ст. 14, 202 ч.4, 212, 530, 626, 631 ЦК України та взяти до уваги той факт, що мирова угода є двостороннім зобов'язанням і власне сам позивач не виконав умов такої угоди. Зазначає, що позивач не надав жодного доказу того, що вона ухилялась від виконання умов мирової угоди, хоча сам ОСОБА_2 виїхав за межі України, не виконав пункти 3, 6 мирової угоди, що свідчить про те, що він сам в односторонньому порядку відмовився від виконання цієї мирової угоди. Вказує, що районним судом не взято до уваги того, що відповідно до п.6 мирової угоди сторони погодились про те, що у випадку відмови однієї із сторін від продажу квартири на визначених умовах або нездійсненні такого продажу до 31.05.2013 року сторони відмовляються від виконання всіх інших умов цієї угоди, а ОСОБА_2 залишає за собою право звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності на частину спірної квартири. Відтак, вважає, що районний суд незаконно вирішив, що вказаний пункт мирової угоди не слід виконувати та зобов'язав лише ОСОБА_4 виконати інші умови угоди. Апелянт також зазначає, що оскільки ОСОБА_2 добровільно не виконував умови мирової угоди, то вона 06.03.2013 року в Миколаївському районному суді Львівської області отримала виконавчий лист у даній справі, який направила до ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області для примусового його виконання, що є доказом того, що вона мала наміри здійснити продаж спірної квартири та вчиняла дії щодо виконання мирової угоди. Крім того вказує, що на даний час існують обставини, за яких позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та не можуть бути виконані зобов'язання за мировою угодою, так як 03.07.2014 року вона та ОСОБА_6 уклала шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_7, а тому у випадку продажу спірної квартири, в якій тепер зареєстрований її син, будуть порушені права та інтереси малолітньої дитини, оскільки іншого житла у них немає. Також апелянт зазначає, що ст.16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав як спонукання виконання мирової угоди в примусовому порядку.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам.
З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 03.07.2014 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6, змінивши прізвище на «ОСОБА_4».
01.06.2012 року Миколаївським районним судом Львівської області постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди у цивільній справі №2-1255/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Алєксєєва Ганна Миколаївна, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними.
Даною мировою угодою визнано наступне:
1. ОСОБА_4 визнає право ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну частину житлової квартири АДРЕСА_1 шляхом компенсації йому вартості 1/2 частини цієї квартири за ринковою вартістю, без визнання недійсним та анулювання спірного заповіту та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_4 на зазначену квартиру та реєстрації такого права власності за ОСОБА_2
2. З цією метою сторони погоджуються продати спільно спірну квартиру АДРЕСА_1, за ринковою вартістю, але не нижче суми 30 000,00 (тридцяти тисяч) доларів США та поділити одержану від реалізації цієї квартири суму між собою, а також поділити між собою кошти, затрачені на оцінку квартири та оформлення договору купівлі-продажу цієї квартири в частинах: ОСОБА_2 одержує - 60%. а ОСОБА_4 одержує 40% вирученої суми і так само ділять між собою вищевказані витрати.
3. В порядку компенсації та реалізації взаємних поступок ОСОБА_2 заявляє про відмову від своїх претензій на право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_10 на частку у квартирі АДРЕСА_2 співвласником якої є також сторона по справі ОСОБА_4, про що ОСОБА_2 зобов'язується зробити відповідну нотаріально засвідчену заяву у Миколаївській державній нотаріальній конторі, ще до продажу квартири АДРЕСА_1
4. Сторони погоджуються на те, що при продажі спірної квартири АДРЕСА_1 вони разом погоджуватимуть суму продажу та не будуть чинити один одному перешкод у здійсненні продажу цієї квартири, для чого при наявності покупця, який запропонує ціну купівлі не нижче ринкової (30 000 доларів США) вони зобов'язуються погодити таку ціну та здійснити продаж зазначеної квартири за ціною не нижчою ніж вищевказана.
5. ОСОБА_2 зобов"язкується перед продажем спірної квартири АДРЕСА_1 зняти себе та членів своєї сім"ї (при наявності таких) з реєстрації у цій квартирі.
6. Сторони погоджуються про те, що у випадках відмови однієї із сторін від продажу квартири на вищевказаних умовах або нездійсненні такого продажу до 31 травня 2013 року сторони відмовляються від виконання всіх інших умов цієї мирової угоди, а ОСОБА_2 залишає за собою право звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності на частину спірної квартири.
7. Сторони ознайомлені з положенням ст.175 ЦПК України, тобто з наслідками укладення та невиконання умов мирової угоди.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно із ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі та за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.
Характерні ознаки мирової угоди такі: відповідає нормам закону; може бути укладена лише у справах позовного провадження; заснована на взаємних поступках сторін; може стосуватися лише прав та обов'язків осіб, які її укладають; обмежена предметом пред'явленого до суду позову; не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Статтею 208 ЦПК України передбачено, що судові рішення викладаються у формі ухвали, рішення, постанови.
Вимоги до виконавчого документа закріплено у ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».
Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Відповідно до п.5 ст.3 Закону (в редакції від 21.04.1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Однак, Законом України від 18.11.2003 року №1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» положення пункту 5 статті 3 Закону виключено.
Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди(01.06.2012 року) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Виходячи зі змісту зазначених норм та правової природи поняття "мирова угода", порядку її визнання судом з постановленням відповідної ухвали, між сторонами виникають визначені ними у мировій угоді зобов'язання, а тому діючим ЦПК України в основу мирової угоди покладено принцип добровільності як на її укладення, так і виконання. У випадку ж ухилення однією із сторін мирової угоди від добровільного виконання її умов, іншою стороною може бути заявлено позов про спонукання до виконання умов мирової угоди і у разі ухвалення судового рішення про задоволення таких позовних вимог, лише після цього можуть вирішуватися всі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, які передбачені Розділом VI ЦПК України, в тому числі і питання звернення до виконання (ст. 368 ЦПК України).
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що у разі невиконання однією із сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Відтак, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, так як такий не передбачений ст.16 ЦК України.
Разом з тим, на думку судової колегії, висновки суду першої інстанції щодо достатності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 є помилковими, зробленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.
Так, доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Проте, дійшовши висновку про те, що відповідач умисно добровільно не виконала умови мирової угоди, а тому повинна виконати їх у примусовому порядку, районний суд у порушення вимог ст.212 ЦПК України не дав жодної оцінки ні тим обставинам, що відповідач вживала заходів для виконання умов мирової угоди, ні тому, що позивач не виконав своїх зобов'язань за цією мировою угодою.
Так, 06.03.2013 року в Миколаївському районному суді Львівської області відповідач отримала виконавчий лист, який направила до ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області для примусового виконання мирової угоди, однак постановою державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ від 10.04.2013 року їй було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
У позовній заяві ОСОБА_2 стверджує, що ОСОБА_4 на його неодноразові вимоги щодо виконання умов мирової угоди не реагує, усі знайдені ним та запропоновані їй умови продажу квартири відхиляє під надуманими приводами, проте у порушення вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України жодними належними та допустимими доказами дані обставини ним не підтверджені.
Крім того, судом першої інстанції, як і вищенаведеним обставинам, не дано оцінки і тому, що позивач не виконав умови мирової угоди, які повинен був виконати лише він, а саме умови, викладені у пунктах 3 та 5 мирової угоди, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 подав нотаріально засвідчену заяву у Миколаївську державну нотаріальну контору про відмову від своїх претензій на право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_10 на частку у квартирі АДРЕСА_2 та зняв себе та членів своєї сім"ї (при наявності таких) з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1.
Крім того, у зазначених пунктах 3 та 5 мирової угоди викладена умова про те, що такі дії ОСОБА_2 повинен вчинити ще перед продажем спірної квартири АДРЕСА_1.
Наведене свідчить про те, що невиконання позивачем частини умов мирової угоди, які повинен був виконати він, позбавило відповідача можливості здійснити продаж спірної квартири та спростовує висновок районного суду щодо того, що ОСОБА_4 ухилилась від добровільного виконання умов мирової угоди.
Крім того, суд не дав оцінки умові мирової угоди, викладеної у п. 6 такої, згідно якої «у випадках відмови однієї із сторін від продажу квартири на вищевказаних умовах або нездійсненні такого продажу до 31 травня 2013 року сторони відмовляються від виконання всіх інших умов цієї мирової угоди», тобто сторони визначили строк виконання мирової угоди, який вже минув.
Також районний суд, ухваливши спонукати відповідачку виконати умови мирової угоди, укладеної 01.06.2012 року та визнаної ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 01.06.2012 року у справі № 2-1255/11, не вказав, яким чином ОСОБА_4 чи орган примусового виконання судових рішень зможуть виконати умови даної мирової угоди в частині вчинення дій, які мав виконати та може виконати лише особисто позивач(подати заяву у нотаріальну контору про відмову від своєї частки у спадщині після смерті батька, знятись з реєстрації у спірній квартирі).
Крім того, у квартирі АДРЕСА_1, проживає син відповідачки - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому для відчуження даної квартири необхідна попередня згода органу опіки та піклування, однак такий не був залучений до участі у справі, хоча позовні вимоги ОСОБА_2 безпосередньо стосуються йогоправ та обов'язків, а згідно діючого законодавства на стадії апеляційного розгляду суд позбавлений можливості змінювати процесуальне положення учасників процесу або залучати до участі у справі інших учасників процесу.
Згідно роз'яснень, даних у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК).
Враховуючи усе викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, то воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про спонукання до виконання зобов'язання за мировою угодою.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: