Справа № 443/913/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/863/15 Доповідач: ОСОБА_2
10 листопада 2015 року м. Львів.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши кримінальне провадження №12013150200000916 внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 23.09.2013 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Отиневичі, Жидачівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, безпартійного, з професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України
з участю прокурора ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_6
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 31.08.2015 року,-
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю один рік. Згідно ст. 76 КК України покладено на нього обов'язки, а саме: без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції не змінювати місце проживання, не виїжджати за межі держави на постійне місце проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 16050,00 грн., матеріальну шкоду в сумі 1050,00 грн., а всього 17100,00 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обрано.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 22 вересня 2013 року приблизно о 18.00 год., перебуваючи на стадіоні «Будівельник» в м. Ходорові Жидачівського району Львівської області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, з надуманих мотивів пристав до асистента арбітра футбольного матчу між командами «ФК Ходорів - «Кар'єр Прикарпаття» Ст. Самбір/Торчиновичі» потерпілого ОСОБА_8 та безпричинно наніс йому удар кулаком в ліву ділянку голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, у виді травми лівого вуха у вигляді розриву барабанної перетинки з крововиливом. Протиправні діяння супроводжувалися криками, висловлюваннями нецензурними словами.
Не погоджуючись із даним вироком, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 31.08.2015 року у частині стягнення на користь потерпілого ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 16050,00 грн. змінити та стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 завдану йому моральну шкоду вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 5000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що не було, на думку апелянта, з'ясовано обставини щодо відшкодування обвинуваченим потерпілому моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я потерпілому. Апелянт вважає, що твердження що хуліганські дії були вчинені у присутності великої кількості глядачів, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вказана подія мала місце після закінчення футбольного матчу, на сходах, які ведуть до роздягальні та при цьому фактично обвинувачений один висловлював претензії до потерпілого, як до асистента головного арбітра футбольного матчу, з приводу його суддівства та при цьому наніс йому один удар рукою в обличчя, інші особи у конфлікті участі не брали, фактично це бачили до двох-трьох осіб. Апелянт вказує, що визначаючи моральну шкоду у розмірі 16050 гри., судом не було враховано також вимог розумності та справедливості, оскільки обвинувачений офіційно не працює, на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, що стверджується копіями свідоцтв про їх народження, які додаються, розмір відшкодування моральної шкоди був визначений судом, без врахування матеріального стану та можливості сплати потерпілому вказаної суми грошових коштів.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який заперечив подану апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку потерпілого, який заперечив апеляційну скаргу, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема визнавальними показами обвинуваченого, яким суд дав належну оцінку і навів у вироку та ніким не оспорюються, зокрема і самим обвинуваченим, який подав апеляційну скаргу та не згідний з вироком у частині визначеного до відшкодування розміру моральної шкоди.
Призначаючи обвинуваченому покарання судом в повній мірі дотримано загальних засад призначення покарання, які закріплені у ст. 65 КК України та належним чином враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого і відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Згідно ч.2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як убачається з вироку суду, ОСОБА_6 вчинив щодо ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 296 КК України, заподіявши потерпілому згідно висновку судово-медичної експертизи №813 від 21.05.2014 року легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Пунктами 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. № 4 роз'яснено, що відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У своїй позовній заяві потерпілий обґрунтовує вимоги тим, що в результаті перебування на лікуванні та в період реабілітації не міг повноцінно організувати своє життя, повноцінно працювати, проводити суддівство. Щодо визначення розміру моральної шкоди, то потерпілий покликається на методику встановлення заподіяної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань, розробником якої є ОСОБА_10 , яка включена до Реєстру методик проведення судових експертиз 03.03.2010 р. під № 14.1.04.
Як вбачається із даної методики, автор для обрахунку розміру моральної шкоди, запропонував один із елементів формули, а саме, показник fv, що визначає ступінь вини заподіювача шкоди, однак, поки вирок суду першої інстанції не набере законної сили, вказувати на наявність такої при проведенні експертного чи іншого дослідження недоречно, а експерт, відповідно до ч.4. ст. 69 КПК України, не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Отже, експертиза по визначенню розміру можливої компенсації у слідстві заподіяних потерпілому моральних страждань згідно методики встановлення заподіяної моральної шкоди і методу оцінки розміру компенсації викликаних страждань (реєстраційний код 14.1.04) може бути проведена тільки після того, як судовому експертові буде надано прийняте судом рішення (вирок), яке набрало чинності про встановлення форми вини заподіювача шкоди (обвинуваченого).
Однак, зареєстровані методики проведення судових експертиз це програма дій, що пропонує експерту в категоричній або рекомендаційній формі використовувати певні методи дослідження об'єктів, послідовність і процедуру застосування цих методів.
Згідно з п.2 Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02.10.2008 року №1666/5, реєстр - це офіційна електронна база даних, що ведеться з метою створення інформаційного фонду про наявність методик проведення судових експертиз, які атестовані та рекомендовані до впровадження в експертну практику відповідно до Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2008 N 595.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що для визначення заподіяного розміру моральної шкоди потерпілому необхідне використання спеціальних знань, тобто є необхідність проведення експертного дослідження, проте клопотання про призначення судово-психологічної експертизи потерпілий під час розгляду в суді першої інстанції не заявляв, що унеможливлює проведення такої в апеляційному суді, керуючись положеннями ст. 404 КПК України, якою визначені межі перегляду судом апеляційної інстанції тому, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а кримінальне провадження в частині цивільного позову направленню до Жидачівського районного суду Львівської області для розгляду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задоволити частково.
Вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 31.08.2015 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позови потерпілого ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди - скасувати, а кримінальне провадження в цій частині направити до Жидачівського районного суду Львівської області для розгляду у порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4