Справа № 22ц-3488/2010р. Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.
Категорія 57 Доповідач: Мусіна Т.Г.
08 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Павлишин О.Ф.
Суддів: Мусіної Т.Г., Штефаніци Ю.Г.
При секретарі: Качмар М.Я.
З участю представника УПФ - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області
на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 30 липня 2009 року
встановила:
В березні 2009 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він відноситься до категорії „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що такі виплати йому не проводяться у розмірі, встановленому законом, просила поновити пропущений строк та зобов'язати відповідача здійснити ці нарахування за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 4614, 30 грн.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 30 липня 2009 р. позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Пенсійного Фонду України у м. Бориславі Львівської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично отриманих ним сум надбавки.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ в м. Бориславі Львівської області, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову позові.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни' дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відповідної ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячнім довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, і встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримані підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема І положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 ріки І про внесення змін о деяких законодавчих актів України”.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженими, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію зі 22 травня по 31 грудня 2008 року, є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. б Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Керуючись п. 1,2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1691 - УІ від 18.02.2010р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами”, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Бориславі Львівської області - відхилити.
Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 30 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 - х місяців до Верховного Суду України.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Мусіна Т.Г.
ОСОБА_3