Справа № 460/2754/15-ц
Провадження №2/460/1282/15
17.11.2015 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді - Тесля Б.І., з участю секретаря Хархаліс Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
позивачка звернулася до Яворівського районного суду Львівської області з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким поновити їй строк звернення до суду, стягнути із Головного територіального управління юстиції у Луганській області в її користь 4872 гривень заборгованості по заробітній платі, 10068,18 гривень заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5000 гривень моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що вона була прийнята на роботу Головним управлінням юстиції у Луганській області з 08 січня 2014 року на посаду консультанта Брянківської державної нотаріальної контори, про що був укладений трудовий договір на визначений строк та виданий наказ. Починаючи з 01 липня 2014 року по 03 листопада 2014 року відповідач затримав виплату заробітної плати. Цього ж дня вона звільнилася з роботи за власним бажанням. Заборгованість по заробітній платі на момент звільнення склала 4872 гривень Однак при звільненні відповідач не провів з нею повного розрахунку, видав не належно оформлену трудову книжку, а саме в ній відсутній запис про звільнення, не видав на її вимогу копію наказу про звільнення. За останні два місяці - вересень 2014 року заробітна плата становить 1218 грн. - 22 робочих дня відпрацьованих, а за жовтень 2014 року заробітна плата становить 1218 грн. 23 робочих днів відпрацьованих, а тому середньоденний заробіток становить ( 1218+1218)/(22+23) - 54,13 грн. З моменту не проведення розрахунку по виплаті заробітної плати, тобто з 01.11.2014 року по 31.07.2015 року - було 186 робочих днів, середньоденний заробіток, визначений складав 54,13 грн., а тому середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 10068,18 гривень (186 роб. дні х 54.13грн.). За таких обставин, слід стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.11.2014р. по 31.07.2015р. в сумі 10068,18 грн. Крім цього, невиплатою заробітної плати їй заподіяно моральну шкоду, а саме 9 місяців, часто відмовляла собі у необхідних речах, позичала гроші у знайомих для купівлі продуктів харчування, для оплати комунальних послуг та на оздоровлення своєї сім'ї. Неправомірна поведінка відповідача спричинила їй постійні переживання та стреси. Наведеними діями відповідач завдав їй моральних страждань, які полягають у втраті душевного спокою та нормальних життєвих зв'язків. Відсутність засобів для існування, а саме, заробленої заробітної плати, є не тільки порушенням її законних прав, що за законом є фактором спричинення моральної шкоди, а також потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя в умовах відсутності коштів при несвоєчасній їх виплаті.
Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача подав до суду письмове заперечення на позов, в якому вказує на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, мотивуючи це тим, що
- 2 -
позивачка, працювала у Брянківської державної нотаріальної контори на посаді консультанта та була звільнена 03 листопада 2014 року за власним бажанням. Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області з метою виплати заробітної плати подавались до Управління Державної казначейської служби України у Луганській області платіжні доручення та реєстри зобов'язань на виплату заробітної плати працівникам, у тому числі і позивачці. Заробітна плата ОСОБА_1 нарахована з урахуванням відрахувань, в розмірі 3914,51 гривень: за липень 2014 року у розмірі 1089,38 гривень, за серпень 2014 року у розмірі 1071,11 гривень, за вересень 2014 року у розмірі 1071,11 гривень, у жовтні 2014 року у розмірі 00 гривень та за листопад 2014 року у розмірі 682,91 гривень. У зв'язку з прийняттям Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 у Головному управлінні юстиції в Луганській області утворилась заборгованість по заробітній платі. Сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 перерахована на депозитний рахунок НОМЕР_1, відкритий на імя Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Крім цього, зазначає, що статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 13 січня 2015 року № 85-УІІ передбачено, що до 31 грудня 2015 року громадянам, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадянам, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція, має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії. З цією метою відповідно до частини другої Прикінцевих положень зазначеного вище Закону вбачається, що Кабінету Міністрів України у місячний термін з дня опублікування цього Закону доручено розробити порядок погашення заборгованості із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції. З листа Міністерства соціальної політики України від 25.05.2015 № 606/13/84-15 (вх. № 9910/6 від 02.06.2015) вбачається, що станом на 25.05.2015 розроблено проект такої постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок погашення заборгованості із виплати заробітної плати, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також виплати пенсії громадянам, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція". Станом на сьогодні відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, а тому за відсутності такого порядку погашення заборгованості, на даний час Головне територіальне управління юстиції у Луганській області не має можливості провести остаточний розрахунок із позивачкою. У задоволенні позову просить відмовити. Справу просить слухати без його участі.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно наказу №44 від 08 січня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу Головним управлінням юстиції у Луганській області з 08 січня 2014 року на посаду консультанта Брянківської державної нотаріальної контори.
03 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнена з посади консультанта Брянської державної нотаріальної контори за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.
Згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену
- 3 -
трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судом встановлено та підтверджено документально факт наявності заборгованості Головного територіального управління юстиції у Луганській області перед позивачкою ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати у розмірі 4389,40 гривень на момент її звільнення, та її середній заробіток встановлено в розмірі 877,88 гривень на місяць.
Таким чином на момент звільнення позивачки ОСОБА_1 (01.11.2014 року) Головним територіальним управлінням юстиції в Луганській області розрахунку з нею станом на 31 липня 2015 року (дату звернення до суду) не проведено, а отже за дев'ять місяців непроведення такого розрахунку з врахуванням її середнього заробітку в розмірі 877,88 гривень, заборгованість відповідача перед позивачкою за весь період затримки розрахунку становить 7900,92 гривень, які підлягають до стягнення.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Неотримання заробітної плати, своєчасного розрахунку при звільненні, який включає в себе зароблену заробітну плату, позбавляє особу засобів для існування, що є загальновідомим і не потребує доказування у відповідності до ч.2 ст.61 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, шляхом повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого
- 4 -
життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди позивачка пропустила з поважних причин, оскільки про порушення свого права вона дізналася від відповідача у травні 2015 року. Так як, відповідач, починаючи з листопада 2014 року обіцяв виплатити зарплату, посилався про необхідність подачі документів про переселення. Ці документи до травня 2015 року знаходилися в зоні АТО. У травні місяці вона звернулася в Яворівський районний суд Львівської області з позовом про стягнення заборгованості по зарплаті, моральної шкоди, середнього заробітку, ухвалою суду від 18 травня 2015 року позов повернуто. Після цього звернулася з заявою про видачу судового наказу. Ухвалою від 27 липня 2015 року цього ж суду судовий наказ про стягнення заборгованості по зарплаті скасований.
Таким чином, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково підставними, оскільки позивачка, перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, має право на виплату їй заробітної плати за час її роботи та середній заробіток за час затримки розрахунку із нею, та моральної шкоди, заподіяної їй невиплатою заробітної плати; причину пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав суд вважає поважною, а тому позов слід задоволити частково, поновити їй строк звернення до суду, стягнути із Головного територіального управління юстиції у Луганській області в її користь 4389 гривень 40 коп. заборгованості по заробітній платі, 7900,88 гривень заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5000 гривень моральної шкоди. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 233, 234 КЗпП України, суд, -
позов задоволити частково. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Стягнути із Головного територіального управління юстиції у Луганській області в користь ОСОБА_1 4389 гривень 40 копійок заборгованості по заробітній платі.
Стягнути із Головного територіального управління юстиції у Луганській області в
- 5 -
користь ОСОБА_1 7900,88 гривень - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути із Головного територіального управління юстиції у Луганській області в користь ОСОБА_1 5000,00 гривень моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.