Справа № 459/2323/15-а
"09" листопада 2015 р. Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Жураковського А.І.
при секретарі Ганас К.В.
з участю:
представника відповідача Сущак В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,-
Встановив:
ОСОБА_2 звернувся в суд з вище вказаним позовом до відповідача.
В обґрунтування позову покликається на те, що перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер за віком з 12.06.2009 року і продовжує працювати. Зазначає, що 17.06.2015 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії згідно вимог законодавства. 02.07.2015 отримав лист-відповідь, з якого дізнався про припинення виплати йому пенсії за віком з 01.04.2015 року, а також те, що перерахунок пенсії не проводиться у зв'язку з відсутністю даних про страховий стаж. Вважає, що такі дії відповідача протиправними, а посилання останнього на Закон України № 213-VIIІ від 02.03.2015 року є безпідставним, оскільки норми цього закону суттєво звужують і обмежують його право на пенсійне забезпечення та не відповідають Конституції України.
Відтак просить визнати неправомірними дії відповідача у припиненні виплати йому пенсії за віком з 01.04.2015 року та у відмові перерахунку зазначеної пенсії після 11.06.2015 року. Також просить зобов'язати відповідача виплатити йому пенсію за віком у визначеному розмірі з 01.04.2015 року та провести перерахунок зазначеної пенсії після 11.06.2015 року.
У судове засідання позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно поданої заяви просить розгляд справи проводити у його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що позивач звертався до них із заявою довільної форми, тому остання була розглянута згідно норм Закону України «Про звернення громадян». Наголосила, що ним не було дотримано встановленого законом способу подання заяви та форми останньої, тому рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії не приймалося, а відтак й відсутні підстави для оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача. Також зазначила, що установа, де працює позивач, не сплатила страхові внески за травень-червень 2015 року, тому ці місяці неможливо зарахувати до страхового стажу. Крім цього, вказала, що попередній перерахунок пенсії позивача був 01.08.2013 року, а оскільки минуло менше двох років, то права на перерахунок пенсії у нього також не було. Разом з цим, пояснила, що позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та умовах, передбачених відповідними законами, то на підставі ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції з 01.04.2015 року -ОСОБА_2 не виплачується пенсія за віком з 01.04.2015 року. Наголосила, що дані норми законодавства не визнані у встановленому порядку неконституційними. Тому вважає позов безпідставним та просила суд відмовити у його задоволенні.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд прийшов до наступного.
Матеріалами справи, зокрема копією посвідчення НОМЕР_1 стверджується, що позивач працює на посаді судді апеляційного суду Львівської області.
Згідно копії пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_2 від 07.10.2009 року, останньому довічно призначено пенсію за віком.
Як вбачається з копії листа відповідача від 26.06.2015 року № 68/м-4, позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком з 12.06.2009 року.
Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
На підставі наявних у справі письмових доказів та наданих пояснень представником відповідача у судовому засіданні, суд встановив, що відповідач припинив виплати позивачу пенсії за віком з 01.04.2015 року покликаючись на внесені зміни у вище вказану норму Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких така пенсія тимчасово не виплачується позивачу з огляду на займану ним посаду.
З такими діями відповідача суд не погоджується, оскільки згідно приписів ст.ст. 22, 46, 64 Конституції України, які мають пряму дію, право на пенсійне забезпечення, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до Основного Закону України - не допускається. Окремі конституційні права можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Конституційний Суд України неодноразово наголошував на тому, що ч. 3 ст. 22 Основного Закону України установила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод (рішення від 2007 р. № 4-рп/2007, від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004).
Натомість згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 постанови «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року № 9, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Крім того, в силу норм і приписів ст.ст. 1 та 3 Основного Закону, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України, відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладених вище обставин та норм і роз'яснень законодавства, суд зазначає, що позивачу пенсія за віком була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року у редакції станом на час її призначення. У той же час, зміни до даного Закону, на підставі яких відповідач припинив виплату позивачу вказаної пенсії, фактично звузили й обмежили зміст й обсяг права позивача на пенсійне забезпечення. Крім цього, у даному випадку внесені зміни до вказаного Закону не мають зворотної дії в часі, оскільки тимчасово скасували право осіб на отримання пенсії.
Відтак посилання відповідача на вказані зміни як підставу для припинення з 01.04.2015 року виплати позивачу пенсії за віком суперечать і не відповідають Конституції України і припинивши здійснювати її виплату відповідач допустив порушення права позивача на пенсійне забезпечення, що є складовою конституційного права останнього на соціальних захист.
З огляду на викладене, суд прийшов до переконання про протиправність таких дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову у цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії за віком після 11.06.2015 року, суд звертає увагу на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління ПФУ від 25.11.2015 року № 22-1.
Так, даним Порядком встановлена обов'язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом щодо перерахунку пенсій незалежно від наявності права особи на пенсію. Зокрема, складовою такої процедури є подання заяви встановленого зразка пенсіонером особисто або його представником.
У той же час, судом встановлено, що позивач подавав заяву довільної форми засобами поштового зв'язку, на що отримав лист відповідача із роз'ясненням порушених питань.
Тому суд прийшов до висновку, що позивачем не дотримано встановленого законодавством порядку подання заяви про перерахунок пенсії.
Натомість суд звертає увагу, що відповідачем не було прийнято рішення про відмову у такому перерахунку, а лише скеровано лист-відповідь на звернення, який не встановив будь-яких зобов'язань, не змінив прав позивача та не є рішенням суб'єкта владних повноважень чи нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії.
Також судом встановлено, що позивач звертався до відповідача про перерахунок пенсії 26.07.2013 року і такий перерахунок проведено з 01.08.2013 року з зарахуванням страхового стажу та заробітку по 30.06.2013 року. Оскільки позивач із повторною заявою про перерахунок пенсії звернувся 17.06.2015 року і на той час у відповідача не було визначених законодавством даних про його страховий стаж, перерахунок пенсії не було здійснено та роз'яснено умови, за яких його можливо здійснити.
Натомість як вбачається з копії заяви позивача про призначення пенсії від 05.10.2015 року, остання була подана згідно вимог Поряду подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У свою чергу, згідно копії розпорядження відповідача № 155172 від 09.10.2015 року, здійснено перерахунок стажу та заробітку позивача з 01.10.2015 року.
З урахуванням викладених вище обставин та норм законодавства, суд прийшов до переконання про безпідставність позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії за віком після 11.06.2015 року.
Таким чином, суд прийшов до остаточного переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 159, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 з 1 квітня 2015 року.
В задоволенні вимоги про проведення відповідачем перерахунку пенсії після 11 червня 2015 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Червоноградський міський суд Львівської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: А. І. Жураковський