ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 27/438
м. Київ
26 березня 2012 року № 2а-17613/11/2670
за позовом ОСОБА_1
до Державної виконавчої служби України
проскасування постанов від 15.11.2011р. ВП№23528324, ВП№23528292
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань
судді М.А.Бояринцева, О.В.Патратій
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про скасування постанов державного виконавця О.Я. Гречуха про закінчення виконавчого провадження ВП № 23528324 та ВП № 23528292 від 15.11.11р. та продовження виконавчого провадження з відновлення позивача на посаді в Міністерстві охорони здоров'я України та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07.04.09 р. по день поновлення на посаді.
В судовому засіданні 15.03.12 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явився представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи; судом заслухано пояснення представника позивача; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.09 р. у справі №2а-5815/09/2670 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: змінено дату звільнення з 12.01.09 р. на 07.04.09 р., зобов'язано здійснити перерахунок коштів, належних ОСОБА_1 до виплати у зв'язку зі зміною дати звільнення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.10 р. постанову суду І-ї інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково - наказ Міністерства охорони здоров'я України №101-к від 03.04.09 р. скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу представництва у судах Юридичного управління Міністерства охорони здоров'я України з 07.04.09 р., зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України нарахувати та сплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.04.09 р. по день поновлення на посаді.
03.12.10 р. позивачем отримано виконавчий лист про поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати та сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, пред'явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
15.12.10 р. державним виконавцем Відділу винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №23528324 та ВП №23528292 про поновлення позивача на посаді та зобов'язання нарахувати та сплатити ОСОБА_1 заробітну плату.
У зв'язку з відсутністю станом на 11.02.11 р. інформації відносно виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника - Міністерство охорони здоров'я України -штрафу в розмірі по 340 грн. по кожному виконавчому провадженню згідно ст. 5, 87 Закону України "Про виконавче провадження".
У зв'язку з відсутністю станом на 30.03.11 р. інформації відносно виконання рішення суду державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника - Міністерство охорони здоров'я України -штрафу в розмірі по 1360 грн. по кожному виконавчому провадженню згідно ст. 5, 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження".
Суми штрафу боржником сплачені в добровільному порядку.
10.05.11 р. на адресу боржника втретє скеровано вимогу державного виконавця про негайне виконання судового рішення, в якій також повідомлено про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення.
Зазначена вимога залишена без розгляду та виконання.
Листом від 24.05.11 р. боржник повідомив державного виконавця про неможливість виконання судового рішення у зв'язку з відсутністю посади, на яку ОСОБА_1 зобов'язано поновити.
14.11.11 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360 грн. по кожному виконавчому провадженню.
14.11.11 р. складено акт державного виконавця, в якому зафіксовано тривале невиконання судового рішення, доведення його змісту до відома боржника та попередження його про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення.
14.11.11 р. державним виконавцем направлено до Генеральної прокуратури України подання за №М-33844/5-9 про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону, у якій міститься звернення вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України за невиконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.12.10р. №3а-5815/09/70 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу представництва у судах Юридичного управління Міністерства охорони здоров'я України з 07.04.09 р.
15.11.11 р. державним виконавцем винесено постанови про закінчення обидвох виконавчих проваджень у зв'язку з направленням подання про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону згідно п. 11 ч. 1 ст. 49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження".
20.12.11 р. на адресу Державної виконавчої служби України надійшла відповідь Генеральної прокуратури України, згідно якої повідомлено про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутності в діяннях посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України злочину, передбаченого ст. 382 КК України.
Позивач - ОСОБА_1 -вважає постанови від 15.11.11 р. про закінчення виконавчих проваджень незаконними з таких підстав.
Позивач не згідний з закінченням виконавчих проваджень, оскільки він не добився поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за вимушений прогул.
На думку позивача, відповідач фактично проводив бездіяльність.
Подання на адресу Генеральної прокуратури України щодо притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності не є виконанням судового рішення, тому не може бути завершенням виконавчого провадження.
Згідно Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право накладати арешт, вилучати майно боржника, що ним зроблено не було.
Відповідач -Державна виконавча служба -проти задоволення позовних вимог заперечив в наданих суду усних поясненнях, зазначивши, що ним вжито всі передбаченні Законом України "Про виконавче провадження" заходи для виконання судового рішення; письмових пояснень суду не надано.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Права та обов'язки державного виконавця під час проведення виконавчого провадження визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
В даному випадку виконавчий документ - виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.10 р. №2а-5815/09/2670 - передбачав такі заходи примусового виконання рішення як поновлення позивача на посаді та зобов'язання вчинити дії - нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Особливості виконання таких виконавчих документів визначені ст. 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 76 Закону виконання рішення про поновлення на посаді вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Тобто, виконання в даному випадку не може бути проведено без участі боржника, оскільки державний виконавець не має повноважень виносити рішення про поновлення особи на посаді.
Аналогічна ситуація має місце і щодо виконання виконавчого листа в частині зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу. Оскільки судовим рішенням на користь позивача не присуджено до стягнення конкретну суму, а лише зобов'язано її нарахувати та виплатити, то без участі боржника виконання проведене бути не може.
Згідно ч. 2, 3 ст. 75 Закону у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно матеріалів справи державним виконавцем виконано передбачені ст. 75 Закону дії - двічі (по двох виконавчих провадженнях) виносилися постанови про накладення штрафу на боржника - 11.02.11 р. та 30.03.11 р.
Після винесення третьої вимоги про виконання судового рішення державним виконавцем 14.11.11 р. направлено до Генеральної прокуратури України подання за №М-33844/5-9 про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону, у якій міститься звернення вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України за невиконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.10р. №3а-5815/09/70 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу представництва у судах Юридичного управління Міністерства охорони здоров'я України з 07.04.09 р., та 15.11.11 р. згідно ч. 3 ст. 75 Закону винесено постанови про закінчення обидвох виконавчих проваджень у зв'язку з направленням подання про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону згідно п. 11 ч. 1 ст. 49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження".
З врахуванням викладеного державним виконавцем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи для виконання судового рішення, вжиття яких можливе в даному випадку, і у суду відсутні підстави для висновку про невиконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків щодо виконання судового рішення.
Фактичне невиконання судового рішення в даному випадку викликане не бездіяльністю державного виконавця чи неналежним виконанням ним своїх обов'язків, а відмовою боржника - Міністерства охорони здоров'я України - виконати судове рішення.
Бездіяльності боржника щодо виконання судового рішення була надана оцінка Генеральною прокуратурою України, яка листом від 20.12.11 р. повідомила Державну виконавчу службу України про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст.6 КПК України за відсутності в діяннях посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України злочину, передбаченого ст. 382 КК України.
З приводу твердження позивача про те, що державним виконавцем не виконано такі дії як накладення арешту, вилучення майна боржника, суд зазначає наступне.
Згідно Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наділений правом накладення арешту на майно боржника та його подальшій реалізації, проте, це право може використовуватися державним виконавцем при виконанні виконавчих документів про звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
В даному випадку на виконанні перебували виконавчі провадження про поновлення позивача на посаді та про зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.10 р. №2а-5815/09/2670 не передбачав стягнення на користь позивача конкретної суми, тому державний виконавець не мав підстав вживати заходи саме щодо стягнення коштів або іншого майна з боржника на користь позивача.
Відповідно, процедура виконання виконавчого документа про звернення стягнення на майно боржника в порядку ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" в даному випадку не проводилася, і державний виконавець не міг застосовувати заходи, пов'язані з накладенням арешту та реалізацією майна боржника.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вкааних вимог при прийнятті постанов про закриття виконавчих проваджень.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 181, 186 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Головань
Судді М.А. Бояринцева
ОСОБА_2
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 26.03.12 р.