21 жовтня 2015 року справа № 823/4931/15
м. Черкаси
11 год. 00 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Орленко В.І.,
при секретарі - Дудці Г.О.,
за участю позивача - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
представника третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України, про визнання відсутності компетенції, визнання протиправним та скасування припису,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся арбітражний керуючий ОСОБА_1, в якому просить:
- визнати відсутність компетенції (повноважень) у Головного територіального управління юстиції у Київській області на проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, складання довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 10.08.2015 №37/15, складання акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19.08.2015 №63/15 та на винесення припису про недопущення повторних порушень від 25.08.2015 №16/15;
- визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень від 25.08.2015 №16/15, винесений Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області за результатами позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих НОМЕР_1 від 16.07.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне територіальне управління юстиції у Київській області не має повноважень на проведення перевірки позивача, оскільки повноваження цього органу розповсюджуються виключно на територію Київської області та не розповсюджуються на територію місцезнаходження боржника, яким є місто Київ, чи територію місцезнаходження арбітражного керуючого, яким є місто Черкаси.
Крім того позивач зазначив, що підставою для прийняття спірного припису є та обставина, що під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 910/24792/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 арбітражний керуючий ОСОБА_1 у встановлений Законом строк не передав ліквідатору ФОП ОСОБА_3 арбітражному керуючому ОСОБА_5 бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута, що є порушенням ч. 6 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції № 4212-VI від 22.12.2011, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вважає, що вказаний припис прийнятий безпідставно, оскільки ухвала господарського суду м. Києва від 15.07.2015 року у справі № 910/24792/12, якою позивача звільнено від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_3 та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_5, скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року в частині призначення ліквідатором банкрута ОСОБА_5 та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_6 Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2014 року у справі залишено касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_5 без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року - без змін.
На підставі наведеного позивач вважає, що у нього був відсутній обов'язок передавати документацію банкрута арбітражному керуючому ОСОБА_5, оскільки такий обов'язок виникає лише перед ліквідатором банкрута, якого призначено ухвалою або постановою господарського суду, яка є чинною і не скасованою жодною із судових інстанцій.
Позивач стверджує, що звертався до відповідача з проханням продовжити термін проведення перевірки у зв'язку із зверненням до господарського суду м. Києва про роз'яснення ухвали від 16.09.2014 року у справі № 910/24792/12, якою зобов'язано позивача передати арбітражному керуючому ОСОБА_5 бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута. Однак, відповідач вказане прохання не розглянув та до уваги не прийняв, тоді як ухвалою господарського суду м. Києва від 13.08.2015 року у справі №910/24792/12 задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1, про роз'яснення ухвали господарського суду м. Києва від 16.09.2014 року та роз'яснено, що станом на 13.08.2015 року у нього відсутній обов'язок передавати арбітражному керуючому ОСОБА_5 оригінали бухгалтерської та іншої документації, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута - ФОП ОСОБА_3, оскільки ліквідатором боржника є арбітражний керуючий ОСОБА_6
На підставі наведеного позивач вважає висновки акту перевірки передчасними та такими, що суперечать вимогам законодавства з питань банкрутства, а тому підстави для прийняття спірного припису відсутні.
В судове засідання позивач не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, мотивуючи їх тим, що призначення перевірки позивача відбулось на підставі виданого Міністерством юстиції України доручення від 08.10.2014 № 13854-0-26-14/13.0.2 щодо проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, а тому відповідач не вийшов за межі наданих йому повноважень.
Щодо посилань позивача на незаконність припису відповідач зазначив, що ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2014р. у справі № 910/24792/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_1, за його заявою, від виконання повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_3, призначено новим ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого ОСОБА_5
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2014р. у справі №910/24792/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_1 передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому ОСОБА_5 оригінали бухгалтерської та іншої документації, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута - ФОП ОСОБА_3
Відповідач стверджує, що позивач у визначені терміни не передав арбітражному керуючому ОСОБА_5 оригінали бухгалтерської та іншої документації, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута - ФОП ОСОБА_3, а тому припис відповідача є законним та скасуванню не підлягає.
В додаткових поясненнях відповідач звернув увагу суду, що припис лише зобов'язує арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень у майбутньому, не покладає жодних обов'язків на арбітражного керуючого, які вимагають вчинення будь-яких додаткових дій, не обмежує жодні права арбітражного керуючого ОСОБА_1 і не створюють для позивача будь-яких негативних наслідків. Позивачем не доведено, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій, а саме проведенням позапланової перевірки та складанням припису про недопущення повторних порушень.
Відповідач зазначив, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб, враховуючи, що припис про недопущення повторних порушень не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача, не позбавляє його можливості реалізувати законні права та не покладає на цю особу будь-якого обов'язку, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Третя особа - Міністерство юстиції України направило до суду письмові пояснення, в яких звернуло увагу суду, що у разі проведення позапланової невиїзної перевірки присутність арбітражного керуючого є необов'язковою та перевіряються документи, які надані арбітражним керуючим комісії з перевірки, що вказані у повідомленні про проведення перевірки, та пояснення щодо предмета перевірки.
При цьому, Порядком контролю не передбачено адміністративно-територіального розподілу між територіальними органами з питань банкрутства при наданні доручення державним органом з питань банкрутства щодо проведення позапланових перевірок арбітражних керуючих та не враховується місцезнаходження офісу арбітражного керуючого та місцезнаходження банкрута.
Тому надання доручення Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області та проведення ним відповідної перевірки здійснювалось відповідно до норм законодавства про банкрутство, Мін'юст та його територіальні органи з питань банкрутства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, здійснює діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 16.07.2013р. НОМЕР_1.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду скарги арбітражного керуючого ОСОБА_5 від 24.09.2014 №180 на дії арбітражного керуючого ОСОБА_1, яка зареєстрована 26.09.2014, Міністерством юстиції України надано Головному управлінню юстиції у Київській області доручення №13854-0-26-14/13.02 від 08.10.2014 на проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з питань порушених у скарзі.
В судовому засіданні встановлено, що комісією у складі заступника начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.О., головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області Єкименко Н.В., головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області Фастовець Ю.В. складена довідка № 37/15 від 10 серпня 2015 року про результати позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, згідно якої перевіркою встановлено, що під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 910/24792/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 арбітражний керуючий ОСОБА_1 у встановлений Законом строк не передав ліквідатору ФОП ОСОБА_3 арбітражному керуючому ОСОБА_5 бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута, що є порушенням ч. 6 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції № 4212-VI від 22.12.2011, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з тим, що арбітражним керуючим пропущено строк виконання повноважень, усунення означеного порушення є неможливим.
Вказаною довідкою позивачу надано строк до 17.08.2015 для подання комісії пояснень, зауважень, заперечень до довідки або інформацію про усунення порушень, зазначених у довідці.
Не погоджуючись з висновком комісії позивач 14.08.2015 направив на адресу Головного територіального управління юстиції у Київській області заперечення на довідку №37/15 від 10.08.2015 разом з матеріалами, які на думку позивача спростовують факт порушення.
За результатами розгляду поданих заперечень посадовими особами відповідача складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19.08.2015 №63/15, яким відхилено подані позивачем заперечення та зафіксовано вказані в довідці порушення.
На підставі акту перевірки начальником Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено припис про недопущення повторних порушень за № 16/15 від 25.08.2015, згідно якого усунення означених порушень є неможливим внаслідок пропуску арбітражним керуючим ОСОБА_1 строку для виконання повноважень. Вказаний припис передбачає недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень.
При вирішенні спору, з огляду на аргументацію сторін, суд виходить з такого.
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі по тексту - Закон № 2343-XII).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (далі - Закон № 4212-VI) наведений Закон № 2343-XII викладено в новій редакції, яка набрала чинності 19.01.2013р.
При цьому, згідно пункту 1-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Положення Закону № 4212-VI, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Положення Закону № 4212-VI, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 порушено провадження у справі № 910/24792/12 про банкрутство боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою цього ж суду від 01.04.2013 вказаного боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1. Зазначена постанова у встановленому законом порядку оскаржена не була, а отже набрала законної сили. Зважаючи що провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 порушено після 19.01.2013, тому до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII в редакції Закону № 4212-VI які діють після 19.01.2013.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2014 у справі № 910/24792/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_1, за його заявою, від виконання повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_3, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_5 Відмовлено комітету кредиторів в призначенні ліквідатором банкурута арбітражного керуючого ОСОБА_6, відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_1 в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6 та відхилено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_6 про участь у справі № 910/24792/12.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 у справі №910/24792/12 відновлено арбітражному керуючому ОСОБА_6 процесуальний строк на оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 15.07.2015, прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на зазначену ухвалу суду та призначено до розгляду апеляційну скаргу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2014 у справі №910/24792/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_1 передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому ОСОБА_5 оригінали бухгалтерської та іншої документації, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута - ФОП ОСОБА_3
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 у справі №910/24792/12 задоволено частково апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_6, скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 15.07.2014 у справі № 910/24792/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 в частині:
- призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_5;
- відмови комітету кредиторів в призначенні ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого ОСОБА_6;
- відмови в задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_1 в частині призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого ОСОБА_6;
- відхилення заяви арбітражного керуючого ОСОБА_6 про участь у справі №910/24792/12.
Прийнято в цій частині нове рішення, яким призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого ОСОБА_6 Задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 за дорученням комітету кредиторів про призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого ОСОБА_6, відхилено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_5 про участь у справі №910/24792/12.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2014 у справі № 910/24792/12 залишено касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_5 без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 - без змін.
Вирішуючи питання наявності порушення позивачем вимог законодавства з питань банкрутства, суд враховує, що згідно частини 6 статті 41 Закону № 2343-XII протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
Суд звертає увагу, що вказані положення статті 41 Закону № 2343-XII регулюють питання передачі документації, печаток, штампів у разі першого призначення ліквідатора безпосередньо після визнання божника банкрутом, однак не поширюються на випадки заміни ліквідатора та можуть застосовуватись у цій частині за аналогією закону.
Частиною 3 статті 114 Закону № 2343-XII передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора за його заявою.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 114 Закону № 2343-XII кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, обов'язок ліквідатора передати новопризначеному ліквідатору документацію, печаті, штампи, виникає у разі набрання законної сили ухвалою господарського суду про призначення нового ліквідатора.
Частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
За частиною 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.
В розумінні положень статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Наведені положення Господарського процесуального кодексу України передбачають, що у разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та прийняття її до провадження судом апеляційної інстанції, ухвала суду, що оскаржується вважається такою, що не набрала законної сили та не підлягає виконанню.
Зважаючи, що Київським апеляційним господарським судом 01.09.2014 у справі №910/24792 прийнято до провадження апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.07.2014 про призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого ОСОБА_5, тому ця ухвала вважається станом на 01.09.2014 такою, що не набрала законної сили.
Отже, на момент звернення 26.09.2014 арбітражним керуючим ОСОБА_5 зі скаргою на дії арбітражного керуючого ОСОБА_1, ухвала суду від 15.07.2014, якою призначено ліквідатором ОСОБА_5, вважається такою, що не набрала законної сили.
Більш того, вказана ухвала суду від 15.07.2014 скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014.
З наведеного слідує висновок, що станом на час надання Міністерством юстиції України доручення №13854-0-26-14/13.02 від 08.10.2014, а також станом на час проведення перевірки, яка проведена майже через рік з дня надання доручення, та станом на час прийняття припису 25.08.2015 №16/15, ухвала суду від 15.07.2014, якою призначено ліквідатором ОСОБА_5, скасована в апеляційному порядку.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що відповідач встановив порушення позивачем Закону № 2343-XII, що полягає у невиконанні ухвали суду, яка скасована в апеляційному порядку, а тому суд вважає, що оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що спірний припис не порушує прав позивача, з огляду на ту обставину, що згідно пункту 7.1 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.07.2013 за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5) підставою для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому.
Частиною 1 статті 109 Закону № 2343-XII передбачено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Отже, вчинення протягом року арбітражним керуючим повторного порушення за наявності не скасованого припису, є підставою для дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого. Відповідно, наявність незаконного припису відповідача порушує права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, а тому суд переконаний, що позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання відсутності компетенції (повноважень) у Головного територіального управління юстиції у Київській області на проведення перевірки позивача та оформлення її результатів, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
У відповідності до абзацу 4 пункту 2.6 Порядку № 1284/5 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для проведення позапланової перевірки є звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення додаткового контролю;
Абзацом 2 пункту 2.11 Порядку № 1284/5 передбачено, що предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншого законодавства з питань банкрутства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.
Зміст вказаних положень законодавства вказує на необхідність охоплення перевіркою питань, які порушені в скарзі.
Відповідно до підпункту 2.6.3 пункту 2.6 Порядку № 1284/5 ( в редакції, яка діяла на момент видачі доручення) Мін'юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, у разі якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, здійснює позапланову перевірку або надає доручення на проведення позапланової перевірки територіальному органу з питань банкрутства.
Згідно пункту 1 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за № 759/19497, головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.
Пунктом 4.30 вказаного Положення передбачено, що Головне територіальне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань здійснює за дорученням Міністерства юстиції України контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
В контексті наведеного, суд погоджується з твердженням відповідача та третьої особи, що Міністерство юстиції України наділене повноваженнями доручити проведення заходу контролю арбітражного керуючого будь-якому територіальному органу, який перебуває в його підпорядкуванні, а такий орган не має права відмовитись від проведення перевірки.
До такого висновку суд прийшов ще й з тих міркувань, що Порядком № 1284/5 не передбачено адміністративно-територіального розподілу між територіальними органами з питань банкрутства при наданні доручення державним органом з питань банкрутства щодо проведення позапланових перевірок арбітражних керуючих та не враховується місцезнаходження офісу арбітражного керуючого та місцезнаходження банкрута.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на день подання позову), сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Положеннями підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на день подання позову) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 73 грн. 08 коп.
Отже, позивач повинен був сплатити за подання до суду даного позову 73 грн. 08 коп., однак позивачем сплачено 146 грн. 16 коп., згідно квитанції №0.0.428538587.1 від 31.08.2015, а тому судовий збір у сумі 73 грн. 08 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Крім того суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, тому сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 36 грн. 54 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень від 25.08.2015 №16/15, винесений Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області за результатами позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих НОМЕР_1 від 16.07.2013.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повернути арбітражному керуючому ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп., сплачений згідно квитанції №0.0.428538587.1 від 31.08.2015.
Стягнути на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Київській області судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко
Повний текст постанови виготовлено 26.10.2015.