ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" січня 2011 р. Справа № 2a-4287/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільський І.І.
при секретарі Кузишин Р.М.,
за участю:
представника позивача -не з'явився,
представника відповідача -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Житлово-експлуатаційної організації № 2,
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську
про визнання нечинною та скасування вимоги № Ю-1411/4 від 04.11.2010р.,-
06 грудня 2010 року Житлово-експлуатаційна організація №2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю -1411/4 від 04.11.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 106 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування''винесено вимогу про сплату боргу за № Ю-1411/4 від 04.11.2010 року на загальну суму 571438,12грн. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваної вимоги, орган пенсійного фонду не врахував усіх обставин, що мають суттєве значення у справі. А саме, зробив неправильний висновок про порушення позивачем своєчасності сплати страхових внесків за вказаний період, оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків є одночасність їх сплати з отриманням підприємством коштів на оплату праці. Також незважаючи на цільове призначення чергових платежів по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, визначених позивачем самостійно у платіжних документах про сплату внесків, відповідач безпідставно здійснював зарахування сплачених коштів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли в минулих періодах, тобто змінював призначення бюджетного платежу, без згоди платника розпоряджатися його коштами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти позову заперечила, з підстав викладених в письмовому запереченні та пояснила, що оскаржувана вимога № Ю-1411/4 від 04.11.2010 року винесена правомірно, на законних підставах. Просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа і є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язаний відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки страхові внески.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону, його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У зв'язку із допущенням позивачем заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка облікована у картках особового рахунку позивача, відповідачем 04.11.2010 року винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу за №Ю-1411/4 на суму 571438,12 грн., в тому числі недоїмки по страхових внесках в розмірі 519954,46 грн., фінансових санкцій в розмірі 13 275,71 грн. та пені в розмірі 38 207,95 грн.
Згідно абзацу 1 ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної вимоги, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Порядок формування та направлення вимог про сплату боргу визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України за № 21-1 від 19.12.2003 року.
Згідно п.п.8.2 п.8 даної Інструкції встановлено, органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені (п.б,в).
Відповідно до абзацу 1 п.п.8.3 п.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Інструкцією встановлено, що вимога про сплату боргу може стосуватися як сплати недоїмки зі страхових внесків, так і фінансових санкцій (штрафів) та нарахованої пені.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що вказана заборгованість виникла в результаті зарахування коштів, сплачених позивачем в рахунок минулої заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені, оскільки відповідно до ч.5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної вимоги, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, при винесені оскаржуваної вимоги про сплату боргу, діяло на підставі та в межах наданих йому повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога позивача про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1411/4 від 04.11.2010 року є безпідставною та не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_2
Постанова складена в повному обсязі 06.01.2011 року.