ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" січня 2011 р. Справа № 2a-4439/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксопарк"
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про визнання нечинною вимоги про сплату боргу №Ю-1318/4у від 04.10.2010 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таксопарк»звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання нечинною вимоги про сплату боргу №Ю-1318/4у від 04.10.2010 року на суму 16411,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно, в порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнято спірну вимогу про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 16411,47 грн., на підставі якої Державною виконавчою службою Івано-Франківського міського управління юстиції 02.12.2010 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення зазначеної заборгованості позивача у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
23.12.2010 року в даній справі, за клопотанням позивача, Івано-Франківським окружним адміністративним судом, прийнято ухвалу про забезпечення адміністративного позову, згідно з якою зупинено дію вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську №Ю-1318/4у від 04.10.2010 року про сплату боргу, а саме сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Таксопарк» недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 16411 (Шістнадцять тисяч чотириста одинадцять гривень) 47 коп., та її виконання (а.с. 21-23).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнято вимогу про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 16411,47 грн., яку не направлено належним чином на адресу позивача, що позбавило останнього права на узгодження суми та умов сплати вказаної заборгованості, а також оскарження прийнятої вимоги в порядку, передбаченому чинним законодавством. Крім того, докази отримання позивачем спірної вимоги відповідача не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивач отримав вимогу про сплату боргу №Ю-1618/4 від 04.10.2010 року, яка не є предметом розгляду в даній справі, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення від 11.10.2010 року. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила повністю та надала суду пояснення про те, що прийнята відповідачем вимога про сплату боргу №Ю-1318/4у від 04.10.2010 року на суму 16411,47 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надіслана належним чином та отримана позивачем, проте позивач не скористався правом узгодження боргу та оскарження вимоги. Просила в задоволенні позову відмовити.
Крім цього, враховуючи, що доказів надіслання позивачу оскаржуваної вимоги від 04.10.2010 року відповідач суду не представив, заявлені клопотання від 11.01.2011р., та від 17.01.2011 р., про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущеням строку звернення до адміністративного суду, просила вважати відкликаними.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську як платник страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи 04.10.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську прийнято вимогу про сплату боргу №Ю-1318/4у, згідно з якою позивач зобов'язаний сплатити недоїмку зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 16411,47 грн., 11.10.2010 року вказана вимога набрала чинності (а.с.7).
04.11.2010 року, згідно із супровідним листом відповідача, наявним у матеріалах справи (а.с. 42), вимогу про сплату боргу №Ю-1318/4у від 04.10.2010 року направлено на адресу відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, на підставі чого 02.12.2010 року відділом ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою позивач зобов'язаний у строк до 09.12.2010 року сплатити боргу, визначений у вимозі в сумі 16411,47 грн. Крім того, органом виконавчої служби накладено арешт на майно позивача для забезпечення виконання вимоги про сплату боргу (а.с. 8).
В ході судового засідання встановлено, що в порушення вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на момент дії спірних правовідносин (надалі - Закон), позивачем не було отримано спірну вимогу про сплату боргу в сумі 16411,47 грн., а про наявність такої вимоги йому стало відомо з вищенаведеної постанови відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 02.12.2010 року, яку ним отримано 03.12.2010 року.
На підтвердження пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду відповідачем надано докази, а саме копію повідомлення про вручення вимоги про сплату боргу ТзОВ «Таксопарк»від 04.10.2010 року №Ю-1618/4 на суму 21356,01 грн., а також копію корінця вказаної вимоги, яка не є предметом розгляду в даній адміністративній справі (а.с. 35-36), а тому суд не вважає належними надані відповідачем докази в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 3 статті 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки Страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акті, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що на підтвердження правомірності прийнятої відповідачем вимоги про суму боргу №Ю-1318/4у від 04.10.2010 року в розмірі 16411,47 грн. та обґрунтування суми заборгованості, відповідачем надано суду виписку з особового рахунку юридичної особи, з якої вбачається, що станом на 30.09.2010 року загальна сума недоїмка зі страхових внесків становить 15049,48 грн. (а.с. 47-52). Таким чином, сума боргу позивача, яка визначена у вимозі №Ю-1318/4у в розмірі 16411,47 грн., жодним чином не знайшла свого підтвердження в ході судового засідання та спростовується матеріалами справи.
Крім цього, необхідно зазначити, що 11.10.2010 року уповноваженою особою позивача отримано вимогу про сплату боргу №Ю-1618/4 від 04.10.2010 р. в розмірі 21356,01 грн., яка не є предметом оскарження як зазначалось вище, з них сума недоїмки зі страхових внесків становить 15049,48 грн., що підтверджується даними особового рахунку позивача, наявними у матеріалах справи (а.с. 35, 47-52).
Виходячи з наведеного, судом встановлено, що в порушення вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідач не довів до відома позивача вимогу про сплату боргу №Ю-1318/4у від 04.10.2010 року на суму 16411,74 грн., чим позбавив позивача права оскарження спірної вимоги або її узгодження в порядку, встановленому зазначеним Законом, а вказана сума визначеної заборгованості зі сплати страхових внесків на державне пенсійне страхування не підтверджується матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку, що спірна вимога є протиправною й такою, що підлягає скасуванню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ю-1318/4у від 04.10.2010 року управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_3
Постанова складена в повному обсязі 21.01.2011 року.