09.11.15р. Справа № 904/8139/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС Інжиніринг"
про стягнення 238 331,42 грн. за договором підряду
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
Позивача - ОСОБА_1, дов. № 10-74/2117 від 23.02.15р.
Відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
Позивач просить стягнути з Відповідача 238 331,42 грн. за договором підряду, мотивуючи відмовою Відповідача від виконання робіт за даним договором.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази виконання робіт або відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.
Розгляд справи відкладався.
Відповідач повідомлений про слухання справи, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 49000 0305140 та №0490000 3123689 0.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд
27.04.12р. сторонами укладено договір підряду № 1476 (далі Договір), предметом якого є виконання ремонтних робіт по Лохвицькій і Полтавській (міських електромереж) філіях ПАТ "Полтаваобленерго" (розділ 1 Договору).
Ціна Договору, відповідно до його п. 3.2, становить 476 662, 84 грн.
Згідно з п. 4.1. Договору Позивач зобов'язався здійснити передоплату до початку виконання робіт у розмірі 50%, тобто в сумі 238 331,42 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.1. Договору і графіку виконання робіт, визначеному у додатку № 1 до Договору, Відповідач зобов'язався виконати роботу протягом 180 робочих днів з моменту отримання авансу від Позивача.
На виконання п. 4.1 Договору, платіжним дорученням №7685 від 25.07.12р., Позивач здійснив передоплату у розмірі 50% від ціни Договору - 238 331,42 грн.
Строк, протягом якого Відповідач повинен був виконати роботи за Договором, закінчився 12.04.13р.
Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що Договір діє до 31.03.13р.
За даними Позивача, Відповідач не розпочинав виконання робіт за Договором, отриманий аванс Позивачеві не повернув.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ст.. 1212 ЦК України).
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду доказів виконання робіт за договором; доводи Позивача не спростував; не надав суду доказів повернення Позивачеві 238 331,42 грн. попередньої оплати чи контррозрахунку стягуваної суми.
Перевіривши розрахунки Позивача, з урахуванням ст. 837, 1212 ЦК України, господарський суд визнає їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС Інжиніринг" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, буд.2-А, офіс 1002-3, ідн. 377 394 55) на користь Публічного акціонерного товариства "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" (36022, м. Полтава, вул.Старий Поділ, 5, код 002 318 19) 238 331,42 грн. - за договором підряду, 3 574,97 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя С.Г. Юзіков
Повний текст рішення виготовлено _________________