11 листопада 2015 року Справа № 907/257/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І.
розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4
на постановувід 11.08.2015 Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 907/257/15
господарського суду Закарпатської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс"Інтурист-Закарпаття"
доУжгородської міської ради
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради; - ОСОБА_4
про1) пункту 1.2 рішення Ужгородської міської ради від 20.09.13 №1051 "Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок" в частині припинення дії договору оренди відкритому акціонерному товариству "Готельно - туристичному комплексу "Інтурист - Закарпаття", ідент. код 02574001, земельної ділянки площею 0,1061 га для обслуговування майнового комплексу на АДРЕСА_2; 2) пункту 20 рішення Ужгородської міської ради від 19.12.13 №1176 "Про зміни та скасування рішень міської ради" в частині припинення публічному акціонерному товариству "Готельно - туристичному комплексу "Інтурист - Закарпаття" права користування земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,1061 га згідно з пунктом а ст. 141 Земельного кодексу України; 3) пункту 2.30 рішення Ужгородської міської ради від 20.09.13 №1052 "Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1) пункту 1.21 рішення Ужгородської міської ради від 11.07.14 №1363 про затвердження гр. ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передачі її у власність,
11.09.2015 подана касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 у справі № 907/257/15 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).
Так, стаття 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. За подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви і скарги (підпункт "5" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 218,00 грн.
Відповідно до пункту 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява містить і судами розглянуто чотири самостійні вимоги немайнового характеру (пункту 1.2 рішення Ужгородської міської ради від 20.09.13 №1051 "Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок" в частині припинення дії договору оренди відкритому акціонерному товариству "Готельно - туристичному комплексу "Інтурист - Закарпаття", ідент. код 02574001, земельної ділянки площею 0,1061 га для обслуговування майнового комплексу на АДРЕСА_2; пункту 20 рішення Ужгородської міської ради від 19.12.13 №1176 "Про зміни та скасування рішень міської ради" в частині припинення публічному акціонерному товариству "Готельно - туристичному комплексу "Інтурист - Закарпаття" права користування земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,1061 га згідно з пунктом а ст. 141 Земельного кодексу України; пункту 2.30 рішення Ужгородської міської ради від 20.09.13 №1052 "Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1; пункту 1.21 рішення Ужгородської міської ради від 11.07.14 №1363 про затвердження гр. ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передачі її у власність). Отже судовий збір має бути сплачений окремо за кожну з цих вимог.
Відповідно до прохальної частини касаційної скарги, скаржник просить суд скасувати прийняту у справі постанову апеляційної інстанції, якою позовні вимоги задоволено повністю, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.
З доданої до матеріалів касаційної скарги платіжної квитанції №0.0.433334342.1 від 11.09.2015 вбачається, що скаржником сплачено судовий збір у розмірі 1461,60 грн, що не відповідає вищезазначеним приписам.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 110, 111, пунктом 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 у справі №907/257/15 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий-суддя К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Поляк