04 листопада 2015 року Справа № 918/213/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року
у справі господарського суду Рівненської області
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
доПублічного акціонерного товариства "Рівнеазот", м. Рівне
простягнення 3% річних
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Бруль А.С.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.07.2015 року у справі № 918/213/13-г за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України") до публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі за текстом - ПАТ "Рівнеазот") про стягнення 3 % річних в сумі 19 701 252, 76 грн. в задоволенні заяви ПАТ "Рівнеазот" про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.
Ухвалу місцевого господарського обгрунтовано тим, що надання у даному випадку розстрочки є невмотивованим, позаяк фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, чим порушуються основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.07.2015 року було скасовано та прийнято нову ухвалу, якою заяву ПАТ "Рівнеазот" про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року задоволено та розстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року строком на 4 (чотири) роки згідно графіку погашення заборгованості з 01.07.2015 року до 30.06.2019 року.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано доцільністю надання розстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року, оскільки підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі, негайне виконання рішення суду загрожує підприємству банкрутством та зупинкою виробництва, що може мати негативні наслідки соціального, економічного та екологічного характеру; крім того, підприємство має стратегічне значення, як для держави в цілому, так і для Рівненського регіону, оскільки є одним із найбільших підприємств регіону, є бюджетоутворюючим, надає роботу близько 4000 людей з відповідним матеріальним забезпеченням, очищує близько 70 % стоків міста; до того ж, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення лише 3 % річних, розмір яких складає 19 770 072, 76 грн. (заборгованість по основному боргу в суму, що підлягає стягненню, не входить), тобто стягнення вказаних грошових коштів є відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбаченою ст. 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.07.2015 року.
Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року - без змін.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у даній справі залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2014 року позов ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення 19 701 252, 76 грн. відсотків річних задоволено повністю: присуджено до стягнення з ПАТ "Рівнеазот" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 19 701 252, 76 грн. відсотків річних та судовий збір.
16.05.2014 року на виконання вищевказаного рішення господарського суду видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 року відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі № 918/213/13-г строком на 3 роки, у зв'язку з чим виконання судового рішення зупинено на час відстрочки (виконавче провадження за № 43695159).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 року було змінено, викладено пункт 2 в такій редакції: "Відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року в цій справі строком на 7 місяців до 01.05.2015 року"; в іншій частині ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 року залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.05.2015 року заяву ПАТ "Рівнеазот" про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі № 918/213/13-г задоволено частково та відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області строком на 10 місяців, тобто до 06.03.2016 року.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року у даній справі ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.05.2015 року було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ "Рівнеазот" про відстрочку виконання рішення суду.
18.06.2015 року ПАТ "Рівнеазот" звернулося до господарського суду Рівненської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду.
Вказану заяву обґрунтовано тим, що ПАТ "Рівнеазот" перебуває в скрутному фінансовому становищі, наявна загроза банкрутства підприємства, а у разі виконання рішення прийнятого по даній справі та стягнення заборгованості ПАТ "Рівнеазот" може припинити свою діяльність, що матиме негативні наслідки.
Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з зазначеною нормою, надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, зміна способу та порядку його виконання є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право відстрочити, розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання. Проте визначальним фактором при відстроченні, розстроченні виконання рішення, зміні способу та порядку його виконання є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Крім того, з аналізу наведеної норми процесуального права вбачається, що питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку його виконання вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
В п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом та не допускати їх настання.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, ПАТ "Рівнеазот" є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі, наявна загроза банкрутства підприємства. В разі виконання рішення, прийнятого по даній справі та стягнення заборгованості ПАТ "Рівнеазот" може припинити свою діяльність повністю, що матиме негативні наслідки як для працівників підприємства - мешканців міста Рівного та Рівненської області, які залишаться без роботи, так і для державного та місцевих бюджетів, до яких ПАТ "Рівнеазот" регулярно сплачує податки та збори встановлені чинним законодавством, чим суттєво наповнює їх.
Згідно поданої податковому органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, становлять 10 179 302 833 грн., в той час як витрати становлять 16 653 962 628 грн. Об'єкт оподаткування при таких показниках є від'ємним та становить: - 6 474 659 795 грн.
До негативних наслідків для підприємства, які зумовили його скрутне фінансове становище, також належать інфляційні процеси в економіці держави, які не залежать від діяльності ПАТ "Рівнеазот". Так, за даними Держкомстату індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2014 рік загалом становив - 124, 9 %, а за період з січня по квітень 2015 року зріс до 137,1 %. Отже, зростання індексу інфляції, коливання курсу гривні, нестабільна соціально - політична, економічна ситуація в країні негативно впливають на діяльність підприємства, що має наслідком зниження фінансових показників.
Крім того, станом на 30.04.2015 року на підприємстві працює 4044 особи. Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становить майже 4 000 осіб, фонд оплати праці усіх працівників - 20 811,4 тис. грн. Заборгованість із заробітної плати відсутня. Негайне та повне виконання судового рішення може мати наслідком скорочення штатної чисельності працівників та виникнення заборгованості із виплати заробітної плати, що призведе до негативних соціальних наслідків.
Поряд з цим, згідно Договору № 1798 від 25.11.2005 року ПАТ "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне, а в свою чергу РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед ПАТ "Рівнеазот", яка становить 1 314 945, 27 грн., і не в змозі її погасити. Утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти ПАТ "Рівнеазот". Такі обставини спричиняють додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.
Станом на 31.03.2015 року на балансі ПАТ "Рівнеазот" обліковуються основні засоби залишковою вартістю 972 148, 00 тис. грн., які у повному обсязі використовуються у виробничому процесі. Підприємством здійснюється виробництво аміаку, слабкої азотної кислоти, аміачної селітри та вапняково-аміачної селітри шляхом забезпечення цілодобового виробничого процесу. Виробництво всіх зазначених продуктів передбачає повне та цілодобове використання всього обладнання, включаючи обладнання допоміжних виробництв. Виключення з виробничого процесу агрегатів та обладнання, віднесених до основних засобів, спричинить зупинку всього виробничого процесу, включаючи виробництво азотних мінеральних добрив та очистку стічних вод м. Рівного. Крім того, боржника віднесено до підприємств з особливо небезпечним виробництвом і обмеження використання або вилучення з виробничого циклу окремих елементів основних засобів може створити ризик виникнення аварійної ситуації на підприємстві, що, у свою чергу, поставить під загрозу життя і здоров'я працівників підприємства та мешканців оточуючих населених пунктів.
Таким чином, вилучення основних засобів в ході примусового виконання судового рішення призведе до зупинки виробничого процесу боржника та може мати наслідком виникнення аварійно-небезпечної ситуації.
З огляду на викладене вбачається, що підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі, негайне виконання рішення суду, загрожує підприємству банкрутством та зупинкою виробництва, що може мати негативні наслідки соціального, економічного та екологічного характеру. Крім того, підприємство має стратегічне значення, як для держави в цілому так і, для Рівненського регіону, оскільки є одним із найбільших підприємств регіону, є бюджетоутворюючим, надає роботу близько 4000 людей з відповідним матеріальним забезпеченням, очищує близько 70% стоків міста.
Водночас слід зазначити, що апеляційним господарським судом вірно враховано, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення лише 3 % річних, розмір яких складає 19 770 072, 76 грн. (заборгованість по основному боргу у суму, що підлягає стягненню, не входить), тобто стягнення вказаних грошових коштів є відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбаченою ст. 625 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не надано судам будь-яких доказів, пояснень з приводу того, що несплата заборгованості 3 % річних призведе до неможливості здійснити розрахунки по зовнішньоекономічним контрактах, про які зазначав позивач.
За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доцільність надання розстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року, оскільки ПАТ "Рівнеазот" перебуває в скрутному фінансовому становищі, негайне виконання рішення суду у даній справі може спричинити загрозу банкрутству ПАТ "Рівнеазот" та підприємство може припинити свою діяльність, що матиме негативні наслідки.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що враховуючи важкий фінансовий стан підприємства боржника та з метою недопущення зупинки підприємства відповідача, апеляційним господарським судом надано належну оцінку викладеним ПАТ "Рівнеазот" обставинам, що унеможливлюють негайне виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року, а також документальним доказам на їх підтвердження та наведено належне обґрунтування підстав для задоволення заяви відповідача стосовно розстрочки виконання рішення суду.
До того ж, судом апеляційної інстанції вірно враховано, що складний фінансовий стан відповідача склався не лише внаслідок його власної діяльності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про необхідність задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року і судом апеляційної інстанції правомірно застосовано положення ст. 121 ГПК України, надано належну оцінку доказам та дійсним обставинам справи, висновки суду відповідають цим обставинам справи з правильним застосуванням норм процесуального права.
Посилання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення правових норм, переоцінки наявних у справі доказів та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року у справі № 918/213/13-г - залишити без змін.
Головуючий суддяВ.С. Божок
СуддіТ.Ф. Костенко
О.М. Сибіга